26.02.2015р. м. Київ К/800/65035/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівІваненко Я.Л.,
Черпака Ю.К.,
секретар судового засідання Малина Л.В.,
за участю позивача та його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України (далі - ДМС України), Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправними висновків і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У серпні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). В обґрунтування вимог зазначив, що згідно з рішенням суду від 06 лютого 2009 року, його поновлено на роботі з 23 жовтня 2008 року, проте наказ про поновлення на посаді Львівська митниця видала лише 10 червня 2013 року. Посилаючись на те, що рішення суду в частині його негайного виконання відповідачами не виконано, просив суд стягнути середній заробіток з 06 лютого 2009 року по 10 червня 2013 року в розмірі 281971,50 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, заяву задоволено частково. Стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 06 лютого 2009 року по 10 червня 2013 року в сумі 227025,20 грн з утриманням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів. В решті заяви відмовлено.
У касаційній скарзі Львівська митниця Міндоходів порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, на неправильне застосування до цих правовідносин статті 236 КЗпП України. Вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду в порядку статті 267 КАС України.
ОСОБА_5 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що строк звернення до суду ним не пропущено. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2009 року у справі № 2а-7626/08/1370, якою визнано протиправним і скасовано наказ ДМС України від 22 жовтня 2008 року №2207-к в частині припинення перебування ОСОБА_5 на державній службі в митних органах, поновлено його на посаді начальника сектору митного оформлення № 4 митного поста «Смільниця» Львівської митниці та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2011 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.
На виконання зазначених судових рішень, ДМС України 10 червня 2013 року видано наказ № 995-к про скасування наказу ДМС України від 22 жовтня 2008 року №2207-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та поновлено ОСОБА_5 на посаді, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різницю в заробітку за час затримки.
Із змісту наведеної норми видно, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов'язані із такою затримкою.
Посилання Львівської митниці Міндоходів у касаційній скарзі на порушення строку звернення до суду із заявою про стягнення середнього заробітку в порядку, передбаченому ст.267 КАС України, висновків судів не спростовує з огляду на наступне. Процесуальною нормою, яка регулює процедуру вирішення правовідносин, пов'язаних з виконанням судового рішення про поновлення на посаді (службі) та стягнення середнього заробітку за час затримки його виконання є стаття 267 КАС України, що встановлює правила судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Специфікою вирішення питання про строк звернення до суду з такою заявою є те, що в ній ставиться вимога про стягнення заробітної плати.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
До того ж заяву ОСОБА_5, подану в порядку, передбаченому ст.267 КАС України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року залишено без розгляду. Це судове рішення набрало законної сили і не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Як встановлено судами, постанова Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-7626/08/1370 набрала законної сили 06 лютого 2009 року, проте наказ про поновлення ОСОБА_5 відповідач видав лише 10 червня 2013 року.
Враховуючи те, що сторони погодились, що кількість відпрацьованих годин позивачем у період вимушеного прогулу з 06 лютого 2009 року по 10 червня 2013 року становить 1090 год, суди дійшли обґрунтованого висновку про порушення відповідачами строків виконання судового рішення та наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2009 року.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, якщо визнає, що судами не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді Я.Л. Іваненко
Ю.К. Черпак