25 лютого 2015 року м. Київ К/9991/83983/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Островича С.Е., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Кохан О.С.,
за участю:
представника позивача - Поліщука А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року
у справі № 2а-2081/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000863205 від 15 вересня 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року позову був залишений без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі ТОВ «ЕКО», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засідання представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Бориспільською ОДПІ була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - магазину «Еко», що розташований за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/14, та належить суб'єкту господарської діяльності - ТОВ «ЕКО», за результатами якої складений акт від 25 серпня 2010 року на бланку № 000311 (зареєстрований 20 вересня 2010 року за №0840/26/50/23/32104254).
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 8, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що мало вираз: у знаходженні на реалізації 23 найменувань товарів без наявності цінників; у неведенні господарською одиницею позивача обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 13338,17 грн.
На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення.
15 вересня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 000863205, яким згідно зі статтями 20, 21, 22, 23 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ТОВ «ЕКО» штрафні (фінансові) санкції у сумі 27068,19 грн.
Вказане рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скаргу було залишено без задоволення, а оспорюване рішення - без змін.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної виходив з того, що документи, які підтверджують оприбуткування товарних запасів, не були надані господарською одиницею позивача перевіряючим під час перевірки. Також, суд виходив з того, що факт можливої відсутності цінників на певні товари позивачем не заперечувався.
Однак, повністю погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Згідно з пунктом 6.2 статті 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.
Як вбачається матеріалів справи, у відповідності до облікової політики ТОВ «ЕКО» місцем зберігання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку є бухгалтерія, яка знаходиться за юридичною адресою ТОВ «ЕКО»: м. Київ, пр-т Науки, 8, а відокремлені підрозділи позивача, у тому числі й магазин «Еко», що розташований за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/14, здійснюють облік товарних запасів шляхом ведення книги обліку доходів і витрат в електронному вигляді.
Матеріали справи містять також копії видаткових накладних і товарно-транспортних накладних (арк. справи 49-105), які підтверджують факт оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей та ведення позивачем обліку товарних запасів, у яких одержувачем значиться ТОВ «ЕКО» із зазначенням адреси: м. Київ, пр-т Науки, 8, а адреса магазину «Еко» (м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/14) значиться як пункт розвантаження.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 26676,34 грн., з огляду на ведення позивачем обліку товарних запасів у відповідності до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з урахуванням облікової політики підприємства, зокрема, щодо зберігання первинних бухгалтерських документів в бухгалтерії підприємства, яка знаходиться за юридичною адресою.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 391,85 грн., оскільки доказів, які б підтверджували факт наявності на момент перевірки цінників на 23 найменування товарів, матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «ЕКО» підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення № 000863205 від 15 вересня 2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 26676,34 грн. із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у зазначеній частині. В решті постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 225, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва №000863205 від 15 вересня 2010 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 26676,34 грн. із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ С.Е. Острович
_____________________ Т.М. Шипуліна