04 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3466/14
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Кравченко К.В
Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання нечинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -
У червні 2014р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання нечинним рішення комісії Одеського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій від 20.12.2013р. щодо відмови встановити йому статус учасника бойових дій, зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким визнати його участь в бойових діях в Ефіопії з лютого по жовтень 1980р. в складі десантної групи КТОФ ВМФ СРСР при виконанні спеціального завдання в зоні Індійського і Тихого океанів по завданню Радянського Уряду, яке дає право на визначення позивача учасником бойових дій, зобов'язання відповідача видати йому посвідчення та нагрудний знак учасника бойових дій, відшкодування моральної шкоди заподіяну незаконним рішенням Одеського обласного військового комісаріату щодо відмови у встановленні статусу учасника бойових дій у розмірі 500грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в 1980р. в період з 1 лютого по жовтень він в складі десантної групи КТОФ ВМФ СРСР виконував спеціальне завдання в зоні Індійського і Тихого океанів по завданню Радянського Уряду. За цей період декілька разів знаходився на ПМТО арх. Дахлак (о.Сокотра) територія Ефіопії у зоні бойових дій. В травні 1980р. приймав безпосередню участь в висадці морського десанту на о.Сокотра, яке мало важливе стратегічне значення у забезпеченні вводу Радянських військ в Афганістан на початковому періоді, вказане підтверджується архівними довідками від 11.02.2013р. №375 та від 11.02.2013р. №377.
На підставі зазначеного вище позивач звернувся до Білгород-Дністровського об'єднаного військового комісаріату із заявою про визнання його учасником бойових дій та видачі посвідчення учасника бойових дій, за результатом розгляду якої комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 своїм рішенням від 20.12.2013р. відмовила у наданні йому статусу учасника бойових дій у зв'язку із відсутністю даних про його участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.
Позивач вважає рішення (протокол) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.12.2013р. щодо відмови у присвоєнні йому статусу учасника бойових дій незаконним, а тому посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014р. у задавлені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.197КАС України, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, вказана апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що в період проходження позивачем служби, а саме з 1 лютого по жовтень 1980р., бойові дії, відповідно до «Переліку держав і періодів бойових дій на їх території» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994р. за №63, на території Ефіопії не велись. Крім того, позивачем не було надано доказів щодо безпосередньої його участі у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського об'єднаного військового комісаріату з заявою про встановлення йому статусу учасника бойових дій та видачі посвідчення учасника бойових дій.
Листом від 11.09.2014р. за №173 Білгород-Дністровським об'єднаним військовим комісаріатом матеріали по зверненню ОСОБА_1 були направленні до Одеського обласного військового комісаріату.
20.12.2013р. заява позивача була розглянута на засіданні комісії Одеського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних силах України при Одеському обласному військовому комісаріаті, рішенням якої у встановленні статусу учасника бойових дій позивачу відмовлено.
Згідно Витягу із протоколу №12, комісія дійшла висновку що участь позивача у бойових діях не підтверджена. Крім того, період та держава, в яких перебував позивач, не включені до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994р. за №63.
Не погоджуючись з висновком комісії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.5ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.6ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій на території інших країн визнаються, зокрема, військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.
Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1994р. за № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затверджено перелік держав і періодів бойових дій на їх території, яким надавалась допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб, рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР.
Як зазначалось, позивач в 1980р. в період з 1 лютого по жовтень в складі десантної групи КТОФ ВМФ СРСР виконував спеціальне завдання в зоні Індійського і Тихого океанів по завданню Радянського Уряду. За цей період декілька разів знаходився на ПМТО арх. Дахлак (о.Сокотра) територія Ефіопії у зоні бойових дій. В травні 1980р. приймав безпосередню участь в висадці морського десанту на о.Сокотра, яке мало важливе стратегічне значення у забезпеченні вводу Радянських військ в Афганістан на початковому періоді.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що відповідно до Переліку, Ефіопія віднесена до держав, на території яких проходили бойові дії в період з грудня 1977р. по листопад 1979р..
Щодо застосування до спірних правовідносин пункту Переліку держав і періодів бойових дій на їх території «інші країни - після 1979», то відповідно до примітки 6 до вказаного пункту переліку, його положення поширюються лише на військових фахівців, яких Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР направляв у країни, на території яких велися бойові дії, і пільги яким надавалися на підставі довідок 10-го Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про їх особисту участь у бойових діях.
Відсутність вищезазначених обставин виключає можливість визнання учасниками бойових дій після грудня 1979 року осіб, які виконували спеціальні завдання в умовах надзвичайного стану та при вирішенні збройних конфліктів, відновлення законності та правопорядку на території колишніх республік Союзу РСР, у тому числі Ефіопії.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що у позивача відсутня довідка 10-го Головного управління генерального штабу Збройних Сил СРСР про його особисту участь у бойових діях на території Ефіопії, що, в свою чергу, унеможливлює визнання його учасником бойових дій.
За приписами ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» обов'язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території Ефіопії у зазначений вище період.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач не надав доказів про його особисту участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ, крім того, надана позивачем архівна довідка не містить зазначених відомостей.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення комісії Військкомату щодо відмови у визнанні позивача учасником бойових дій ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права,невідповідність висновку суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014р.- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: К.В. Кравченко
О.В. Лук'янчук