Справа: № 748/6/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Хоменко Л.В.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
12 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівській області на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівській області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірними та зобов'язання призначити пільгову пенсію, -
У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Чернігівського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівській області, в якому просила визнати неправомірною відмову у призначенні їй пенсії та зобов'язати призначити пільгову пенсію за віком відповідно до абз. 4 п. 3 розділу 15 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18 листопада 2014 року.
Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2015 року адміністративний позов - задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Чернігівському районі та з 26 вересня 2014 року отримує пенсію по інвалідності у розмірі 1081 грн. 65 коп.
18 листопада 2014 року позивачка звернулась до управління ПФУ в Чернігівському районі про переведення її на пенсію за віком, як матір, яка має дитину інваліда з дитинства.
Листом від 01.12.2014 року № 55/04/С-2 за підписом начальника управління ПФУ в Чернігівському районі їй було відмолено та роз'яснено, що для переходу на пенсію за віком їй необхідно надати висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Задовольняючи адміністративний позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було доведено правомірності прийнятого рішення щодо відмови ОСОБА_2 у переведенні на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Родинні відносини позивачки з донькою ОСОБА_3 підтверджуються копією свідоцтва про народження, з якого вбачається, що ОСОБА_3 народилась 05 березня 1985 року та копією свідоцтва про одруження, з якого вбачається, що ОСОБА_3 після одруження 14 травня 2005 року змінила прізвище на ОСОБА_3.
Довідкою Киїнської сільської ради №2209 від 08 грудня 2014 року підтверджується, що ОСОБА_2 дійсно народила та виховала до 18 річного віку доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда з дитинства та проживала з нею.
З копії пенсійного посвідчення вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту насення Чернігівської райдержадміністрації та отримує пенсію по інвалідності 1Б групи з дитинства з 01 травня 2012 року безстроково.
З витягу із акту огляду у МСЕК вбачається, що первинно ОСОБА_3 третя група інвалідності з дитинства була встановлена 07 грудня 2001 року.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон № 1058-ІV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого зазначеним Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Згідно з пунктом 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Аналізуючи зазначені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена у постановах від 27 травня 2014 року № 21-133а14 та від 02 грудня 2014 року № 21-534а14.
Частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Оскільки висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівській області не подавався, то рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком, як матері, яка має дитину інваліда з дитинства є законним та обґрунтованим, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Підсумовуючи наведені положення діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана Постанова постановлено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівській області на Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2015 року - задовольнити.
Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2015 року - скасувати.
Ухвалити по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівській області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірними та зобов'язання призначити пільгову пенсію - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Безименна Н.В.
Кучма А.Ю.