26 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/5119/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ковальова Д.О.,
представника позивача - Назаренка В.К.,
представника відповідача - Вербицької І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
29 грудня 2014 року Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (далі - ПАТ "АвтоКрАЗ", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання частково недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2014 №0000582205/2041, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності та порушення вимог валютного законодавства платнику нараховано пеню у розмірі 365 896,39 грн.
Мотивуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси ПАТ "АвтоКрАЗ" у сфері публічно-правових відносин через помилки, допущені при нарахуванні розміру пені. Помилки відповідача позивач доводить обставинами неправильного обчислення строків поставки товару та розрахунків у взаємовідносинах ПАТ "АвтоКрАЗ" за зовнішньоекономічними договорами, укладеними з ТОВ КБ "Метиз" (Росія) та фірмою "Velinsa Limited" (Гонг Конг), всупереч даним митних декларацій та платіжних документів.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на встановлені перевіркою обставини порушення позивачем вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" внаслідок порушення строків надходження на митну територію України товарів та коштів при виконанні імпортних контрактів.
У судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, тоді як представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи суд встановив, що юридична особа ПАТ "АвтоКрАЗ" (місцезнаходження: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62; ідентифікаційний код 05808735) зареєстрована 24.06.1996, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 585 120 0000 000027 (а.с. 161-162). ПАТ "АвтоКрАЗ" перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби, на момент проведення перевірки - в Кременчуцькій ОДПІ, є зареєстрованим платником ПДВ з 06.04.2012.
У термін з 29.07.2014 по 04.08.2014 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 25.07.2014 № 2269 (а.с. 159) та направлення на перевірку від 25.07.2014 №2060/16-03-22-06 (а.с.159) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "АвтоКрАЗ" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2013 по 31.07.2014, результати якої оформлено актом від 11.08.2014 №2003/16-03-22-05-11/05808735 (а.с. 17-38).
Вказаним актом зафіксовано порушення ПАТ "АвтоКрАЗ" приписів статті 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по наступним імпортним контрактам:
- №64 від 08.01.2010 з ТОВ КБ "Метиз", Росія - несвоєчасне отримання продукції в сумі 170 420,80 рос.руб. на 23 дні ( з 07.02.2014 по 01.03.2013);
- №759/13 від 26.09.2013 з фірмою "Changshu Tongrun Auto Accessory Co., Ltd", Китай - несвоєчасне отримання продукції в сумі 6 663,3 дол. США на 1 день (з 01.03.2014 по 01.03.2014);
- №ДР86/0026/ЯЗДА/13 від 19.06.2013 з ВАТ "Ярославський завод дизельної апаратури", Росія - несвоєчасне отримання продукції в сумі 55 249,28 рос. руб. на 4 дні (з 27.03.2014 по 30.03.2014);
- №842/13 від 30.10.2013 з фірмою "Velinsa Limited", Гонг Конг - несвоєчасне повернення коштів в сумі 138 370,00 дол. США на 1 день (з 19.02.2014 по 19.02.2014);
- №82/14 від 05.02.2014 з фірмою "Velinsa Limited", Гонг Конг - несвоєчасне повернення коштів у сумі 1 497 277,00 дол. США на 1 день (з 06.06.2014 по 06.06.2014); в сумі 2 478 277,00 дол. США на 1 день (з 13.06.2014 по 13.06.2014); в сумі 378 277,00 дол. США на 2 дні (з 17.06.2014 по 18.06.2014); в сумі 4 500 000,00 дол. США на 1 день (з 18.06.2014 по 18.06.2014).
На підставі висновків даного акту Кременчуцькою ОДПІ сформовано податкове повідомлення-рішення від 26.08.2014 №0000542205/1609, яким до позивача, за порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", постанови Національного банку України №270 від 12.05.2014 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", у зв'язку з порушенням термінів розрахунків у сфері ЗЕД та порушення вимог валютного законодавства застосовано пеню в розмірі 366 056,17 грн (а.с. 172).
Рішенням ГУ Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги ПАТ "АвтоКрАЗ" податкове повідомлення-рішення від 26.08.2014 №0000542205/1609 скасовано в частині 159,78 нарахованої пені (а.с. 44-54), з урахуванням чого Кременчуцька ОДПІ 23.10.2014 сформувала нове податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 №0000582205/2041, яким до позивача застосовано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та порушення вимог валютного законодавства в розмірі 365 896,39 грн (а.с. 15).
Листом Державної фіскальної служби України від 01.12.2014 №7713/6/99-99-10-01-04-25 платника повідомлено про залишення його скарги на податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 №0000582205/2041 без розгляду (а.с. 55-56).
Позивач, не погоджуючись із правомірністю висновків перевірки в частині аналізу взаємовідносин із ТОВ "КБ Метиз" (Росія) та фірмою "Velinsa Limited" (Гонг Конг), звернувся до суду з вимогою скасувати вказане податкове повідомлення-рішення в частині грошового зобов'язання нарахованого по цим взаємовідносинам.
Розв'язуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
З аналізу змістовної частини акту податкової перевірки суд встановив, що фактичною підставою для висновку про порушення ПАТ "АвтоКрАЗ" вимог законодавства, що регулює правовідносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності, слугували встановлені перевіркою обставини порушення позивачем законодавчо визначених термінів отримання придбаного у нерезидентів товару, а також факти несвоєчасного повернення нерезидентами позивачу валютних коштів по імпортним контрактам.
Відтак, розв'язання даного спору зводиться до з'ясування дійсних обставин в процесі виконання договорів, укладених позивачем із ТОВ "КБ Метиз" (Росія) та фірмою "Velinsa Limited" (Гонг Конг).
Перевіряючи фактичну сторону обставин у даній справі, суд з наданих сторонами письмових доказів встановив, що 08.01.2010 між ТОВ "КБ Метиз", м. Нижній Новгород, Російська Федерація (постачальник) та ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ, м. Кременчук, Україна (покупець) укладено договір поставки №64 (а.с. 57-59), за умовами якого продавець зобов'язується виготовити та поставити, а покупець оплатити та прийняти кріпильні вироби (болти, метизи) відповідно до Специфікацій. Умови поставки - FCA м. Нижній Новгород. Умови оплати - 100 % передоплата. За додатковою угодою №1 від 03.06.2010 загальну вартість контракту встановлено у розмірі 12 086 102,00 рос.руб.
На виконання даного контракту ПАТ "АвтоКрАЗ" з валютного рахунку 26007000180304/рос.руб., відкритого в АТ Банк "Фінанси та кредит" здійснило попередню оплату на загальну суму 12 056 028.50 рос.руб. (3 185 946,57 грн.) відповідно до платіжних доручень, перелік яких наведено на стор. 9 Акту перевірки. Відповідно до цього ж акту товар (болти, метизи) від ТОВ "КБ Метиз" позивач отримав на загальну суму 13 013 573,81 рос.руб. (3557470,57 грн.) згідно вантажно-митних декларацій, перелік яких наведений на стор. 9-10 Акту перевірки. При цьому перевіркою встановлено один факт надходження товару до позивача за даним договором з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків на 23 дні, з граничним терміном - 06.02.2014 згідно вантажно-митної декларації №2473 від 03.03.2014 в частині суми 170 420,80 рос.руб./45681,29 грн. За твердженням податкового органу, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №469583 до вантажно-митної декларації №2473 від 03.03.2014 товар фактично перетнув митний кордон 01.03.2014, про що свідчить штамп Сумської митниці "Під митним контролем". Тобто товар підприємством отриманий від нерезидента з порушенням законодавчо встановлених строків, що є порушенням статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
На противагу доводам відповідача представник позивача стверджував, що фактичною датою перетину митного кордону є дата відмітки Державної екологічної інспекції Сумської області 25.02.2014 на звороті CMR № 469583 до ВМД № 806010001/2014/002473 від 03.03.2014.
Надаючи правову оцінку доводам сторін з цього приводу, суд виходить з положень ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", відповідно до якої момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Таким чином, поставкою імпортованого товару, як об'єкта регулювання даного Закону і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій, є сам факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма статті 2 Закону є імперативною, якою не ставиться факт надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.
Зміст поняття "момент перетину товаром митного кордону України" розкривається шляхом аналізу положень Митного кодексу України, підпунктом 4 пункту 1 статті 4 якого термін ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України визначено, як сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.
Момент перетину товаром митного кордону України конкретизує та доповнює поняття "пропуск товарів через митний кордон України", яке означає надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення, а випуск товарів передбачає надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (пп. 5 п. 1 ст. 4 Митного кодексу України).
Враховуючи вищевикладене слід зробити висновок про те, що свідченням завершення імпортної операції є дата надходження товару на митну територію України, тобто, фактичного перетину митного кордону, що підтверджується проставленням відповідних митних забезпечень на товаросупровідних та товарно-транспортних документах, але при обов'язковій наявності МД типу ІМ-40.
Відтак, твердження відповідача про порушення позивачем законодавчо встановлених термінів розрахунків саме на 23 дні за договором поставки №64 від 08.01.2010 суд знаходить помилковим, оскільки відмітка Державної екологічної інспекції Сумської області 25.02.2014 на звороті CMR №469583 до ВМД №806010001/2014/002473 від 03.03.2014 (а.с. 60) свідчить про порушення терміну лише на 19 днів, що у свою чергу спростовує правильність обрахунку відповідачем суми пені за даним договором.
