"04" березня 2015 р. м. Київ К/800/58643/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,
представника позивача Смольського Ю.С.,
представника відповідача Тімощука А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року
у справі № 816/1634/13-а
за позовом відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ВАТ «Полтавський ГЗК»)
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВАТ «Полтавський ГЗК» звернулось у березні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001442205/59 від 15.03.2013 року.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2013 року адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ВАТ «Полтавський ГЗК» зареєстроване як юридична особа рішенням Виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області від 05.01.1995 року та перебуває на обліку в якості платника податків в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ з 05.01.1995 року, зареєстроване в якості платника ПДВ, ідентифікаційний номер за ЄДРПУ 00191282. Основний вид діяльності добування залізних руд, має ліцензію на право видобування корисних копалин.
ВАТ «Полтавський ГЗК» сформувало податковий кредит та подало заяву про повернення бюджетного відшкодування, в тому числі внаслідок правовідносин з ТОВ «Ривс».
Кременчуцькою ОДПІ отримано акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7211/224/34914473 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Ривс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків, відповідно до якого в ході проведення зустрічної перевірки ТОВ «Ривз» встановлено, що за податковою адресою ТОВ «Ривс» особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні. Фактичне місцезнаходження підприємства за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити немає можливості.
14.02.2013 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ВАТ «Полтавський ГЗК» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, за результатами якої складено акт від 14.02.2013 року № 1418/22.5-09/00191282.
За результатами перевірки податковий орган прийшов до висновку про те, що були відсутні поставки товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Угоди поставки є нікчемними, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.
На думку податкового органу, встановлені обставини призвели до завищення ВАТ «Полтавський ГЗК» податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 104 000,00 гривень, у тому числі за листопад 2011 року на суму 104 000,00 гривень, та з урахуванням пп. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 104 000,00 гривень.
На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року № 0001442205/59.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки податкового органу, що викладенні в акті перевірки, не відповідають дійсності, а спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства, чим порушує права та інтереси позивача.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, дійшов висновку про нікчемність господарської операції та не обґрунтованість сформованого податкового кредиту за листопад 2011 року у сумі 104 000,00 гривень.
Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У свою чергу, відповідно до приписів ст. ст. 187, 198 ПК України правомірність віднесення платником податків до складу податкового зобов'язання та податкового кредиту сум податку на додану вартість має бути підтверджена відповідними бухгалтерськими документами, що свідчитимуть про фактичне отримання таким платником товарів (послуг), оплату їх вартості, а також наявність мети щодо використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що необхідність зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2011 року на 104 000,00 гривень відповідач пов'язує з безтоварністю господарської операції ВАТ «Полтавський ГЗК» з ТОВ «Ривс» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей у листопаді 2011 року.
Так, судами встановлено, що 27.10.2011 року між ТОВ «Ривс» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) було укладено договір № 3619 на поставку продукції залізничного призначення, найменування, кількість та строки поставки якої вказуються у специфікації.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: специфікацією; податковими накладними; накладними; актами перевірки технічного стану вагонів, призначених для передислокації; актом прийому-передачі; платіжним дорученням; рахунком-фактурою; актом приймання-передачі основних засобів. В той же час, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо форми та змісту зазначених первинних документів бухгалтерського обліку.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на час укладення договору між позивачем та ТОВ «Ривс» місцезнаходження останнього відповідало адресі, вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відомостей щодо відсутності платника податків за вказаною у накладних адресою до Єдиного державного реєстру внесено не було.
Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який правомірно вважає безпідставними посилання відповідача на результати перевірки ТОВ «Ривс» та встановлення порушень вимог податкового законодавства контрагента позивача як на підставу для зменшення ВАТ «Полтавський ГЗК» розміру від'ємного значення ПДВ за листопад 2011 року, оскільки платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум, сплачених в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту у разі, якщо останній має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірними та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року у справі № 816/1634/13-а - скасувати.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2013 року у справі № 816/1634/13-а - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько