02 березня 2015 року Справа № 3410/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Довга О.І.
судді Ліщинський А.М.
Запотічний І.І.
секретар судового засідання Корнієнко О.А.
за участю:
позивача ОСОБА_2
представник позивача ОСОБА_3
представника відповідача Писарев О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. по справі №2а-10364/12/1370 за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним висновку та зобов'язання вчинити дії,
10.12.2012 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позов, згодом уточненого, до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним висновку комісії Львівської митниці про неможливість проведення митного оформлення належного позивачу транспортного засобу "Mercedes -Benz Vito 115 CDI" VIN-код НОМЕР_1 з наданням пільг в оподаткуванні при переселенні на постійне місце проживання в Україні та зобов'язання відповідача провести митне оформлення вказаного транспортного засобу із звільненням від оподаткування митними платежами, у зв'язку переселенням на постійне місце проживання в Україні.
Адміністративний позов обґрунтовував тим, що листом Львівської митниці від 06.08.2012р. №22/96-10879 позивача повідомлено про те, що комісія Львівської митниці дійшла висновку про неможливість проведення митного оформлення належного позивачу транспортного засобу "Mercedes-Benz Vito 115 CDI" VIN-код НОМЕР_1 з наданням пільг в оподаткуванні при переселенні на постійне місце проживання в Україні та зобов'язання. Відмова мотивована тим, що термін проживання позивача в Королівстві Іспанія не відповідає вимогам п.3 ч.10 ст.374 Митного кодексу України.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, вважаючи її неправомірною та необгрунтованою, прийнятою із порушенням норм матеріального права, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що мотиви, з яких виходив суд першої інстанції при тлумаченні змісту п.3 ч.10 ст.374 МК України вважає хибними, оскільки необхідність реєстрації постійного проживання не менше року вбачається лише зі змісту підпункту «б» п.3 ч.10 ст.374 МК України, інші підпункти даної норми не вимагають постійного проживання як умови для ввезення визначених у цих пунктах товарів.
Надаючи тлумачення даному положенню суд виходив з протилежного, а саме, в оскаржуваній постанові судом наведено наступний висновок, - «те, що у згаданій вище статті прямо не зазначено про «постійне проживання» не менше трьох років на території країни, з якої особа повертається на постійне проживання в Україну, не дає підстав для висновку, що у цей строк зараховується період тимчасового перебування особи в такій країні.» Апелянт зазначає, що такий висновок є не лише наслідком розширеного тлумачення вищевказаної норми закону, а й суперечить змісту ч.4 ст.3 МК України, згідно якої у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств так громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
З врахуванням наведеного вище, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
02.03.2015 року апелянтом подано клопотання №13-70-10/20-378 від 27.02.2015 року про заміну відповідача з Львівської митниці на Львівську митницю Міндоходів в порядку ст.55 КАС України. В обгрунтування клопотання покликається на Указ Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 24 грудня 2012 року №726/2012, та постанову Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів".
Представник позивача та сам позивач доводи апеляційної скарги підтримують, в судовому засіданні надали ті ж пояснення, що викладені у апеляційній скарзі та позовній заяві. Просять скасувати постанову.
Представник відповідача заперечує доводи апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.
З матеріалів справи встановлено, що у зв'язку з поверненням на постійне місце проживання в Україну у червні 2012 року позивач ввіз на митну територію належний йому транспортний засіб «Mercedes » 115 CDI VIN-код НОМЕР_1 . Позивач подав митну декларацію від 02.06.2012 року, згідно з якою зазначений транспортний засіб він мав намір ввезти із звільненням від сплати митних платежів. Проте, комісія Львівської митниці, за наслідками вивчення питання про можливість здійснення митного оформлення цього автомобіля зі звільненням від оподаткування дійшла висновку про те, що для цього немає передбачених у статтею 374 Митного кодексу України підстав, відтак відмовила ОСОБА_2 у наданні погодження.
Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм процесуального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.
У паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3, виданому 30.09.1998 року, зроблено відмітку про те, що 18 травня 2011 року ОСОБА_2 прийнятий на постійний консульський облік у Посольстві України в Королівстві Іспанія. 23 травня 2012 року ОСОБА_2 знятий з консульського обліку у посольстві України у Королівстві Іспанія, у зв'язку з поверненням в Україну на постійне місце проживання, про що у його закордонному паспорті також проставлено відповідний штамп. Тому попередній штамп про прийняття на облік було анульовано. 08 серпня 2012 року ОСОБА_2 отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Пустомитівський РВГУ МВС України у Львівській області.
