5 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа - ОСОБА_7, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2014 року,
У липні 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вони є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8, тому відповідно до вимог закону звернулись до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, проте постановою нотаріуса від 23 червня 2014 року їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на відсутність у спадкодавця правовстановлюючого документу на спадкове майно, а саме дублікат свідоцтва про право на спадщину не зареєстрований в державному органі, який здійснює державну реєстрацію нерухомого майна.
Ураховуючи викладене, позивачі, уточнивши позовні вимоги, просили суд визнати за кожним із них право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8
У вересні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати за ним у порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зазначав, що він є спадкоємцем матері - ОСОБА_9, яка набула право власності на спірний будинок після смерті свого чоловіка - ОСОБА_10. При цьому незадовго до своєї смерті ОСОБА_9 склала заповіт, яким заповіла будинок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Вважав, що так як на час смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, він проживав разом із нею, то відповідно до положень ст. 1223, ч. 3 ст. 1268 ЦК України фактично прийняв свою частку спадщини, однак інший спадкоємець ОСОБА_8 за життя своє право на спадщину не оформив, тому він є єдиним спадкоємцем майна і фактично успадкував цілий будинок, отже, позивачі за первісним позовом як спадкоємці після смерті ОСОБА_8 не мають права на спадкування спірного майна, яке не належало спадкодавцеві.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2014 року, позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ними право власності на 1/2 частку (по 1/6 частці за кожним) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовити, зустрічний позов задовольнити.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прийняли спадщину, по 1/2 частці кожен, після смерті ОСОБА_9, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР).
При цьому відсутні докази того, що ОСОБА_8, спадкоємцями якого є позивачі за первинним позовом, у порядку, передбаченому ст. 553 ЦК УРСР, відмовився від своєї частки в спадщині за заповітом.
Також апеляційний суд вірно зазначив, що помилкове застосування судом першої інстанції норм ЦК України замість ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини, не призвело до неправильного вирішення спору і згідно з ч. 2 ст. 308 ЦПК України не могло бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а порушення норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:Д.Д. Луспеник
Б.І. Гулько С.Ф. Хопта