04 березня 2015 року м. Київ К/9991/65194/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Логвиненка А.О.,
Чумаченко Т.А.,
секретаря судового засідання: Гулової О.І.,
за участю представника Східної митниці Міндоходів - Романчикової Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ «Меркурій» до Східної митниці про скасування рішення про визначення країни походження товару, за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року, -
У червні 2012 року ТОВ «Меркурій» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило:
зобов'язати Східну митницю відновити режим найбільшого сприяння вільної торгівлі за наданим оригіналом сертифікату CT-1 RUUA 1021014142;
скасувати рішення Східної митниці про визначення країни походження товару № 700140000/2012/2 від 17.05.2012.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення Східної митниці про визначення країни походження товару від 17.05.2012 року № 700140000/2012/0050/2. Зобов'язано Східну митницю розглянути заяву ТОВ «Меркурій» від 02.11.2011 № 02-11/11-2 про відновлення режиму вільної торгівлі.
У касаційній скарзі Східна митниця, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Меркурій», посилаючись на законність постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Встановлено, що 17.05.2011 до Східної митниці з метою митного оформлення товару «Гексановий розчинник НЕФРАС- П1-63-75» ТОВ «Меркурій» подало вантажну митну декларацію № 700000012/2011/005988.
02.11.2011 позивач звернувся до відповідача із заявою № 02-11/11-2 про вирішення питання поновлення режиму вільної торгівлі за вказаною вантажною митною декларацією, додавши до неї сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA 1021014142 від 19.10.2011.
11.11.2011 листом № 11-19/14435 Східна митниця повідомила ТОВ «Меркурій» про перевірку факту видачі вказаного сертифікату та зазначених у ньому відомостей, посилаючись на п. 4.2.3 Порядку роботи відділу митних платежів регіональної митниці, митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, та прийняття рішень про визначення країни походження товару, затвердженого наказом Державної митної служби України від 09.11.2009 № 1070 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 № 1268/17284, в якому зазначено, що рішення про відновлення режиму вільної торгівлі приймається після підтвердження уповноваженим органом достовірності (автентичності) сертифіката (у тому числі преференційного) чи відомостей, що в ньому містяться, або на підставі інформації (документів) уповноваженого органу, що видав преференційний сертифікат, яка уточнює відомості, зазначені у преференційному сертифікаті. У листі також вказано про те, що з метою підтвердження факту видачі сертифікату та достовірності відомостей, зазначених у ньому, до Московської торгово-промислової палати Російської Федерації направлено лист № 11-19/14432 від 11.11.2011 з проханням підтвердити факт видачі цього сертифіката та відомостей, що в ньому містяться.
Оскільки протягом шести місяців з дати звернення Східної митниці до Московської торгово-промислової палати Російської Федерації підтвердження щодо достовірності (автентичності) сертифіката та відомостей, що в ньому містяться, не надійшли, відповідачем прийнято рішення про визначення країни походження товару № 700140000/2012/0050/2 від 17.05.2012, яким зазначений сертифікат визнано недійсним та таким, що не може бути підставою для відновлення режиму вільної торгівлі.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з наступного.
За змістом статті 276 та частин 1,2 статті 277 чинного на час спірних правовідносин Митного кодексу України (далі - МК України) країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень цього Кодексу.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктами 4,5 чинного на час спірних правовідносин Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1864 від 12.12.2002, декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.
У разі коли в декларації про походження товару та в інших документах, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в декларації, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат або додаткові відомості, на підставі яких відповідно до положень Митного кодексу України щодо визначення країни походження та порядку, встановленого Мінфіном, митним органом визначається країна походження товару.
Поняття сертифікату про походження товару визначено у пункті 1.3 чинного на час спірних правовідносин Порядку роботи відділу митних платежів регіональної митниці, митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, та прийняття рішень про визначення країни походження товару, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 1070 від 09.11.2009, згідно з яким це документ, яким підтверджується країна походження товару, виданий уповноваженим органом даної країни. Сертифікат про походження товару може бути виданий в країні вивезення товару на підставі сертифіката, раніше виданого уповноваженим органом у країні походження товару.
Стосовно товарів, що походять з держав-учасниць Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року і Протоколу про внесення змін і доповнень до цієї Угоди від 2 квітня 1999 року і знаходяться в торговельному обороті між цими державами, діють Правила визначення країни походження товарів (укр/рос) (Форма СТ-1), затверджені Рішенням Співдружності Незалежних Держав (СНД) від 30.11.2000.
Режим вільної торгівлі між Україною та Російською Федерацією встановлено Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994, яка ратифікована Законом України від 06.10.1999 № 1125-XIV.
Статтею 3 цієї Угоди встановлене, що договірні Сторони не застосовують мито, податки і збори, які мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і/або вивіз товарів, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території інших Договірних Сторін. Країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів від 30.11.2000.
Правила визначення країни походження товарів діють стосовно товарів, що походять з держав - учасниць Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року і знаходяться в торговельному обігу між цими державами, до яких застосовується торговельний режим, передбачений Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року.
Згідно з пунктами 6.7 та 9.3 вказаних Правил у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.
Сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.
У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган, як визначено у частині 4 статті 283 МК України, може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.
Відповідно до частини 4 статті 284 МК України до товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше ніж через один рік з дати здійснення митного оформлення.
Як зазначалось, на виконання вказаних вимог чинного на той законодавства з приводу достовірності поданих позивачем сертифікатів та підтвердження факту їх видачі для відновлення режиму найбільшого сприяння, митним органом до Московської торгово-промислової палати Російської Федерації було направлено відповідний лист-запит від 11.11.2011.
Проте, на запит ТОВ «Меркурій» до Московської торгово-промислової палати Російської Федерації щодо підтвердження направлення Східною митницею листа - запита від 11.11.2011 (та повторного цього ж змісту від 03.03.2012 № 11-19/3132), позивачем електронною поштою отримано відповідь про відсутність вказаних надходжень. Натомість повідомлено про направлення відповідачу відповіді на їх запит від 09.07.2012 відносно цього ж сертифіката про походження товару СТ-1 від 19.10.2011 № RUUA 1021014142. Тобто, відповідний запит митним органом було направлено вже після прийняття рішення про визначення країни походження товару № 700140000/2012/0050/2 від 17.05.2012, яким зазначений сертифікат визнано недійсним та таким, що не може бути підставою для відновлення режиму вільної торгівлі.
За змістом частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи не доведеність Східною митницею правомірності прийняття спірного рішення про визначення країни походження товару № 700140000/2012/0050/2 від 17.05.2012, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування, а також про зобов'язання відповідача розглянути заяву ТОВ «Меркурій» від 02.11.2011 № 02-11/11-2 про відновлення режиму вільної торгівлі.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,
ухвалив:
Касаційну скаргу Східної митниці залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: