Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ:
головуючого ОСОБА_5
суддів: ОСОБА_6, ОСОБА_7
за участю прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у судовому засіданні 12 березня 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами першого заступника прокурора Дніпропетровської області та засудженого ОСОБА_2 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки два місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року апеляції прокурора, потерпілого, законного представника неповнолітньої потерпілої, представника потерпілого, захисника, який діяв в інтересах обвинуваченого, задоволено частково. Вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасовано, а матеріали справи в цій частині направлені на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 27 червня 2010 року, приблизно о 15-ій год. 10 хв., керуючи автомобілем марки «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Пушкіна у с. Маломихайлівка Покровського району Дніпропетровської області, на ділянці дороги з піщаним покриттям загальною шириною 3 метра, з обмеженою видимістю, зі швидкістю не менше 39,5-47,7 км/год при допустимій швидкості руху за умовами видимості дороги 26,7-30,9 км/год, чим порушив вимоги п. 12.2 Правил дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом, що рухався у зустрічному напрямку, марки «УРАЛ ІМ 3810310», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який в бічному причепі мотоцикла перевозив свою неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, пасажиру ОСОБА_4 - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
У касаційних скаргах:
- прокурор порушив питання про скасування ухвали апеляційного суду із направленням матеріалів справи на новий апеляційний розгляд, мотивувавши істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали, якою безпідставно збільшено обсяг обвинувачення засудженому ОСОБА_2;
- засуджений просив про скасування судових рішень щодо нього із направленням матеріалів справи на нове розслідування, не заперечуючи подію злочину, вказав на неповноту досудового та судового слідства, порушення права на захист через неможливість допитати всіх свідків, неврахування судом порушень Правил дорожнього руху потерпілим, невідповідність призначеного покарання внаслідок суворості. Крім того, зазначив про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону апеляційним судом, який безпідставно збільшив обсяг його обвинувачення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та не заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого частково в частині скасування ухвали апеляційного суду, пояснення захисника, який просив про задоволення касаційної скарги засудженого щодо скасування судових рішень із направленням матеріалів справи на нове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, касаційна скарга засудженого - частковому задоволенню з таких підстав.
Колегія суддів вважає небезпідставними доводи касаційних скарг прокурора та засудженого щодо істотних порушень апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону.
Як встановлено у ч. 1 ст. 275 КПК України 1960 року розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів справи, за обвинувальним висновком ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення, що визнано судом доведеним. Вироком суду він був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки настання дорожньо-транспортної пригоди відбулось внаслідок недотримання ОСОБА_2 пункту 12.2 Правил дорожнього руху.
Частиною 1 ст. 378 КПК України 1960 року передбачено, що апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок, зокрема, у випадку необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 КПК України 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Однак, суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду вийшов за межі поданих апеляцій, постановив ухвалу, якою збільшив обсяг обвинувачення засудженому, від якого він не захищався у суді першої інстанції. Апеляційний суд інкримінував йому недотримання ще, окрім п. 12.2 Правил дорожнього руху, також недотримання пунктів 12.1, 13.12, 13.3 цих Правил, виклавши наступним чином - «колегія суддів приходить до беззаперечного висновку, що в об'єктивній дійсності шкідливий наслідок, що настав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, викликаний діями саме водія ОСОБА_2 і полягали у недотриманні ним п.п. 12.1, 13.12, 13.3 Правил дорожнього руху України і його дії складають об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України».
Між іншим, у мотивувальній частині цієї ж ухвали суд вказав, що «доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні і наведених у вироку доказах».
Втім, за наявності вказаних порушень процесуального закону колегія суддів не входить в обговорення інших доводів касаційної скарги засудженого, що підлягають перевірці під час нового розгляду апеляційним судом.
З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням матеріалів справи на новий апеляційний розгляд, за результатами проведення якого слід постановити законне судове рішення, мотивоване належним чином.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року щодо ОСОБА_2 скасувати та направити матеріали кримінальної справи на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ ___________________ __________________
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7