27 лютого 2015 року м. Київ справа №800/59/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконними Указу Президента України від 27.08.2014 №694/2014 та Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014,
ОСОБА_1 24.02.2015 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції із позовом до Президента України про визнання незаконними Указу Президента України від 27.08.2014 №694/2014 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Позов ОСОБА_1 обґрунтований, зокрема, тим, що Указ Президента України від 27.08.2014 №694/2014 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Указ Президента України від 10.09.2014 №715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» виданий з порушенням вимог статті 6 та 106 Конституції України та частини першої статті 11 Закону України «Про природні монополії».
Як вбачається зі змісту позовної зави, ОСОБА_1 вважає, що Указ Президента України від 27.08.2014 №694/2014 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Указ Президента України від 10.09.2014 №715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» видані поза межами компетенції Президента України, встановленої Конституцією України.
Таким чином, позивачем фактично ставиться питання про неконституційність Указів Президента України від 27.08.2014 №694/2014 та від 10.09.2014 №715/2014, а також статті11 Закону України «Про природні монополії».
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною четвертою статті 18, статтею 1711 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
Згідно з частиною третьою статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
При цьому, повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України.
Гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України згідно зі статтею 2 Закону України «Про Конституційний Суд України» є завданням Конституційного Суду України.
Саме Конституційний Суд України згідно з Конституцією України наділений повноваженнями приймати рішення та давати висновки у справах щодо конституційності, зокрема, актів Президента України.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про Конституційний Суд України» однією з підстав визнання актів Верховної Ради України, актів Президента України неконституційними є порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Пунктом 1 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем ставиться питання про конституційність Указу Президента України від 27.08.2014 №694/2014 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», зазначена справа належить до конституційної юрисдикції та непідвідомча Вищому адміністративному суду України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 3, 4, 17, 109, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом до Президента України про визнання незаконними Указу Президента України від 27.08.2014 №694/2014 та Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.М. Шипуліна