26.02.2015р. м. Київ К/800/44331/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Іваненко Я.Л.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 24 березня 2006 року № 87 його звільнено зі служби у запас за пунктом «в» пункту 63 (за станом здоров'я) та з 10 травня 2006 року виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення згідно з наказом від 10 травня 2006 року № 136. Вказує, що у березні 2006 році йому встановлено другу групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби, а у грудні 2012 року - першу групу інвалідності, у зв'язку з чим він має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону України від 20 грудня 1999 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), яка набрала чинності з 01 січня 2007 року. Посилаючись на відмову відповідачів провести нарахування та виплату зазначеної допомоги, просив суд визнати неправомірними дії, зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати йому одноразову грошову допомогу відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII у розмірі 60-місячного грошового забезпечення у сумі 131890,05 грн з урахуванням індексу інфляції та стягнути її з Військової частини НОМЕР_1 .
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано Закон № 2011-XII та постанову Кабінету Міністрів України, від 21 лютого 2007 року № 284 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році» (далі - постанова КМ України №284). Зазначає, що 24 квітня 2012 року ІНФОРМАЦІЯ_1 надав висновок №С/508 щодо можливості виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності у 2006 році.
Військова частина НОМЕР_1 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що норми частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII та постанова КМ України №284 не поширюються на позивача, оскільки інвалідність йому встановлено у 2006 році, тобто до набрання чинності зазначених норм. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 1988 по 2006 рік ОСОБА_1 проходив військову службу на різних посадах.
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 24 березня 2006 року № 87 його звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «в» пункту 63 (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001 року № 1053/2001.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21 жовтня 2005 року №338, у вересні 2005 року ОСОБА_1 у неслужбовий час отримав травму, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби, внаслідок чого у березні 2006 року йому встановлено другу групу інвалідності, а з 19 грудня 2012 року - першу групу інвалідності, що підтверджується витягами із актів огляду Медико-соціальної експертної комісії серії ХМ № 063947 та 10ААБ №564554.
У квітні 2012 року позивач звернувся до Шепетівсько-Полонського об'єднаного міського комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII та постанови КМ України № 284, у зв'язку з чим Хмельницький обласний військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок від 24 квітня 2012 року №с/508 про можливість отримання позивачем вказаної допомоги разом із документами ОСОБА_1 по другій групі інвалідності.
Однак, листом від 31 травня 2012 року №248/3/6/1031 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив про відсутність підстав для виплати такої допомоги через те, що інвалідність позивачу було встановлено до набрання чинності норм Закону № 2011-XII та постанови КМ України №284.
Вирішуючи спір, суди встановили, що у квітні 2012 року ОСОБА_1 звертався до відповідачів з приводу виплати йому одноразової грошової допомоги по другій групі інвалідності, встановленої 01 березня 2006 року.
На час встановлення позивачу інвалідності та звільнення його зі служби військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягали державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначався у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті (стаття 16 Закону № 2011-ХІІ).
Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлювались Кабінетом Міністрів України.
До 04 квітня 2006 року діяв порядок, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488 «Про умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум» (далі - постанова КМУ №488).
Згідно з пунктом 6 постанови КМУ №488 Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виплачувала страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Згідно з довідкою Хмельницької обласної дирекції «Оранта» від 01 березня 2012 року позивачу було виплачено страхову суму по другій групі інвалідності по державному обов'язковому особистому страхуванню в сумі 6800,00 грн за ІІ групою інвалідності, яку він у 2012 році повернув на рахунок ВАТ НАСК «Оранта», оскільки вважав, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, виплату якої запроваджено з 01 січня 2007 року.
З 10 травня 2006 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 04 квітня 2006 року №3597-IV, яким Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ) викладено у новій редакції та визначено нові умови державного страхування і виплати в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та призваних на збори військовозобов'язаних.
Відповідно до частин 3-4 статті 41 Закону № 2232-ХІІІ у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.
Військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності за умов, передбачених частиною 3 цієї статті, виплачується одноразова грошова допомога в порядку, визначеному Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» частину 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ викладено в такій редакції: «у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України».
Зазначена норма набрала чинності з 01 січня 2007 року.
Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби визначений постановою КМУ № 499, відповідно до пункту 2 якої, призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
За умовами підпункту 2 пункту 2 постанови КМУ № 499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності у період проходження військової служби та особам звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам другої групи.
Судами встановлено, що в період встановлення позивачу інвалідності другої групи, діяв інший порядок виплат і у 2006 році позивач скористався своїм правом та отримав страхові суми, нараховані йому у відповідності до норм законодавства, що діяло на час його звільнення.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з рішенням Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Редакція частини 2 статті 16 Закону № 2232-ХІІІ набрала чинності лише 01 січня 2007 року і не має зворотної дії, тому її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до цієї дати.
З огляду на зазначені норми закону, позивач не має законних підстав для отримання одноразової грошової допомоги за другою групою інвалідності відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII та постанови КМ України №284.
Разом з тим, першу групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено у грудні 2012 року, тобто після запровадження цієї допомоги, проте в матеріалах справи відсутня інформація, що позивач звертався до відповідачів із заявою про її виплату після грудня 2012 року.
Враховуючи те, що із змісту позовної заяви видно, що у квітні 2012 року позивач звертався до відповідачів з вимогою про виплату одноразової грошової допомоги по другій групі інвалідності та оскаржує рішення прийняті відповідачами до встановлення йому у грудні 2012 року першої групи інвалідності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Я.Л. Іваненко
Ю.К. Черпак