09 лютого 2015 року (09 год. 25 хв.) Справа № 808/8756/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя, м. Запоріжжя
до відповідача: ОСОБА_1, м. Запоріжжя
про: стягнення суми допомоги по безробіттю, -
Правобережний районний центр зайнятості м. Запоріжжя (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму допомоги по безробіттю в розмірі 2 897,48 грн.
В обґрунтування адміністративного позову зазначає, що відповідач, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як безробітна, належала до категорії зайнятого населення та незаконно отримала допомогу по безробіттю за період з 02.09.2013 по 14.11.2013 та з 11.12.2013 по 22.03.2014 на загальну суму 2 897,48 грн. В порядку визначеному чинним законодавством відповідачу направлено лист від 13.10.2014 № 01-19/3284 про необхідність повернення в добровільному порядку отриманого матеріального забезпечення. Враховуючи, що відповідач вказану суму у передбачений строк не повернув, тому позивач, посилаючись на положення Закону України «Про зайнятість населення» та приписи ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» просить стягнути з відповідача незаконно одержані матеріальні кошти (допомогу по безробіттю) в сумі 2 897,48 грн. в судовому порядку.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2015 відкрито провадження в адміністративній справі № 808/8756/14 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 09.02.2015.
В судове засідання 09.02.2015 ані представник позивача, ані відповідач не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
09.02.2015 від позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 5984) про розгляд справи без участі представника Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя, в якому, серед іншого, позивач зазначає, що на момент розгляду справи в суді сума боргу залишається не повернутою відповідачем.
Причини неявки в судове засідання відповідача суду не відомі. Будь-яких клопотань, заяв або пояснень по суті позовних вимог від відповідача до суду також не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд дійшов до висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі матеріалів, в порядку письмового провадження.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі та з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, основні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 5067-VI) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 1533-ІІІ).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 5067 безробітним визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 43 Закону України № 5067 передбачено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України № 5067 статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
22.08.2013 ОСОБА_1 звернулась до Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя із заявою про надання їй статусу безробітного. У поданій заяві відповідач зазначила, що вона через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, в тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Не отримує пенсію на пільгових умовах. Не є суб'єктом підприємницької діяльності. Не отримує відповідно до законодавства: допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного (6-річного) віку; допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду за дитиною-інвалідом, інвалідом І групи, особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує стороннього догляду або досягла 80-річного віку; грошове забезпечення як батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки; грошову допомогу по догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розлад, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього нагляду. Не є членом особистого селянського господарства, фермером або членом фермерського господарства. Не навчається на денній (очній) формі навчання.
Судом з'ясовано, що відповідач була ознайомлена з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного, що підтверджується її особистим підписом у вищезазначеній заяві.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 22.08.2013 № НТ130822 ОСОБА_1 надано статус безробітного з призначенням виплати допомоги по безробіттю з 29.08.2013 по 24.02.2014.
У зв'язку з відмовою від послуг служби зайнятості, відповідача було знято з обліку з 15.11.2013.
11.12.2013 відповідачем подано до Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя заяву про надання статусу безробітного та поновлення виплат допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Наказом Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 11.12.2013 № НТ131211 було поновлено статус безробітного громадянки ОСОБА_1 з поновленням виплати допомоги по безробіттю з 11.12.2013 по 22.03.2014.
В ході виконання Порядку обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, затвердженого наказом від 12.07.2006 № 259/407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2006 за № 876/12750, позивачем виявлено, що ОСОБА_1, знаходячись на обліку в центрі зайнятості, як безробітна, була зарахована з 02.09.2013 до складу учнів, які навчаються за професією «декоратор вітрин» з терміном навчання 1 рік, в групу № 13 до Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище».
З матеріалів справи судом з'ясовано, що відповідно до положень Закону України № 5067, Закону України № 1533-ІІІ та приписів Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України від 13.02.2009 № 60/62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за № 232/16248 (далі - Порядок № 60/62), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», фахівцями Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя проведено відповідне розслідування страхового випадку, в ході якого були розглянуті документи надані Державним навчальним закладом «Запорізьке вище професійне училище» щодо факту отримання доходу безробітною ОСОБА_1, під час її перебування на обліку в центрі зайнятості.
