11 лютого 2015 року (15 год. 05 хв.) Справа № 808/6796/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Киселя Р.В.,
суддів - Дуляницької С.М., Нестеренко Л.О.,
за участю секретаря судового засідання - Приймак Є.О.,
позивача - ОСОБА_1
представників:
відповідача 1 - Завгороднього В.І.
відповідача 2 - Кокоркіної З.М.
відповідача 3 - Довбиш В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
13.10.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить: визнати незаконним та скасувати наказ відповідача 1 №1535 о/с від 12.08.2014 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу; відновити позивача, старшого лейтенанта міліції на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Миколаївського відділення міліції Слов'янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (по обслуговуванню м. Слов'янська та Слов'янського району); стягнути з відповідача 2 на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; визнати незаконним та скасувати наказ №1535 о/с від 12.08.2014, витяг з наказу №333 від 05.09.2014 начальника відповідача 2 Пожидаєва К.М. в частині встановлення позивачу вислуги років на службі в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні 04 роки 01 місяць 02 дні, а у пільговому обчисленні - 04 роки 02 місяці 10 днів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказ Міністерства внутрішніх справ України №805 від 29.07.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях» в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Також, вважає протиправним наказ Міністерства внутрішніх справ України №1535о/с від 12.08.2014 «По особовому складу» в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України. Зазначив, що складені накази потягнули за собою припинення не тільки виплати грошового забезпечення, але й перебігу вислуги років в органах внутрішніх справ.
Ухвалою від 15.10.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 28.10.2014.
У судове засідання представники сторін не прибули.
Ухвалою від 28.10.2014 до участі в справі в якості співвідповідача був залучений Слов'янський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
Ухвалою від 28.10.2014 за клопотанням відповідача 1 провадження у справі було зупинене до 20.11.2014.
Ухвалою від 20.11.2014 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 20.11.2014.
Ухвалою від 20.11.2014 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинене до 12.12.2014.
25.11.2014 до суду надійшла заява позивача про зміну (доповнення) позовних вимог, відповідно до якої позивач доповнив позовні вимоги наступною вимогою: скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях» №805 від 29.07.2014 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
Ухвалою від 12.12.2014 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 12.12.2014.
Ухвалою від 12.12.2014 за клопотанням представника відповідача 1 провадження у справі було зупинене до 28.01.2015.
Ухвалою від 28.01.2015 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 28.01.2015.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.02.2015.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що йому не відомо, за які дії, які були розцінені як такі, що дискредитують звання рядового і начальницького складу його було звільнено. Зазначив, що службове розслідування щодо позивача не проводилося, оскільки з наказом про звільнення він не ознайомлений. Крім того, позивач був звільнений з органів внутрішніх справ з порушенням порядку застосування такого дисциплінарного стягнення, як звільнення.
Зазначив, що ніяких вчинків проти інтересів служби, які б суперечили покладеним на позивача обов'язкам, підривали довіру - як носія влади, дискредитували звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, не скоював. У своїй роботі завжди бездоганно виконував вимоги, присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, не допускав порушень службової дисципліни, керувався у своїй роботі принципами законності, справедливості, поваги до людської гідності. Зазначені обставини підтверджуються даними про просування по службі, службовою характеристикою, довідкою про відсутність дисциплінарних стягнень. Також вказав, що протягом періоду проходження служби без передбачених законом підстав службу не полишав, випадків невиходу на роботу ним не допускалось. Зазначив, що звільнений з роботи без законної підстави, у зв'язку з чим повинен бути відновлений на роботі з стягненням втраченого заробітку за час вимушеного прогулу. З наведених підстав, вважає оскаржувані накази неправомірними, а отже такими, що підлягають скасуванню. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача 1 заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що наказом МВС України від 12.08.2014 № 1535о/с виданий на підставі наказу МВС України від 29.07.2014 № 805, в якому були встановлені обставини безвідповідального ставлення працівників Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, у тому числі і позивача до виконання службових обов'язків, неналежного реагування на факти протиправного захоплення приміщень державних установ, органів внутрішніх справ, які свідомо зрадили інтереси служби, що виразилося у сприянні та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угрупувань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України та ведуть бойові дії на території нашої країни. Позивача, звільнено з органів внутрішніх справ України у запас (із поставленням на військовий облік) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. У ході службового розслідування було встановлено, що окремі працівники Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, у тому числі і позивач, відмовилися виконувати свій професійний обов'язок та не виходили на службу без поважних причин. Зазначив, що відсутність на службі позивача та не інформування останнім керівництва про своє місцеперебування підтверджується результатами службового розслідування, у тому числі показаннями в.о. начальника сектору кадрового забезпечення Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_6 Своїми діями позивач самоусунувся від виконання своїх професійних обов'язків щодо захисту державних інтересів та інтересів громадян України, чим порушив вимоги Закону України «Про міліцію» та Присягу співробітника органів внутрішніх справ України. Зазначені дії та бездіяльність підривають авторитет не лише співробітника органу внутрішніх справ України, а й усієї системи органів внутрішніх справ України. Зазначив, що оскаржуваний наказ був виданий з дотриманням вимог Положення. Зазначив, що позивач проходив службу в Слов'янському МВ ГУМВС України в Донецькій області, який йому і здійснював виплату грошового забезпечення у цей період. Таким чином виплата грошового забезпечення працівникам Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області здійснюється цим міськвідділом. Оскільки позивач не проходив службу на посадах в Центральному апараті МВС України, а перебував на посаді, яка знаходиться в штаті Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, та призначався на посаду не наказом МВС України, а наказом ГУМВС України в Донецькій області, то поновлювати позивача, у разі прийняття даного рішення, на посаді повинно ГУМВС України в Донецькій області, а не МВС України. Зазначив, що підстави для задоволення вимог позивача до МВС України відсутні, а тому просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача 2 заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що відповідно до п. 9 Положення про Слов'янський міський відділ ГУМВС України в Донецькій області, Слов'янський міській відділ є юридичною особою, має самостійний печатку із зображенням Державного Герба України, власним найменуванням та саме в Слов'янському МВ позивач отримував грошове забезпечення. Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення грошового забезпечення з ГУМВС України в Донецькій області є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що обчислення вислуги років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ проводиться підрозділами кадрового забезпечення. Наказом МВС України від 12.08.2014 № 1535 о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, підрозділом кадрового забезпечення було обчислено та об'явлено наказом ГУМВС України від 05.09.2014 № 333 о/с вислугу років позивачу на день його звільнення тобто - 12.08.2014. Таким чином, при виданні наказу від 05.09.2014 № 333 о/с ГУМВС в Донецькій області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Отже, права та інтереси позивача порушено не було.
У судовому засіданні представник відповідача 3 заперечив проти позовних вимог, зазначивши що відповідач 3 не припускався порушень прав, свобод чи інтересів позивача.
У судовому засіданні 11.02.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
Позивач проходив державну службу в у Словянському МВ ГУМВС України в Донецькій області на різних посадах з 01.04.2011. Останнє присвоєне перед звільненням спеціальне звання - старший лейтенант міліції, що підтверджується копією наказу ГУМВС України в Донецькій області від 31.10.2013 №476.
Наказом начальника ГУМВС України в Донецькій області від 23.08.2012 №334о/с позивач був призначений оперуповноваженим карного розшуку Миколаївського відділення міліції Словянського МВ ГУМВС України в Донецькій області (по обслуговуванню м. Словянськ та Словянського району).
Наказом МВС України від 29.07.2014 №745 за фактом порушення окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області службової дисципліни, відповідно до вимог п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230 комісії було доручено провести за вказаним фактом службове розслідування.
За наслідками проведення службового розслідування 29.07.2014 МВС України було складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками ГУМВС України в Донецькій області.
З зазначеного висновку вбачається, що за наслідками розслідування виявлено непоодинокі випадки порушень службової дисципліни відповідно до вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», що виразилося у невиході окремих працівників Словянського МВ (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) ГУМВС України в Донецькій області без поважних причин на службу, який підтверджено рапортами командирів і начальників служб та зафіксовано відповідними актами. Опитана у ході проведення службового розслідування в.о. начальника сектору кадрового забезпечення Словянського МВ майор міліції ОСОБА_6 надала копії рапортів начальників служб та комісійні акти про відсутність на службі без поважних причин позивача. Опитати позивача із зазначених питань не вдалося через його відсутність за місцем проходження служби, та відсутність з ним будь-якого зв'язку, що підтверджується відповідними актами.
Згідно зазначеного висновку, службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, було закінчено, а відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування визнано такими, що підтвердилися.
