іменем україни
11 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,
Мазур Л.М., Хопти С.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Релігійної громади Римсько-Католицької церкви у м. Городок, треті особи: Городоцька міська рада Львівської області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, про усунення перешкод у користуванні власністю за касаційною скаргою Релігійної громади Римсько-Католицької церкви у м. Городок на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 1 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2014 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій він розташований. На сусідній земельній ділянці розташований будинок АДРЕСА_2. Зазначала, що релігійна громада самовільно проводить добудову до цього будинку та гараж, внаслідок чого у належному їй будинку погіршилась інсоляція, існує небезпека стікання води і зсувів снігу на прибудинкову територію тощо.
Ураховуючи наведене, позивачка просила зобов'язати відповідача за власний рахунок знести самовільні побудовані прибудову до житлового будинку та гараж; усунути перешкоди у користуванні нею земельною ділянкою шляхом видалення зелених насаджень на межі земельних ділянок.
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року виділено із вказаної справи вимоги про зобов'язання відповідача в місячний термін за власний рахунок привести у відповідність до ДБН висаджені дерева (туї) на земельній ділянці будинків АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3, і в цій частині заяву залишено без розгляду.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 1 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано Релігійну громаду Римсько-Католицької церкви у м. Городок протягом трьох місяців, з часу набрання рішенням законної сили перебудувати гараж, влаштований на земельній ділянці будинків АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 із дотриманням вимог ДБН або знести гараж. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі Релігійна громада Римсько-Католицької церкви у
м. Городок, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Зі змісту доводів касаційної скарги, судові рішення оскаржуються лише в частині позовних вимог про знесення самовільно побудованого гаражу, тому в іншій частині не переглядається (ч. 1 ст. 335 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірний гараж збудований відповідачем без відповідних рішень органу місцевого самоврядування та відповідних положень, з порушення протипожежних норм, а тому він підлягає приведенню у відповідність до будівельних норм шляхом перебудови або знесення.
Апеляційний суд погодився з такими висновками та зазначив також, що можливість пожежі, як результат порушення при будівництві гаража будівельних норм, дійсно є припущенням позивачки, проте він підлягає знесенню з метою недопущення знищення її майна у подальшому.
Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки їх суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним положенням закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Релігійній громаді Римсько-Католицької церкви м. Городок належить будинок АДРЕСА_2 за тією ж адресою; також громаді передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0348 га по АДРЕСА_2.
Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області від 21 червня 2011 року № 372 Релігійній громаді Римсько-Католицької церкви у м. Городок Львівської області надано дозвіл та зобов'язано звернутись у ліцензовану проектну організацію за виготовленням проекту реконструкції згідно даного рішення, погодити проектну документацію згідно чинного законодавства та про початок виконання будівельних робіт по реконструкції житлового будинку повідомити Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.
Гараж при будинках АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 зведений відповідачем без відповідних рішень органу місцевого самоврядування та відповідних положень.
Вирішуючи спір, апеляційний суд послався на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 17 жовтня 2013 року № 1790, з якого вбачається, що при облаштуванні відповідачем гаража на земельній ділянці будинків АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 не дотримано норм пп. 3.24*, 3.25*, 3.13 та додатку 3.1. до Державних будівельних норм України (далі - ДБН) 360-92*, а для приведення гаражу у відповідність до будівельних норм такий слід перебудувати або знести.
Також апеляційний суд послався на додаток 3.1 до ДБН 360-92*, згідно якого протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, багатоповерховими гаражами повинні становити не менше 6 м, тоді як згідно з висновком експертизи така відстань становить 4,3 кв. м.
При цьому апеляційний суд не врахував, що спірний гараж є одноповерховою будівлею без фундаменту, що підтверджується висновком експертизи від 17 жовтня 2013 року, та не дав оцінки тому, чи поширюється зазначена норма ДБН, яка стосується багатоповерхових гаражів, на спірну споруду.
У п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» судам роз'яснено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених ст. ст. 391, 396 ЦК України, ст. 103 ЗК України.
Крім того, апеляційний суд, посилаючись на те, що спірний гараж побудований без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, не дав оцінку листу виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області, з якого вбачається, що спірний гараж є тимчасовою спорудою, право власності та інші речові права на який не підлягає державній реєстрації.
Таким чином, апеляційний суд не з'ясував, чи є підстави вважати спірний гараж самочинним будівництвом та прийшов до передчасного висновку про те, що ця споруда підлягає знесенню, як самовільно збудована.
Також апеляційний суд виходив із того, що права позивачки порушені при будівництві відповідачем гаражу, оскільки, на її думку, у зв'язку з порушенням протипожежних норм при будівництві гаражу у належному їй будинку може виникнути пожежа, а, відтак, вона має право відповідно до ст. 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю шляхом знесення гаражу.
Однак апеляційний суд не звернув увагу на те, що згідно з цією статтею позивачка має довести обставини, на які вона посилається, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).
При цьому апеляційний суд виходив із того, спірний гараж влаштований з порушенням протипожежних норм, призначений для зберігання джерела підвищеної небезпеки, а, отже, можливе настання небезпек, на які посилається позивачка, і як наслідок пошкодження чи знищення її власності. Тобто, судове рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях, що заборонено законом (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
За таких обставин судове рішення апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_3 про знесення самовільно побудованого гаражу не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Релігійної громади Римсько-Католицької церкви у м. Городок задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 про знесення самовільно побудованого гаражу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
О.В. Закропивний
Л.М. Мазур
С.Ф. Хопта