26 лютого 2015 року м. Київ К/800/49717/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Шведа Е.Ю.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євразресурс Україна" до Дніпропетровської митниці, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ТОВ «ТД «Євразресурс» Україна» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці, в якому просило, з урахуванням збільшення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, пропуску або оформленні товарів та транспортних засобів через митний кордон України; визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів; зобов'язати Дніпропетровську митницю надати висновок до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про повернення позивачу надмірно сплаченої суми у розмірі 605933,21 грн. перерахованої у якості переплати за митне оформлення, шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача; зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області здійснити повернення позивачу надмірно сплаченої суми у розмірі 605933 грн. 21 коп. перерахованої у якості переплати за митне оформлення; зобов'язати відповідача здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у справі, ПАТ "Євраз Суха Балка" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до контракту №СL10457ТНЕR-ІВ від 14.10.2011 року, укладеного позивачем (покупець) з Компанією «ЕАST МЕТАLS АG»»(Швейцарія), (Продавець) та відповідно до умов Специфікації №2 від 24.10.2011 року, яка є невід'ємною частиною цього контракту, продавець здійснив поставку у листопаді-грудні 2011 року товару - вугілля кам'яне бітумінозне для коксування марки ГЖО на умовах БАР, станція призначення Діївка, Баглей, Правда, Україна, що підтверджується штампом на залізничних накладних, відповідно до правил тлумачення міжнародних комерційних термінів - Інкотермс 2010, ціна якого складала за одну метричну тонну 141,00 дол. США, відповідно до правил Інкотермс 2010. Протягом листопада-грудня 2011 року позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для оформлення вантажу за вищевказаним Контрактом, шляхом подання вантажно-митних декларацій.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару, разом з вищенаведеними вантажно-митними деклараціями, позивачем було надано документи, а саме: інвойс №ЕМ15012/05-12-11 від 05.12.2011 року, №ЕМ14745/16-11 від 13.11.2011 року; ВДМ країни експорту №10608040/071111/001051 від 07.11.2011 року, №10608040/031111/0001048, №10608040/031111/0001047; сертифікати якості Ф1400403 від 09.11.2011 року, Ф1400402, Ф1400401 від 07.11.2011 року, від 09.11.2011 р., Ф1400400 від 07.11.2011р., Ф1400430 від 24.11.2011р., №Ф1400430/1 від 25.11.2011 року; Контракт №СL10457ТНЕR-ІВ від 14.10.2011 року; Специфікація №2 від 14.10.2011 року; облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №11000/1/10/115503 від 13.10.2010 року; рахунок фактура №ЕМ/15012/05-12/11 від 05.12.2011 року; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №31/08-02/3-30 від 26.10.2011 року; лист №ОВЭС/627 від 17.11.2011 року; відповідь на запит №17/11/11-01 від 17.11.2011 року.
Згідно з Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339, з метою забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару відповідачем було здійснено перевірку наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості; консультації з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів відповідачем було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі, у зв'язку з чим, посадовою особою відповідача відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом Держмитслужби України від 02.12.2003 року №828, на аркуші №1 ДМВ було вчинено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару відповідно до пп. 7, 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, а саме: договору з третіми особами, що пов'язані з договорами про поставку товарів митна вартість яких визначається; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) фірми-виробника товару; калькуляцій фірми-виробника; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договорів про перевезення. Позивач був ознайомлений з цим записом у той же день під підпис та зробив запис: «Ознайомлений. Надати інші додаткові документи немає можливості. Проведено консультацію».
Дніпропетровська митниця з визначенням митної вартості товару у вищевказаних ВМД не погодилась та відмовила в оформленні товару шляхом видачі карток відмови в прийнятті митних декларацій митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України.
Підставою відмови зазначено порушення вимог ст.,ст.88, 264, 266 МК України п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 в частині неможливого використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості та відсутності документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість.
