17 лютого 2015 року м. Київ К/800/55301/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014
у справі №2а-11049/10/1370
за позовомДержавної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
доОСОБА_1
третя особаЛьвівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи управління Державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області
простягнення податку,-
Державна податкова інспекція у Залізничному районі міста Львова, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, за участю третьої особи - Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи управління Державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 17227,00 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 позов задоволено та стягнуто з відповідача до державного бюджету 17227,00 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 у даній справі, скасована постанова Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2011, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки про реєстрацію на його ім'я транспортного засобу вперше дізнався в суді. На підтвердження законності рішення суду апеляційної інстанції, відповідач надав суду касаційної інстанції вирок Шевченківського районного суду м Львова від 1.07.2013 р., яким громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 367, ч.1 ст. 365 КК України, за незаконну реєстрацію 1711 транспортних засобів без сплати податку з власників транспортних засобів, що реєструються вперше в Україні, в тому числі і ОСОБА_1
Третя особа заяву про приєднання до касаційної скарги позивача або заперечень на касаційну скаргу не надала.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення відповідача та його представника, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстрація на відповідача автомобіля Volkswagen 2002 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 підтверджується листом Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУ МВ України у Львівській області №9/2074 від 31.08.2010. Оскільки, відповідачем сума податку з власників транспортних засобів, передбачена Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», не сплачена перед проведенням першої реєстрації податковий орган звернувся за її стягненням з урахуванням штрафних санкцій до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що сума податку з власників транспортних засобів не надходила до бюджету, відповідач доказів оплати будь-яких сум податку з власників транспортних засобів за відповідні періоди не надавав, на безпідставність нарахувань не посилався, та про наявність пільг в оподаткуванні не заявляв, тому у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати цього податку, дана сума підлягає стягненню в судовому порядку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд мотивував рішення тим, що податковим органом не доведено правомірності стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів, оскільки не підтверджені обставини реєстрації ним автомобілю.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством, власні транспортні засоби, які відповідно до вимог статті 2 цього Закону, є об'єктами оподаткування.
Згідно статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується, зокрема, фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.
Статтею 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» визначено, що перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Згідно частини 6 статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього ж Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.
Статтею 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» передбачено, що у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до пункту 8 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1371, державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції в повній мірі погоджується з позицією суду апеляційної інстанції стосовно відсутності законних підстав стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів за умови не доведення податковим органом беззаперечними, належними та допустимими доказами обставин та підстав виникнення у відповідача податкового зобов'язання та реєстрації ним автомобіля, в той час як останній факт такої реєстрації заперечує, а в матеріалах справи на підтвердження тверджень податкового органу міститься лише лист Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУ МВ України у Львівській області №9/2074 від 31.08.2010.
За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги про наявність законних підстав для відмови в позові.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді Г.К.Голубєва
М.В.Сірош