За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що за неналежне виконання функціональних обов'язків, порушення дисципліни, ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5, ст. 10 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача слід звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
29.07.2014 МВС України було складено наказ від 29.07.2014 №805 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях». Згідно зазначеного наказу за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5, ст. 10 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ позивача, звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно витягу з наказу від 12.08.2014 №1535 МВС України відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).
Згідно витягу з наказу ГУМВС України в Донецькій області від 05.09.2014 №333о/с вислуга років станом на 12.08.2014 у календарному обчисленні складає 4 роки 02 місяці 10 днів. Із зазначеним витягом з наказу позивач був ознайомлений 19.09.2014.
Вважаючи протиправним наказ Міністерства внутрішніх справ України №805 від 29.07.2014, в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України та наказ Міністерства внутрішніх справ України №1535о/с від 12.08.2014, в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України, а також наказ ГУМВС України в Донецькій області від 05.09.2014 №333о/с, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо оскаржуваних наказів відповідача 1 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з органів внутрішніх справ суд зазначає наступне.
Як зазначено у наказі відповідача 1 від 29.07.2014 №805 притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ обґрунтоване наступним: за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, статті 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5, ст. 10 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ позивача звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами ч. 3 ст. 3 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.
Частиною 1 статті 5 зазначеного Закону визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Статтею 10 Закону України «Про міліцію» визначені основні обов'язки міліції.
З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України: поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
Отже, недодержання працівником органів внутрішніх справ України наведених вище норм є безумовною підставою вважати цю особу такою, яка вчинила правопорушення.
Разом з тим, наявність такого правопорушення повинна бути доведена певними доказами, отриманими із дотриманням певної процедури, при цьому обов'язок доведення такого факту покладається на орган внутрішніх справ, який приймає рішення щодо притягнення працівника до відповідальності, визначеної законом.
В обґрунтування підстав для прийняття оскаржуваних наказів представник відповідача 1 послався на Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області від 29.07.2014, затверджений міністром МВС України 29.07.2014 (далі - Висновок службового розслідування).
Зазначеним Висновком службового розслідування встановлено наступне (стор. 7-10 Висновку службового розслідування):
«Також виявлені непоодинокі випадки порушень службової дисципліни відповідно до вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 №3460-IV, що виразилося у невиході окремих працівників Словянського МВ (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) ГУМВС України в Донецькій області без поважних причин на службу, який підтверджено рапортами командирів і начальників служб та зафіксовано відповідними актами.
Опитана у ході проведення службового розслідування в.о. начальника сектору кадрового забезпечення Словянського МВ майор міліції ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта вища юридична, в ОВС з 23.11.2000, в посаді з 09.08.2013, надала копії рапортів начальників служб та комісійні акти про відсутність на службі без поважних причин:
…
Оперуповноваженого карного розшуку Миколаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов'янського МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, освіта вища, в ОВС з 01.04.2011, в посаді з 08.08.2013,
…
Опитати вказаних працівників із зазначених питань у ході проведення службового розслідування не вдалося через їх відсутність за місцем проходження служби, та відсутність з ним будь-якого зв'язку, що підтверджується відповідними актами».
Суд зазначає, що комісію зі проведення службового розслідування було створено відповідачем 1 29.07.2014, згідно із наказом №745. Цим же числом був складений Висновок службового розслідування та оскаржуваний наказ відповідача 1 №805.
Суд критично ставиться до можливості проведення службового розслідування та складання Висновку службового розслідування за один день. Разом з тим, за відсутності інших доказів в обґрунтування причин застосування до позивача дисциплінарного стягнення, які стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів, судом було досліджено зазначені Висновки.
З приводу Висновків службової перевірки суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно із статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Суд може збирати докази з власної ініціативи.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження фактів вчинення позивачем будь-якого правопорушення, викладених у Висновку службового розслідування.
Відповідачами такі докази суду не надані.
Відтак, на підставі ч. 6 ст. 71 КАС України справа вирішена на основі наявних у ній доказів.
Оскільки підставою прийняття оскаржуваних наказів стали висновки службового розслідування, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.
Як підставу для застосування до позивача дисциплінарного стягнення відповідачем 1 визначене порушення позивачем службової дисципліни відповідно до вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 №3460-IV, що виразилося у його невиході на службу. Разом з тим, жодної інформації про період відсутності позивача на служби, дні в які він був безпідставно відсутній на службі, жоден з наявних в матеріалах справи доказів не містить.