З фірмою "Velinsa Limited", Гонг Конг (продавець) 30.10.2013 ПАТ "АвтоКрАЗ", як покупець, уклав договір поставки №842/13 (а.с. 76-81), за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується придбати, оплатити і прийняти шини відповідно до Специфікацій. Оплата за товар здійснюється шляхом 90% передоплати і 10% оплати по факту. Умови оплати: всі витрати з перерахування грошових коштів на території України відносяться на покупця, а за територією України - на продавця. Додатковою угодою №2 від 07.11.2013 - пункт 1 доповнений положенням, відповідно до якого при неможливості виконання зобов'язань по даному контракту, продавець зобов'язаний повернути передоплату на розрахунковий рахунок покупця у повному обсязі.
На виконання даного контракту ПАТ "АвтоКрАЗ" з валютного рахунку №26008011803840 (дол.США), відкритого в АТ Банк "Фінанси та кредит", здійснило попередню оплату на користь нерезидента на загальну суму 18 303 170,00 дол.США (146297237,81 грн.) згідно платіжних доручень, перелік яких наведений на стор. 12 Акту.
Фірма "Velinsa Limited", у зв'язку з неможливістю відвантаження товару, здійснила повернення валютних коштів ПАТ "АвтоКрАЗ" на валютний рахунок №26008011803840 у сумі 18 303 170,00 дол.США або 149 760 342,83 грн. згідно платіжних документів, перелік яких наведений на стор. 12 Акту. При цьому перевіркою встановлено, що нерезидент повернув валютні кошти ПАТ "АвтоКрАЗ" на поточний рахунок №26008011803840 з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків в іноземній валюті в межах суми 1 383 770,00 дол.США/11 963 798,67 грн. за платіжним документом №73_21 від 19.02.2014 на суму 1383770,00 дол.США./11 963 798,67 грн. з граничним терміном - 18.02.2014, тобто з простроченням на 1 календарний день.
Позивач не погодився з таким висновком перевірки, оскільки граничний термін повернення коштів, на його думку, припадає на 20.02.2014, а не на 18.02.2014, так як на платіжному дорученні №1218 від 20.11.2013, яким перераховані кошти, стоїть штамп банку про переведення коштів 22.11.2013.
Суд погоджується з даними доводами позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Разом з цим положенням ч. 4 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а також з метою підтримки стабільності валютного ринку України Правлінням Національного банку України 14.11.2013 прийнято постанову №453 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" (втратила чинність 17.05.2014), пунктом 1 якої установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Застосовуючи до позивача пеню за пропуск 90 днів, відповідач виходив з факту перерахування позивачем коштів, зокрема, за платіжним дорученням №1218 від 20.11.2013. Проте відповідач не звернув уваги на той факт, що до виконання дане платіжне доручення взяте банком лише 22.11.2013 (а.с. 88), у зв'язку з чим перебіг 90-денного строку закінчується 20.02.2014, а не 19.02.2014, як стверджує відповідач.
Таким чином висновок перевірки за даним фактом ґрунтується на помилкових даних, які не відповідають об'єктивній дійсності, у зв'язку з чим нарахування пені на підставі такого висновку визнається судом незаконним.
05.02.2014 між Фірмою "Velinsa Limited" Гонг Конг (продавець) та ПАТ "АвтоКрАЗ", Україна (покупець) укладено договір поставки №82/14 (а.с. 111-116), за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується придбати, оплатити і прийняти шини відповідно до Специфікацій. Оплата за товар здійснюється шляхом 90% передоплати і 10% оплати по факту. Умови оплати: всі витрати з перерахування грошових коштів на території України відносяться на покупця, а за територією України - на продавця.
На виконання даного контракту ПАТ "АвтоКрАЗ" з валютного рахунку №26002000180310 (дол.США), відкритого в АТ "Банк "Фінанси та кредит" здійснило попередню оплату на користь нерезидента на загальну суму 18 840 970,00 дол.США (157766073,44 грн.), згідно платіжних доручень, перелік яких наведений на стор. 16 Акту перевірки.
Додатковою угодою №1 від 08.04.2014 сторони обумовили, що у зв'язку з непоставкою товару перерахована раніше сума в розмірі 18 840 970,00 дол.США буде повернута продавцем на розрахунковий рахунок покупця.
