"12" березня 2015 р. м. Київ К/800/521/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Шведа Е.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Загородньої М.О.,
представника позивача Волошина О.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання нечинними картки, рішення та стягнення суми надмірно сплаченого податку,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинною картки відмови № 100190000/2/00040 від 11.01.2012 р., визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товару від 11.01.2012 р. № 100000006/2012/310041/2, та стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 103377,60 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2012 року в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2012 року та прийнято нову постанову наступного змісту. Позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано картку відмови №100190000/2/00040 від 11.01.2012 року. Визнано протиправним та скасовано рішення про визначення митної вартості товару від 11.01.2012 року №100000006/2012/310041/2. Постановлено стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 103377,60 грн.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції у справі, Київська регіональна митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.01.2012 року ТОВ «Аскоп-Україна» згідно вантажної митної декларації № 100190000/2012/307117 від 11.01.2012 р. пред'явило Київській регіональній митниці до митного оформлення товар «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою» виробництва Норвегії в кількості 16174,00 кг за кодом УКТЗЕД 0302120000.
Шляхом подачі Декларації митної вартості (ДМВ-1) № 100190000/2012/307117 від 11.01.2012 р. митна вартість даного товару була задекларована позивачем відповідно до ст.ст. 259, 260, 262, 266, 267 Митного кодексу України за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1), в розмірі 72 300,30 доларів США або 577 664,92 грн. (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 11.01.2012 р. в розмірі 7,9898 грн. за 1,00 долар США), що складається з вартості товару в розмірі 68 545,51 доларів США або 547 664,92 грн. та 30 000,00 грн. вартості перевезення товару. Середньорозрахунковий рівень заявленої позивачем митної вартості лосося склав 4,47 доларів США за один кг.
Сума податку на додану вартість, що підлягала сплаті при митному оформленні товару за таким методом становила 115 532.98 грн. (20% від 577 664,92 грн. - митної вартості товару).
На підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи:
- зовнішньоекономічний контракт № 10/06-2010 NOR від 10 червня 2010 р., укладений з виробником товару компанією Marine Harvest Norway AS (Норвегія);
- Інвойс № 21049229 від 05.01.2012 р.;
- прайс-лист;
- вантажну митну декларацію країни відправлення (Норвегія):
- договір перевезення, міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) з відбитками штампів органів державного ветеринарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю, транспортну довідку перевізника про вартість перевезення, заявку на перевезення;
- ветеринарне свідоцтво (Форма №2), сертифікат відповідності, сертифікат походження, попередня декларація та інші документи, що надаються митному органу в оригіналах та залишаються в нього після проведення митного оформлення товару.
11 січня 2012 року митний орган відмовив позивачу в митному оформленні задекларованого товару, оформивши відповідну Картку відмови № 100190000/2/00040.
Підставою для відмови було Рішення № 100000006/2012/310041/2 від 11.01.2012 року про визначення митної вартості товару за резервним методом в розмірі 136 993,78 доларів США (по ціні 8,47 доларів США за один кг.).
У зв'язку з цим позивач подав до Київської регіональної митниці нову вантажну митну декларацію № 100190000/2012/307150 від 11.01.2012 р., заповнену з урахуванням митної вартості товару, визначеної митним органом в розмірі 136993,78 доларів США або 1094552.90 грн. (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 11.01.2012 року в розмірі 7,9898 грн. за 1,00 долар США), та сплатив суму ПДВ в розмірі 218 910,58 грн. (20% від 1094552,90 грн. - митної вартості товару).
Внаслідок зазначеного позивачем було додатково сплачено до бюджету суму ПДВ в розмірі 103377,60 грн., що складає різницю між сумою ПДВ, сплаченої від митної вартості товару, визначеної митним органом за резервним методом, та сумою ПДВ, що підлягала сплаті у випадку визначення митної вартості за першим методом (218910,58 грн. - 115532,98 грн. = 103377,60 грн.).
Згідно ст.259 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.
Як встановлено ч.2 ст.265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до ст.88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (далі - Порядок № 1766), передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання (п.13 Порядку).
На вимогу митного органу позивачем визначені митницею додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору подані не в повному обсязі.
Як встановлено п.14 Порядку № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.
Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
У спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була нижчою рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна в митному органі. Митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем за першим методом, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст.266 Митного кодексу України.
Відповідно до Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 року №74, при здійсненні контролю за визначенням митної вартості товару, митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", про продаж подібних або аналогічних товарів.
Відповідно до ст.268 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 Митного кодексу України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна походження;
4) виробник.
Метод визначення митної вартості № 2 за ціною договору щодо ідентичних товарів не був застосований митницею, оскільки в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби України за період 90 днів не було митних оформлень ідентичних товарів, оформлених за ціною угоди.
Відповідно до ст.269 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
Метод визначення митної вартості № 3 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувався митницею у зв'язку з відсутністю у базі даних цінової інформації Держмитсулжби, інформації щодо митної вартості подібних товарів, оформлених за ціною угоди.
Метод № 4 визначення митної вартості на основі віднімання вартості згідно ст.271 Митного кодексу України не був використаний у зв'язку з ненаданням декларантом документів щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення та відсутністю документів, які б відображали витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду,звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.
Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості № 5 згідно ст.272 Митного кодексу України не був використаний через відсутність базових документів на підтвердження вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України.
При визначенні митної вартості товару митницею застосований 6 резервний метод оцінки згідно ст.273 Митного кодексу.
Митниця послідовно довела неможливість застосування 2 - 5 методів, у оскаржуваному рішенні зазначені обставини його прийняття та визначення митної вартості.
Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, Київська регіональна митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваного рішення митниці не вбачається.
Також є необґрунтованими рішення суду апеляційної інстанції у частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.
Як встановлено ст.80 Митного кодексу України, у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Відповідально до п.п.6 абз.5 п.3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20 квітня 2005 року №314, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року за № 439/10719, у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Відповідно до Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 року №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 року за № 1562/11842, у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Відповідно до вищезазначеного Порядку посадовою особою Київської митниці оформлено оскаржувану Картку відмови, в якій зазначено про необхідність подання нової ВМД. Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України винесена митницею на підставі та у межах повноважень, що передбачені діючими нормативно-правовими актами, з урахуванням наданих декларантом документів, підстави для її скасування відсутні.
З огляду на зазначене підстав для задоволення позовних вимог, у тому числі щодо повернення із Державного бюджету платежів, сплачених при митному оформленні товару, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.
Керуючись ст. 220, 221, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року у цій справі скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2012 року залишити в силі.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: