Ухвала
іменем україни
11 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Колодійчука В.М.
суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2014 року,
У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду із указаним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 22 липня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг, відповідно до умов якого позичальнику у тимчасове користування були надані грошові кошти в межах ліміту, в іноземній валюті, у розмірі 399 800 доларів США. Надання кредитних коштів здійснюється з 22 липня 2008 року по 20 липня 2018 року.
22 липня та 21 жовтня 2008 року між цими ж сторонами були укладені додаткові угоди до кредитного договору, відповідно до яких було збільшено розмір відсоткової ставки до 14,5 % річних.
У якості забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних коштів та додатковими угодами до нього 22 липня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку нежиле приміщення, вбудоване в 1 поверх та підвал 3 поверхового житлового будинку, загальною площею 314,4 кв. м, що знаходиться за адресою: приміщення АДРЕСА_1.
Позичальник ОСОБА_4 належним чином не виконує прийняті на себе договірні зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед банком в сумі 756 577,27 доларів США, що за курсом НБУ складає 6 047 322 грн 13 коп.
Враховуючи уточнення позовних вимог, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення, вбудоване в 1 поверх та підвал 3 поверхового житлового будинку, загальною площею 314,4 кв. м, що знаходиться за адресою: приміщення АДРЕСА_1 шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2014 року, позов задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг від 22 липня 2008 року, яка станом на 25 вересня 2013 року становить 6 047 322 грн 13 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення, вбудоване в 1 поверх та підвал 3 поверхового житлового будинку, загальною площею 314,4 кв. м, що знаходиться за адресою: приміщення АДРЕСА_1, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу, не нижчою за 501 303,51 доларів США.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати зазначені судові рішення, постановити ухвалу про залишення позову без розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами встановлено, що 22 липня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг, відповідно до умов якого позичальнику у тимчасове користування були надані грошові кошти в межах ліміту, в іноземній валюті, у розмірі 399 800 доларів США. Надання кредитних коштів здійснюється з 22 липня 2008 року по 20 липня 2018 року. 22 липня та 21 жовтня 2008 року між цими ж сторонами були укладені додаткові угоди до кредитного договору, відповідно до яких було збільшено розмір відсоткової ставки до 14,5 % річних.
У якості забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних коштів та додатковими угодами до нього 22 липня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку нежиле приміщення, вбудоване в 1 поверх та підвал 3 поверхового житлового будинку, загальною площею 314,4 кв. м, що знаходиться за адресою: приміщення АДРЕСА_1.
Позичальник ОСОБА_4 належним чином не виконує прийняті на себе договірні зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед банком в сумі 756 577,27 доларів США, що за курсом НБУ складає 6 047 322 грн 13 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, а тому позивач як іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2014 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2014 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Колодійчук
Судді: В.С. Висоцька
О.В. Кафідова
О.В. Умнова
І.М. Фаловська