11 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5495/14
Категорія: 3.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій стосовно відмови у встановлені статусу члена сім'ї загиблого та надання відповідного посвідчення; зобов'язання видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого учасника бойових дій (посвідчення вдови учасника бойових дій), -
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації стосовно відмови у встановлені статусу члена сім'ї загиблого та надання відповідного посвідчення та зобов'язати Департамент соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого учасника бойових дій (посвідчення вдови учасника бойових дій).
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2014 року позивач набула статусу дружини загиблого учасника бойових дій та, відповідно, підпадає під дію частини першої п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з яким позивач має право на отримання відповідного посвідчення члена сім'ї загиблого учасника бойових дій (посвідчення вдови учасника бойових дій), а тому відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім'ї загиблого та надання відповідного посвідчення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 червня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації з заявою, в якій просила видати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Жовтневим РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 25.11.1997 року, що проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) посвідчення члена сім'ї загиблого учасника бойових дій (посвідчення вдови учасника бойових дій).
Листом від 22.07.2014 року № А-2655-15 Департамент соціального захисту населення повідомив ОСОБА_1, що встановити їй статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не є можливим, та зазначено, що підставою для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни є свідоцтво про реєстрацію шлюбу.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрували шлюб 22.01.1970 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу 11 червня 2002 року шлюб між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 11.06.2002 року зроблено запис за № 109.
Відповідно до посвідчення від 14 червня 2004 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 мав статус учасника бойових дій та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій.
Також ОСОБА_2 був інвалідом 2 групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК Серії 2-18 ОВ № 021504 від 26.07.2006 року.
Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4, виданого 29.10.2010 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи позивачу у наданні статусу члена сім'ї загиблого листом від 22.07.2014 року, відповідач діяв правомірно, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Так, Закон України від 22.10.1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
За змістом ст. 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно абзацу 1 пункту 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється на: дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
Постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 16 лютого 1994 року встановлено порядок надання пільг, передбачених законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Постанова).
За правилами п. 1 Постанови передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" пільги щодо оплати житла та комунальних послуг надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, і особам, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, незалежно від того, хто є наймачем і яка форма власності житлового фонду, з урахуванням членів їх сім'ї, які проживають разом з ними, виходячи із встановлених чинним законодавством норм житла та розміру плати за користування ним.
Відповідно до ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім'ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним, за умови що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
На підставі ст. 27 Сімейного кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, на підставі викладеного вбачається, що лише зареєстрований в органах РАЦСу шлюб породжує правові наслідки. Державними органами, що реєструють шлюби на території України, є органи реєстрації актів цивільного стану. Документом, що підтверджує факт реєстрації шлюбу, є Свідоцтво про шлюб (зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України), що видається відділом РАЦСу.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмовляючи позивачу у наданні статусу члена сім'ї загиблого листом від 22.07.2014 року, відповідач діяв правомірно, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
До того ж, згідно ст. 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
За змістом п. 4 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Отже, оскільки позивач не входить до переліку осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» то, відповідно і відсутні підстави для видачі ОСОБА_4 посвідчення члена сім'ї загиблого учасника бойових дій (посвідчення вдови учасника бойових дій).
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 815/5495/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян