03 березня 2015 року м. Київ К/800/9173/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотостар» (далі - Товариство) до ДПІ,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У жовтні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0003802201 від 12.09.2013 року.
Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.
11 листопада 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, позов задоволено.
Податкове повідомлення - рішення ДПІ № 0003802201 від 12.09.2013 року визнане протиправним та скасоване.
ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24.07.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства щодо документального підтвердження господарських операцій з ТОВ «Лотопром», їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2012 року, за наслідками якої 30.08.2013 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що Товариство у порушення вимог п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України зависило податковий кредит з податку на додану вартість, за квітень 2012 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, у розмірі 292 800,00 грн.
12 вересня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003802201 щодо зменшення Товариству розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, у розмірі 292 800,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до п. 44.1 ст. 41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 7.11.2011 року між Товариством та ТОВ «Укрлот» був укладений договір поставки № 07/11, відповідно до якого ТОВ «Укрлот» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність Товариству, яке зобов'язується прийняти та оплатити товар (лотерейні термінали), що зазначений у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.
Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало специфікацію № 3 від 4.04.2012 року; видаткові накладні на товар (термінали лотерейні ЛТ-1); податкові накладні; товарно-транспортні накладні; сертифікат відповідності (терміналу лотерейний ЛТ-1); копію технічного паспорту; копію договору № 1 від 31.05.2012 року, укладеного між ТОВ «Укрлот» та ТОВ «Лотопром» на виготовлення доукомплектованих лотерейних терміналів ЛТ-1, з додатком та актами приймання-передачі; висновок експерта № 6049/12-36 від 7.08.2012 року; банківські виписки про сплату товару.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що надані Товариством документи для підтвердження здійснення господарських операцій відповідають вимогам Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.
При здійсненні спірних господарських операцій Товариство та його контрагенти були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, платники податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.