У зв'язку з поверненням на постійне місце проживання в Україну у червні 2012 року позивач ввіз на митну територію належний йому транспортний засіб «Mercedes Vito» 115 CDI VIN-код НОМЕР_1.
Відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 10 статті 374 Митного кодексу України при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років: транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.
Визначення постійного місця проживання закріплено у підпункті 45 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, під яким розуміється місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
Аналіз пункту 3 частини 10 статті 374 Митного кодексу України, дає підстави вважати, що звільняються від оподаткування митними платежами за ввезення механічного транспортного засобу, за наявності таких обставин: документальне підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, на території країни, з якої він прибув, такий громадянин проживав не менше трьох років; документальне підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.
Наказом від 17.11.2011 року № 337 Міністерство закордонних справ затвердило Правила ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном (далі -Правила № 377). У пункті 1.2. цих Правил передбачено, що консульський облік полягає в реєстрації в ЗДУ громадянина України, який постійно проживає або тимчасово перебуває за кордоном, шляхом внесення даних про громадянина України до облікової картки та електронного реєстру громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном (далі - електронний реєстр), що ведеться в ЗДУ за встановленою формою, проставленні в дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспортний документ), проїзний документ дитини відповідної відмітки (штампу). ЗДУ обробляє відомості про громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, отримані для прийняття на консульський облік, з дотриманням вимог законодавства України про захист персональних даних. Видами консульського обліку, відповідно до п. 1.3. цих Правил є: постійний і тимчасовий. Відповідно до пункту 1.5. Правил консульський облік здійснюється, зокрема, у випадках: постійного проживання громадянина України за кордоном на законних підставах; тимчасового перебування громадянина України за кордоном на законних підставах більше ніж три місяці. У пункті 2.1. Правил зазначено, що на постійний консульський облік приймаються громадяни України, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном.
Відповідно до пункту 3.1 Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, громадяни України, які планують тимчасово перебувати на законних підставах за кордоном більш ніж три місяці, включаючи штатних працівників ЗДУ та членів їх сімей, приймаються на тимчасовий консульський облік у відповідній ЗДУ на термін, зазначений у виданому компетентними органами іноземної держави дозволі, що дає право на проживання в цій іноземній державі.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що проживання на території іноземної держави на законних підставах рік і більше передбачає взяття на постійний консульський облік у країні проживання та в такому випадку вважається постійним проживанням. Тимчасовий консульський облік здійснюється у випадках тимчасового перебування громадянина України на законних підставах більше, ніж три місяці. Повернення громадянина України на постійне місце проживання в Україну є підставою для зняття його з постійного консульського обліку у консульстві України в іноземній країні проживання такого громадянина, і здійснюється на підставі заяви цього громадянина. Для зняття з тимчасового обліку такої умови не передбачено. Таким чином, законодавство чітко розмежовує поняття "тимчасове перебування" та "постійне проживання" як за змістом, так і за термінологією.
Хоча відповідно до 1.7. Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном Прийняття на консульський облік здійснюється і на добровільній основі, разом з тим факт по суті це є основним способом підтвердженням постійного проживання на території іноземної держави на законних підставах, оскільки відмітки у паспорті для виїзду за кордон не дають можливості у повному обсязі встановити місце постійного проживання, а також наявність самого факту проживання громадянина України проживання на території іноземної держави.
У пункті 3 частини 10статті 374 Митного кодексу України зазначено про необхідність документального підтвердження факту проживання на території іноземної країни не менше трьох років. Те, що у згаданій вище статті прямо не зазначено про «постійне проживання» не менше трьох років на території країни, з якої особа повертається на постійне місце проживання в Україну, не дає підстав для висновку, що у цей строк зараховується період тимчасового перебування особи в такій країні. Відмітки у паспорті для виїзду за кордон громадянина ОСОБА_2 та відомості відповідних органів Королівства Іспанія не доводять факт постійного проживання в Іспанії три та більше роки.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 254, КАС України
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення , а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. по справі №2а-10364/12/1370 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Запотічний І.І.
Ліщинський А.М.