03 березня 2015 р. Справа № 132478/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна Україна» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року по справі за позовом Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна Україна» про стягнення коштів, -
У серпні 2011 року Бережанська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області (надалі - Бережанська МДПІ ) звернулася в суд з позовом до ТзОВ «Вільна Україна» про стягнення заборгованості (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача наявна податкова заборгованість, яка є несплаченою, відтак просить стягнути таку в судовому порядку.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року позов задоволено. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна Україна» кошти в сумі 65942,03 грн., в тому числі пеня 9,37 грн. за рахунок готівки, що належить відповідачу та з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільна Україна» у рахунок погашення податкового боргу.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем не сплачена у строки передбаченні податковим законодавством узгоджена сума податкового зобов'язання, тому така підлягає стягненню.
Не погодившись з вищенаведеною постановою, ТзОВ «Вільна Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовили.
Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, суд неповно та не всебічно дослідив обставини справи, чим порушив охоронювані законом права та інтереси позивача, а також порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників осіб, що беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
ТзОВ «Вільна Україна» зареєстроване як юридична особа і перебувало на обліку платників податків Бережанської МДПІ (а.с. 6-7, 10).
Станом на день подання позову згідно поданого Бережанською МДПІ розрахунку у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 65942,03 грн (а.с.19).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач самостійно визначив суму податкового зобов'язання, яку задекларував у податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, що була подана до Бережанської МДПІ.
Дана сума податкового зобов'язання є сумою податку з доходів фізичних осіб, яку відповідач зобов'язаний перерахувати до бюджету як податковий агент.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов висновку про наявність податкового боргу у відповідача, який є несплаченим, відтак стягненню такого в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по наявність правових підстав для стягнення податкового боргу з наступних підстав.
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, як зазначено в його преамбулі, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно із п. 59.5 ст. 59 цього ж Кодексу у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач вжив усі, визначені податковим законодавством, заходи спрямовані на погашення відповідачем податкової заборгованості. Зокрема, на адресу відповідача надсилалася податкова вимога від 25.03.2011 № 89, яка була отримана відповідачем. Однак, приписи, вказаної вимоги, відповідачем виконано не було, а також її не було оскаржено у встановленому законом порядку.
Доводи ТзОВ «Вільна Україна» про те, що спірна сума податкових зобов'язань була включена до податкової декларації помилково і у зв'язку із змінами в законодавстві товариство не мало можливості виправити цю помилку є безпідставними з наступних підстав.
Згідно з приписами пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
У відповідності до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі у разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Статтею 51 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.
Питання сплати податкових зобов'язань податковими агентами регулюються статтею 176 Податкового кодексу України в редакції ,що діяла до 27.05.2011 року.
Згідно з п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зокрема зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; ґ) нести відповідальність відповідно до закону в разі неподання або несвоєчасного подання податкового розрахунку. Зазначені в ньому суми податку, що сплачуються до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов'язань податкового агента та в разі неповної чи несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом із сплатою штрафів та пені, які нараховуються від першого до останнього дня строку подання податкового розрахунку, встановленого цим Кодексом; д) подавати до органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, що нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, що утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету. Така декларація подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Матеріалами справи підтверджується, що сума заборгованості ТзОВ «Вільна Україна» з податку з доходів фізичних осіб станом на 01.01.2011 року складала 67036,00 грн, та була визначена товариством самостійно у Податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб № 2232 від 18.03.2011 року, графа 15.
Форма податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб була затверджена Наказом Державної Податкової Адміністрації від 31.01.2011 року № 58
Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».
Законом України № 3221-VI від 07.04.2011 року «Про внесення змін до Податкового Кодексу України» було виключено підпункт «д» у пункті 176.2 сттаті176 Податкового Кодексу України. Тому наказом Державної податкової адміністрації України № 225 від 19.04.2011 був визнаний таким, що втратив чинність наказ Державної податкової адміністрації України № 58 від 31.01.2011 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб».
Разом з тим, Наказ ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020«Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» залишається чинним.
Відповідно до норм цього Порядку, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.
Надається він до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Він може бути наданий органу державної податкової служби в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента.
Відтак, колегія зауважує що оскільки спірне зобов'язання нараховане ТзОВ «Вільна Україна» як податковим агентом, відтак відповідач мав можливість подати уточнюючий розрахунок.
Крім цього, спірне податкове зобов'язання ТзОВ «Вільна Україна» задекларувала у декларації з податку на доходи фізичних осіб за лютий 2011 року. Таку ж декларацію відповідач подав за березень 2011 року, однак не виправив помилкових, на його думку, показників.
Таким чином, у відповідача були всі можливості скористатися правом платника податку за фактом виявлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації надати уточнюючий розрахунок, однак ТзОВ «Вільна Україна» не подало жодник доказів на вчинення ним таких дій.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не надані докази сплати узгодженої суми податкового боргу, а надані позивачем письмові пояснення щодо правомірності стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетом, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 160, ст. 195, п. ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна Україна» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року у справі № 2а-2483/11/1970 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: О.Б. Заверуха А.Р. Курилець В.В. Ніколін