Відповідно до п. 2 Порядку № 60/62, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом:
звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів;
використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду;
проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.
За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили (п. 5 Порядку № 60/62).
Так, в ході перевірки Правобережним районним центром зайнятості м. Запоріжжя встановлено, що згідно листа від 30.09.2014 № 56 громадянка ОСОБА_1 була зарахована до складу студентів Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище» 02.09.2013 за денною формою навчання та отримувала стипендію.
За результатами розслідування даного випадку 08.10.2014 позивачем складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1080В.
На підтвердження обставин викладених в акті розслідування страхових випадків, позивачем до матеріалів справи були надані засвідчені належним чином копії листа Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище» від 30.09.2014 № 56, наказу від 02.09.2013 № 1 З-УДЗ Про зарахування до складу учнів, прийнятих на навчання за державним замовленням та наказу від 06.01.2014 № 05 Про призначення стипендії учням за друге півріччя 2013 - 2014 року, прийнятих на навчання за державним замовленням, які свідчать про те, що дійсно 02.09.2013 відповідача було зараховано до складу студентів Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище» за денною формою навчання.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України № 5067 до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Враховуючи викладене, з 02.09.2013 відповідач належала до категорії зайнятого населення та не мала права на отримання допомоги по безробіттю.
Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України № 1533-ІІІ, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
В порушення вищезазначеної норми, відповідач під час перебування на обліку в Правобережному районному центрі зайнятості м. Запоріжжя, не повідомила про її зарахування до складу студентів Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище» за денною формою навчання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримала допомогу по безробіттю від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за період з 02.09.2013 по 14.11.2013 в сумі 1 323,75 грн. та з 11.12.2013 по 22.03.2014 в сумі 1 573,73 грн.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (п. 3 ст. 36 Закону України № 1533-ІІІ).
Згідно п. 6 Порядку № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
За приписами п. 7 Порядку № 60/62, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.
Судом з'ясовано, що згідно наказу Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 13.10.2014 № 288-0 було прийнято рішення про повернення у встановленому порядку коштів відповідно до пп. 6.14 п. 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, отриманих відповідачем за період з 02.09.2013 по 14.11.2013 та з 11.12.2013 по 22.03.2014 в розмірі 2 897,48 грн.
Пунктом 7 Порядку № 60/62 передбачено, що протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
З матеріалів справи судом з'ясовано, що позивачем на адресу ОСОБА_1 направлено лист від 13.10.2014 № 01-19/3284 щодо повернення коштів, який отримано відповідачем 20.10.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
У разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства (п. 8 Порядку № 60/62).
Згідно п. 9 Порядку № 60/62 рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
На протязі розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів оскарження рішення позивача щодо повернення коштів в судовому порядку або до центру зайнятості вищого рівня.
Оскільки відповідачем у встановлений чинним законодавством строк, не перераховано на рахунок Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя отримане матеріальне забезпечення на період безробіття, то за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 2 897,48 грн.
Згідно довідки Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 13.10.2014, заборгованість відповідача становить 2 897,48 грн.
Відповідно до ст. 39 Закону України № 1533-ІІІ спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
В ході розгляду справи відповідачем не надано суду доказів добровільного повернення коштів в розмірі 2 897,48 грн. на рахунок Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя.
З огляду на вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідач не повідомив Правобережний районний центр зайнятості м. Запоріжжя про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення по безробіттю та надання соціальних послуг, а саме належність відповідача до категорії зайнятого населення, а також про можливість отримання та наявність доходу під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітного, суд вважає позовні вимоги Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя щодо стягнення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 2 897,48 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 122, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя до ОСОБА_1 про стягнення суми допомоги по безробіттю, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 35628345, р/р 37178001004259, банк - УДКС у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) суму допомоги по безробіттю в розмірі 2 897,48 (дві тисячі вісімсот дев'яносто сім гривень 48 коп.) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.Я. Максименко