ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
11 березня 2015 року № 813/609/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костецького Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Приймака С.І.
представника позивача Бориса А.С.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовною заявою Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
Львівський міський центр зайнятості звернувся звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів в сумі 2 300,78 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачу на підставі власноручно підписаної заяви від 08.01.2014 року виплачувалася допомога по безробіттю. Відповідно до Порядку обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 12.07.2006р. №259/407, після завершення виплати допомоги по безробіттю, центр зайнятості отримав інформацію про те, що гр. ОСОБА_3 працювала за цивільно-правовим договором від 10.01.2014 року №0201012 з ПАТ «Банк «ЮНІСОН», тобто в період перебування на обліку безробітних в центрі зайнятості. В результаті перевірки з'ясувалось, що ОСОБА_3 працювала за цивільно-правовим договором з 10.01.2014 року по 14.03.2014 року про що під час відвідування центру зайнятості, безробітна не повідомила спеціалістів. Відповідач перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітня та одночасно отримувала дохід за цивільно-правовим договором, тобто належала до категорії зайнятого населення. Таким чином відповідачем незаконно отримано допомогу з безробіття на суму 2 300,78 грн. за період з 10.01.2014 року по 14.03.2014 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позові, просила суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги фактично визнав, щодо їх задоволення не заперечував.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначаються Законом України «Про зайнятість населення» (далі - Закон).
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. №219 (далі - Порядок).
Пунктом 13 вказаного Порядку встановлено, що громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, повинні відповідно до письмових рекомендацій працівників державної служби зайнятості сприяти своєму працевлаштуванню, відвідувати центр зайнятості у визначений і погоджений з ними час, з пред'явленням при кожному відвідуванні паспорта, а особи, зазначені в абзаці другому пункту 3 цього Порядку, - довідки про реєстрацію місця проживання, виданої житлово-експлуатаційною організацією або органом внутрішніх справ, свідоцтва про народження (для осіб, що не досягли 16-річного віку) і трудової книжки, брати участь у семінарах, інших масових заходах, що проводяться державною службою зайнятості з метою надання допомоги громадянам у пошуку підходящої роботи і роботодавцям у доборі працівників.
Львівський міський центр зайнятості є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та діє відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення», «Про державну службу».
Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі -Закон України № 1533-ІІІ).
Зайнятість, відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-XII (чинного у період виникнення спірних правовідносин), - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Як вбачається зі ст. 2 цього Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до ст. 7 Закону України № 1533-ІІІ видами забезпечення безробітних є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Згідно п.5 ст.12 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 звернулася до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи. На підставі поданої відповідачем заяви від 08.01.2014 року, в якій зазначено, що вона не має постійного або тимчасового заробітку, в т. ч. за договором цивільно-правового характеру, не зареєстрована як фізична особа - підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно, а в додатку до заяви зазначила, що не виконує роботи (не надає послуги) відповідно до укладеного договору цивілно-правового характеру, трудовою діяльністю не займається. Крім того, у вказаній заяві відповідач зазначила, що пенсії не отримує, права на отримання пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років немає, у зв'язку з чим її було надано статус безробітньої (а.с.5).
Як вбачається з витягів із наказів (а.с.10), позивачем 08.01.2014 року на підставі п.п. 1,3,4, ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п. 2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» було призначено та розпочато виплату відповідачу допомоги по безробіттю.
Відповідно до п.п.1 п.5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Згідно акта № 392 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 27.11.2014 року (а.с.7), з'ясовано, що ОСОБА_3 з ПАТ «Банк «ЮНІСОН» була у відносинах цивільно-провового характеру відповідно до договору №0201012 про надання послуг та отримала дохід згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 10.02.2014 року (а.с.8). Громадянка ОСОБА_3 перебувала на обліку в центрі зайнятості з 08.01.2014 року по 14.03.2014 року, водночас перебуваючи на обліку в центрі зайнятості перебувала у трудових відносинах скривши цей факт.
У результаті особою незаконно отримано допомогу з безробіття за період з 08.01.2014 року по 14.03.2014 року в розмірі 2 300,73 грн., яка підлягає поверненню.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Пункт 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачає, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_3 не виконала обов'язки застрахованої на випадок безробіття особи, внаслідок чого безпідставно отримувала допомогу з безробіття.
Згідно із п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно пп. 1 п.5.5 Розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
При цьому суд зазначає, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня державної реєстрації фізичної особи-підприємця, а відтак, факт державної реєстрації відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності, позбавляє відповідача права на отримання допомоги по безробіттю.
Судом встановлено, що Львівським міським центром зайнятості 28.11.2014 року № 13/7291 на адресу ОСОБА_3 скеровано претензію про відшкодування коштів у сумі 2 300,78 грн., однак дані кошти відповідачем повернуто не було.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вище викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, матеріалів справи, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені і підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати зі сторін не стягуються.
Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівського міського центру зайнятості кошти в сумі 2 300 (дві тисячі триста) грн. 78 коп.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повий текст постанови виготовлено 16 березня 2015 року.
Суддя Костецький Н.В.