04 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5501/14
Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Кравченко К.В
Лук'янчук О.В.
при секретарі: Паламарчук Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними дій, щодо відмови в реєстрації за місцем постійного проживання та про зобов'язання зареєструвати за місцем постійного проживання,-
У вересні 2014р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися в суд із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними дій, щодо відмови в реєстрації за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 та про зобов'язання зареєструвати їх за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що у серпні 2013р. вони звернулись до відповідача із заявою про реєс трацією свого місця проживання, проте листом відповідача, було відмовлено у реєстрації позивачів за місцем проживання.
Посилаючись на те, що їх права на реєстрацію порушенні, просили вимоги задовольнити.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014р. позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано до суду жодних доказів, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в реєстрації місця проживання, а тому не довів правомірності відмову у реєстрації позивачів за вказаною адресою. Крім того, відмова в реєстрації позивачів за місцем їх проживання порушує вимоги Конституції України, Житлового кодексу РСР та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання». На підтвердження права власності на спірну квартиру, позивачами надано рішення суду.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що 24.10.2003р. між ЖБТ «Затишок» та ОСОБА_4 як замовником укладено договір за №138, відповідно до якого предметом договору є спільна участь ОСОБА_4 та ЖБТ «Затишок» в будівництві 2-х кімнатної квартири позивача, загальною площею 50,79кв.м. на другому поверсі в будинку АДРЕСА_1 за допомогою найманого ЖБТ «Затишок» генерального підрядника, за рахунок матеріальних коштів поетапно внесених усіма замовниками - членами ЖБТ «Затишок».
У 2003р. будівництво будинку завершено та будинок був заселений, а тому після підписання договору та сплати повної вартості квартири, позивач з дружиною заселився до квартири та у зв'язку з вибуттям зі свого попереднього місця проживання вони знялися з реєстрації за попереднім місцем проживання.
У серпні 2013р. позивачі звернулись до відповідача за реєстрацією свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, проте листом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 23.09.2014р. за №14/400оп, позивачам було відмовлено у реєстрації за місцем проживання. Підставою для відмови у реєстрації позивачів стало те, що на час звернення, будинок за адресою: АДРЕСА_1 не був зданий в експлуатацію та правові документи, що підтверджують право на проживання відсутні.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивачі звернулися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи питання щодо заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні та порядку реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
В ст.2ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зазначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Статтею 3ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» визначено, що реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно з абз.3 ст.3ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Відповідно до абз.5 ст.3 зазначеного Закону місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Згідно зі ст.29ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ст.379ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Статтею 50ЖК України передбачено, що жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
Положеннями ч.1 ст.6ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Слід вказати, що згідно з ч.1 ст.11ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Також перелік необхідних документів для реєстрації місця проживання особи закріплений в положеннях п.2.2 розділу 2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012р. за №1077, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012р. за №2109/22421.
При цьому, п.1.3 розділу 1 вказаного вище Порядку передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Відповідно до п.2.2 Порядку, для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру: письмову заяву про реєстрацію місця проживання; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.
Разом з тим, в ч.6 ст.6 вищевказаного Закону зазначається, що забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивачами для реєстрації місця проживання до відповідача були надані усі необхідні документи, а саме: письмову заяву про реєстрацію місця проживання, паспорти громадян України, талони зняття з реєстрації місця проживання, квитанцію про сплату мита.
З документів, що підтверджують право позивачів на проживання в квартирі АДРЕСА_1, позивачами було надано: договір за №138 від 24.10.2003р. про спільну участь сторін в будівництві 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, довідку ОК «ЖБТ «Затишок» №74 від 08.06.2011р. про виконання умов договору №138 від 24.10.2003р., довідку ОК «ЖБТ «Затишок» від 13.01.2010р. про проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1 без прописки.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 23 червня 2014р. було визнано за ОСОБА_2 право власності на майнові права на двокімнатну АДРЕСА_1, що також підтверджує право позивачів на проживання у вищезазначеній квартирі.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 було видано технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1(а.с.13-14), де вказано, що будинок обладнано водопроводом, каналізацією, газопостачанням, опаленням, електроосвітленням, радіотрансляційною мереж.
Судовою колегією також взята до уваги й та обставина, що позивачами сплачуються усі комунальні послуги за проживання в даному житловому приміщенні, що підтверджується відповідними документами.
В свою чергу, судова колегія зазначає, що чинне законодавство не пов'язує придатність для проживання жилого будинку з реєстрацією місця проживання у ньому.
Посилання апелянта на положення ст.29ЦК України, до спору сторін не відноситься, оскільки визначає поняття житлового будинку. Проведення відповідної реєстрації врегульовано нормами спеціального законодавства, якими є Житловий кодекс, ЗК «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» та інші нормативно-правові акти.
Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку, що підстав для відмови у реєстрації позивачів за вказаним місцем проживання у відповідача не було, а отже суд першої інстанції правомірно задовольнив адміністративний позов.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: К.В. Кравченко
О.В. Лук'янчук