Судом з листа Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 19.01.2015 №125-01-10 встановлено, що позивач проходив заочне навчання у цьому вищому навчальному закладі і в період з 13.01.2014 по 01.02.2014 та з 07.04.2014 по 19.04.2014 перебував на навчально-екзаменаційних сесіях у м. Харкові.
Наказами відповідача 3 позивачу надавались відпустки для участі в державних іспитах з 07.04.2014 по 19.04.2014 (наказ №22 від 07.04.2014), чергова оплачувана за 2014 рік з 03.06.2014 по 12.06.2014.
За відсутності доказів безпідставної відсутності позивача на службі суд доходить висновку про безпідставність тверджень відповідача 1 про вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Разом з тим, наявними в справі доказами підтверджується виконання позивачем протягом 2014 року своїх функціональних обов'язків.
За приписами ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Отже, наявні в матеріалах справи докази спростовують викладену у Висновку службового розслідування інформацію щодо вчинення позивачем правопорушення, а відтак висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим та таким, що спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, визначено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
При цьому пунктом 70 зазначеного Положення визначено, що звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться:
до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ;
осіб вищого начальницького складу - відповідно до законодавства.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, визначено, що міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.
Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України.
Оскільки сторонами суду не надано жодних доказів щодо надання Міністром внутрішніх справ права будь-якій особі звільняти осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку, а так само накладати дисциплінарні стягнення, то твердження позивача щодо перевищення міністром своїх повноважень під час прийняття оскаржуваних рішень судом не приймається.
Разом з тим, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази спростовують наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, а тому оскаржувані накази відповідача 1 в частині, яка стосується позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів відповідача 1 в частині, яка стосується позивача, то на підставі вимог п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, позивач підлягає поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Судом встановлено, що позивач з моменту фактичного звільнення до дати постановлення рішення у цій справі ніде не працює, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, а відтак на його користь повинна бути стягнута сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
З приводу вимоги позивача про визнання незаконним та скасування витягу з наказу №333 о/с від 05.09.2014 відповідача 2, суд зазначає, що викладені в цьому наказі дані щодо вислуги років позивача станом на дату видання наказу №1535 від 12.08.2014 не спростовані позивачем, через що, суд доходить висновку, що цей наказ не порушує прав позивача та не встановлює будь-яких обов'язків для нього, а тому підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.
Отже, в частині визнання незаконним та скасування витягу з наказу №333 о/с від 05.09.2014 відповідача 2 позов не підлягає задоволенню.
Так, само не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки судом встановлено, що позивач отримував грошове забезпечення у відповідача 3, а не у відповідача 2.
За приписами ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
В даному випадку для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача належним способом захисту є прийняття судом рішення про поновлення позивача на попередній роботі з моменту його незаконного звільнення та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та прийняти рішення щодо стягнення на користь позивача з відповідача 3 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
При цьому суд зазначає, що обов'язок видання наказу про поновлення позивача на посаді лежить на особі, яку наділено повноваженням призначати на таку посаду працівника органів внутрішніх справ.
Визначаючи розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.
З довідки відповідача 3 від 29.01.2015 вбачається, що середньомісячний розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення становив 2043,33 грн.
Відтак, станом на 11.02.2015 з дня видання відповідачем 1 наказу про звільнення позивача минуло рівно шість місяців.
Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке належить стягнути з відповідача 3 на користь позивача, становить: 2043,33 грн. * 6 місяців = 12259,98 грн.
З наведених вище підстав суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме в наведений вище частині.
За приписами ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. З наведених підстав постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з відповідача 3 на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 2043,33 грн. підлягає негайному виконанню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 256 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №805 від 29.07.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України (п. 33 Наказу).
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №1535о/с від 12.08.2014 «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-155968), оперуповноваженого карного розшуку Миколаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
Поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого карного розшуку Миколаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 12.08.2014.
Стягнути з Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2014 по 11.02.2015 у розмірі 12259,98 грн. (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень 98 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду в частині поновлення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого карного розшуку Миколаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області та в частині стягнення з Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 2043,33 грн. підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Р.В. Кисіль
Судді С.М. Дуляницька
Л.О. Нестеренко