На підставі додаткової угоди та у зв'язку з неможливістю відвантаження товару фірма "Velinsa Limited" здійснила повернення валютних коштів ПАТ "АвтоКрАЗ" на поточні валютні рахунки, відкриті в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Полтава-банк" на загальну суму 16121277,00 дол.США або 188 536 166,04 грн. згідно платіжних документів, перелік яких наведений на стор. 17 Акту перевірки. При цьому перевіркою встановлено порушення законодавчо встановленого терміну розрахунків згідно наступних платіжних документів:
- №114 від 06.06.2014 в сумі 1 497 277,00 дол.США, з простроченням на 1 день (граничний термін - 05.06.2014);
- №73_7 від 13.06.2014 в сумі 2 478 277,00 дол.США, з простроченням на 1 день граничний термін - 12.06.2014);
- №73_3 від 18.06.2014 в сумі 378 277,00 дол.США, з простроченням на 2 дні (граничний термін - 16.06.2014);
- №73_3 від 18.06.2014 в сумі 4 500 000,00 дол.США, з простроченням на 1 день (граничний термін - 17.06.2014).
Позивач, частково спростовуючи правильність висновків відповідача, стверджує, що за платіжним дорученням №73_7 від 13.06.2014 на суму 2 478 277,00 дол.США (граничний термін - 12.06.2014) розрахунок був проведений 12.06.2014 без порушення граничних термінів, оскільки на розподільчий рахунок кошти, відповідно до SWIFT повідомлення, перераховані 12.06.2014; за платіжним дорученням №73_3 від 18.06.2014 на суму 378 277,00 дол.США (граничний термін 16.06.2014) розрахунок був проведений 17.06.2014 з порушенням в 1 день, а не 2, як встановлено перевіркою; за платіжним дорученням №73_3 від 18.06.2014 на суму 4500000,00 дол.США (граничний термін - 17.06.2014) розрахунок був проведений 17.06.2014 без порушення граничних термінів, оскільки на розподільчий рахунок кошти, відповідно до SWIFT повідомлення, перераховані 17.06.2014.
Такі твердження відповідача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що доводиться наступним.
Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003, уповноважені банки відкривають юридичним особам (резидентам і нерезидентам) банківські рахунки в іноземній валюті, зокрема, поточні та розподільні.
Відповідно до абзацу п'ятого підпункту "а" пункту 5.3 даної Інструкції на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються кошти через розподільні рахунки, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).
Пунктом 4 постанови Національного банку України від 16.11.2012 №475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" установлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами.
При цьому пунктом 6 цієї ж постанови уповноважені банки зобов'язано попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (далі - розподільчий рахунок).
Тобто, розподільчий рахунок використовується для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи, з метою обов'язкового продажу частини виручки в іноземній валюті на міжбанківському ринку.
Так, за зовнішньоекономічним договором №82/14 від 05.02.2013 іноземна валюта надійшла на розподільчий рахунок позивача у банку АТ "Банк "Фінанси та Кредит": 06.06.2014 в сумі 2519000,00 дол.США, 12.06.2014 в сумі 2 500 000,00 дол.США, 17.06.2014 в сумі 5000000,00 дол.США. Факт зарахування коштів на особовий (розподільчий) рахунок підтверджується виписками по особовому рахунку за 06.06.2014, 12.06.2014, 17.06.2014 та SWIFT повідомленнями за 06.06.2014, 12.06.2014, 17.06.2014 (а.с. 138-145).
АТ "Банк "Фінанси та Кредит" перерахував кошти на поточний рахунок ПАТ "АвтоКрАЗ" на наступний, після зарахування коштів на розподільчий рахунок, день, який і був узятий до розрахунку відповідачем при проведенні перевірки. Такі дії відповідача свідчать про необ'єктивність його висновків, які не ґрунтуються на фактичних обставинах.
Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи суд встановив окремі факти порушення строків надходження на митну територію України товару та коштів при виконанні імпортних контрактів. Проте такі строки під час проведення податкової перевірки обчислені невірно, внаслідок чого нараховане позивачу грошове зобов'язання ґрунтується на недостовірних даних, які не можуть бути усунуті судом в силу відсутності спеціальних повноважень, які притаманні лише податковим органам. В той же час ці порушення можуть бути усунуті відповідачем в порядку, визначеному пп. 78.1.12 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.
З огляду на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини, які частково спростовують обставини з'ясовані перевіркою, суд приходить до висновку про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення в оскарженій частині.
Зважаючи на те, що позивач не навів заперечень проти висновку перевірки щодо порушення граничного терміну отримання товару за контрактом №ДР86/0026/ЯЗДА/13 від 19.06.2013, укладеного з ВАТ "Ярославський завод дизельної апаратури", Росія, правильність нарахування суми пені у розмірі 199,59 грн. за прострочення на 4 дні, судом не перевіряється. У зв'язку з чим спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню лише в оспореній частині, а саме - в частині нарахування грошового зобов'язання у розмірі 365 696,80 грн.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23.10.2014 № 0000582205/2041.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (ідентифікаційний код 05808735) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 487,20 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 03.03.2015.
Суддя Є.Б. Супрун