03 березня 2015 року м. Київ К/800/13362/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест» (далі - Товариство) до ДПІ,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У жовтні 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0013941502 від 21.05.2012 року.
Зазначило, що оскаржуваним податковим повідомлення-рішення до Товариства безпідставно застосовані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, визначеного уточнюючим податковим розрахунком з податку на додану вартість № 9007307044 від 5.09.2011 року, оскільки відповідних податкових зобов'язань зазначеним розрахунком не нараховувалось.
27 грудня 2012 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року, позов задоволено.
Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0013941502 від 21.05.2012 року визнане протиправним та скасоване.
ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 5.09.2011 року Товариство подало до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з яким Товариством були уточнені показники декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року.
Відповідно до уточнюючого розрахунку показник рядка 23.1 декларації «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» була зменшена на 2 829 410,00 грн. (з 24 820 820,00 грн. на 21 991 410,00 грн.), та перенесена в рядок 24 декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду».
8 вересня 2011 року Товариство повторно подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Згідно з цим розрахунком, уточнювалися показники декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року. Показник рядка 23.1 декларації «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» була збільшена на 2 829 410,00 грн. (з 21 991 410,00 грн. на 24 820 820,00 грн.) та зменшено рядок 24 декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на 2 829 410,00 грн.
21 травня 2012 року ДПІ був складений акт № 2367 щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання податку на додану вартість Товариства.
У даному акті зазначено, що у період з 5.09.2011 року до 8.09.2011 року у Товариства був наявний податковий борг, у розмірі 2 829 397,40 грн. (з урахуванням переплати у розмірі 12,60 грн.). Зазначений податковий борг був погашений 8.09.2011 року шляхом подання підприємством уточнюючого розрахунку зі збільшеною сумою бюджетного відшкодування на рахунок у банку.
Товариство у порушення вимог п. 203.2 ст. 203, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України порушило строки сплати (перерахування) податкового зобов'язання, визначеного в уточнюючому податковому розрахунку з податку на додану вартість № 9007307044 від 5.09.2011 року, у розмірі 2 829 397,40 грн., на 3 календарних дні.
Того ж дня ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0013941502 щодо застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 10%, від сум прострочених грошових зобов'язань, що становить 282 939,74 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до п.,п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Відповідно до пп. 4.6.5 п. 4.6 ст. 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 року (далі - Порядок № 41), залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що Товариство мало право здійснити відповідні коригування сум бюджетного відшкодування за наявності відповідних підстав шляхом подання уточнюючого розрахунку та розподілу залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 23) на дві частини, відобразивши їх у рядках 23.1 та 23.2 декларації.
Відповідно до п.,п. 54.1, 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема: пп. 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54, п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України датою узгодження грошового зобов'язання платника податків є: день подання контролюючому органу податкової декларації або уточнюючому розрахунку із самостійно визначеними грошовими зобов'язаннями; день закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення або день набрання судовим рішенням законної сили (при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу).
Згідно з п.,п. 4.6.1, 4.6.8 Порядку № 41 якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.
Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду вказується в рядку 25 декларації.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що рядки 18 та 25 уточнюючого розрахунку Товариства не заповнювались, тому збільшення задекларованої раніше суми податкового зобов'язання та суми податку, яка підлягає сплаті в бюджет, не здійснювалось.
Подання Товариством уточнюючого розрахунку від 5.09.2011 року не спричинило виникнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.