У зв'язку з відсутністю додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, відповідач виніс рішення про визначення митної вартості товару, відповідно до яких митну вартість скориговано до 0,18 доларів США/кг із застосуванням методу 3 відповідно до ст. 269 Митного кодексу України на підставі наявних у митниці відомостей, згідно яких ціна товару визначено за третім методом -180 дол. США за тону.
Позивач з метою уникнення простою вагонів та накладення штрафу за простої вагонів, здійснив оформлення нових ВМД, відповідно наказу ДМС України №230 від 03.11.2011 року, за вказаною митною вартістю, внаслідок чого ПДВ по митній вартості збільшилось на 605933,21грн.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається згідно Розділу XI МК України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, якою затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження. Так, митна вартість, згідно ст.259 МК України, це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Відповідно до Контракту продавцем товару є компанія «ЕАST МЕТАLS АG»»(Швейцарія), а покупцем ТОВ «ТД «ЄвразРесурс» (Україна). Відповідно до даних, зазначених позивачем у графі 2 «Відправник/експортер» та у графі 8 «Одержувач» ВМД, відправником товару є ВАТ «Южный Кузбас» (Росія), одержувачем товару є ПАТ «Євраз Баглійкокс» (Україна). У графі 11 «Торгівельна країна/країна виробництва» зазначається місцезнаходження особи з якою українським суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності укладено договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту). Так, у графі 11 вищезазначеної ТД позивачем зазначено літерний код - СН, який згідно Класифікації держав світу відповідає назві держави «Швейцарія».
На думку митниці, позивач мав надати договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, однак свого обов'язку не виконав.
Пункт 11 Порядку зобов'язує декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про доставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, зв'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація;каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару.
Судами попередніх інстанцій обгрунтовано зазначено, що митний орган має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, який переміщується через митний кордон України.
Згідно ст. 266 МК України митна вартість товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом згідно з положеннями ст.267 Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст., ст. 268, 269 МК України У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст., ст. 268, 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст. 271 МК України, або обчислена відповідно до вимог ст. 272 МК України вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст.268 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 267 МК України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник. При застосуванні другого методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ про продаж ідентичних товарів. Згідно ст.269 МК України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник. А відповідно ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. При застосуванні третього методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ про продаж подібних (аналогічних) товарів.
При оформленні позивачем товару «вугілля кам'яне бітумінозне для коксування марки ГЖО…» з різними показниками: вологість, вміст легких речовин, зольність та ін. унеможливив застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів. Наявність інформації в ЄАІС ДМСУ про продаж подібних (аналогічних) товарів обумовила застосування митницею саме третього методу при визначенні митної вартості товарів. Митницею була використана інформація про митне оформлення вугілля кам'яного коксівного, бітумінозного, неагломерованого марки ГЖО, відправником якого був ВАТ «Южный Кузбас» (Росія), одержувач ПАТ «Авдієвський коксохімічний завод» (Україна) (ВМД від 07.11.2011 року №700010001/1/003641 та від 14.11.2011 року №700000010/1/16483, митна вартість якого склала 180 дол. США за тону.
Як встановлено, недостатність інформації для підтвердження заявленої позивачем митної вартості та ненадання додаткових документів виключило застосування першого методу визначення митної вартості товару. Відсутність інформації в ЄАІС ДМСУ про продаж ідентичних товарів, унеможливила застосування другого методу, оскільки, неможливо було оцінити товар за його фізичними характеристиками. Наявність інформації в ЄАІС ДМСУ про продаж подібних (аналогічних) товарів обумовила застосування Дніпропетровською митницею третього методу визначення митної вартості товарів.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, відносно того, що Дніпропетровською митницею правомірно визначено при митному оформленні товару третій метод визначення митної вартості, у зв'язку з чим законно прийнято картки відмови у прийнятті митних декларацій та рішення про визначення митної вартості товарів.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що оскаржені у цій справі рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" відхилити, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: