24 червня 2014 рокусправа № 2а/0470/13633/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року
у адміністративній справі № 2а/0470/13633/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року задоволено адміністративний позов ТОВ "Євробуд Плюс", визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000212250 від 25.10.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 74739,00 грн., і за штрафними (фінансовими) санкціями 18685,00 грн., всього на загальну суму 93424,00 грн.
Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, та неврахування фактичних обставин, які свідчать про фіктивний характер господарських операцій позивача з ПП «ОСОБА_4», у якого були відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань у березні, та квітні 2012 р., а ткож відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, що відповідно має суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі
Заслухавши пояснення сторін, що прибули за викликом суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи та правову оцінку судом фактичних обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з нижченаведеного
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, було прийнято на підставі акту №125/22/5-34898640 від 09.10.2012 р., оформлено за результатами проведеної 09.10.2012 р. згідно п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Євробуд Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Приватним підприємством "ОСОБА_4" за березень та квітень 2012 р., під час якої встановлені порушення позивачем вимог: ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання від Приватного підприємства "ОСОБА_4" за період: березень та квітень 2012 р.; та п. п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства - постачальника за березень та квітень 2012 р. в загальній сумі 74739,13 грн., в тому числі у березні 2012 р. в сумі 11451,20 грн., та квітні 2012 р. в сумі 63287,93 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини з Приватним підприємством "ОСОБА_4" позивач відобразив в податкових деклараціях з податку на додану вартість: за березень 2012 р. від 19.04.2012 р. №9020030166 в складі податкового кредиту відображено взаємовідносини з ПП "ОСОБА_4" на суму податку на додану вартість в розмірі 451,20 грн.; за квітень 2012 р. від 17.05.2012 р. №9027045285 в складі податкового кредиту відображено взаємовідносини з ПП "ОСОБА_4" на суму податку на додану вартість в розмірі 70121,26 грн.; за травень 2012 р. №9035095711 в складі податкового кредиту відображено взаємовідносини з ПП "ОСОБА_4" за квітень 2012 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 4166,67 грн.; в уточнюючому розрахунку від 22.06.2012 р. №9035762965 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 р. від 17.05.2012 р. №9027045285 відкориговано податковий кредит квітня 2012 р., а саме - зменшено на 11000,00 грн., та відкориговано податковий кредит березня 2012 р., а саме - збільшено на 11000,00 грн.
Разом з тим, системою автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України було встановлено розбіжності з ПП "ОСОБА_4", а саме: завищено податковий кредит за березень 2012 р. на суму податку на додану вартість у розмірі 11451,00 грн. та за квітень 2012 р. на суму податку на додану вартість у розмірі 63288,00 грн.
За змістом ч.4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Між тим, вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції узяв до уваги, що між ТОВ "Євробуд Плюс" та ПП "ОСОБА_4" було укладено договір №21 від 01.03.2012 р. - предметом якого є надання маркетингових послуг шляхом маркетингових досліджень і пошуку клієнтів на будівельні роботи, та договір №25 від 19.03.2012 р. згідно з яким продавець - ПП «ОСОБА_4» зобов'язується відпустити покупцю - ТОВ "Євробуд Плюс" продукцію в кількості та по ціні, вказаній в підписаних сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а за результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, ТОВ "Євробуд Плюс" включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 74739,00 грн. А саме: податок на додану вартість за березень 2012 р. в сумі 11451,00 грн. ТОВ "Євробуд Плюс" сплачено за покупку піску та щебеню відповідно до договору №25 від 19.03.2012 р. на загальну суму 2707,20 грн. (ПДВ -451,20 грн.) та отримання послуг з маркетингу відповідно до договору №21 від 01.03.2012 р. на загальну суму 66000,00 грн. (ПДВ - 11000,00 грн.); податок на додану вартість за квітень 2012 р. в сумі 63288,00 грн. ТОВ "Євробуд Плюс" сплачено за покупку асфальтобетону, каменів, шлаків, отримання послуг автогудронатора, послуг катка, послуг автомобіля ГАЗ відповідно до договору №25 від 19.03.2012 р. на загальну суму 379727,58 грн. (ПДВ - 63287,93 грн.).
Суд першої інстанції, в порушення наведених процесуальних положень фактично не дослідив реальність господарських операцій позивача з ПП «ОСОБА_4», добросовісність дій позивача, як платника податку, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, відображених в бухгалтерському обліку позивача.
Так, реальність виконання господарських операцій позивача з ПП «ОСОБА_4» по вищезгаданим договорам, суд першої інстанції визнав підтвердженою долученими до матеріалів справи: фотоматеріалами, актами приймання виконаних будівельних робіт, реєстром виданих та отриманих накладних, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), та поясненнями допитаного в судовому засіданні свідка - водія ПП «ОСОБА_4» ОСОБА_1, який підтвердив перевезення ним вантажу та отримання його ТОВ "Євробуд Плюс».
Разом з тим, суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач взагалі не підтвердив будь-якими належними доказами реальність отримання ним від ПП «ОСОБА_4» маркетингових послуг, та не дослідив питання фактичної зміни активів від проведення спірної господарської операції, а також її зв'язку з господарською діяльністю позивача.
Не звернув уваги суд першої інстанції також на те, що ПП «ОСОБА_4» не має в своєму розпорядженні та користуванні будь-яких транспортних засобів, з використанням яких могли б перевозитися придбані позивачем товари, а автомобіль КАМАЗ 65115, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_1 належить в дійсності директору ТОВ "Євробуд Плюс" ОСОБА_2, проте договір оренди з ПП «ОСОБА_4» відсутній, тому долучена до матеріалів справи ТТН № 119, 122, 127, 128, 130, 132, 134/8, 134/1, 136, 141 (а.с.83, 86, 89, 200, 201, 204, 207, 210, 213, 217 т.1) є неналежними доказами переміщення товару у просторі. Сумнівними доказами у цій справі є також інші долучені до матеріалів справи ТТН, які використовувалися для перевезення матеріалів від ПП «ОСОБА_4» до ТОВ "Євробуд Плюс", оскільки з жодним із власників цих автомобілів (а.с.70-71 т.1) не укладалося договорів оренди ні ПП «ОСОБА_4» ні позивачем, і відповідно використання цих автомобілів в господарській діяльності ПП «ОСОБА_4» або позивача реально не відбувалося.
За вказаних вище обставин не може братися до уваги також твердження позивача про використання ним в своїй господарській діяльності придбаних у ПП «ОСОБА_4» товарів, робіт та послуг, зокрема при виконанні договорів укладених ТОВ "Євробуд Плюс" з відокремленим структурним підрозділом (філією) Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Мостозагін №27, та з ТОВ «Спецпроектбуд», при виконанні яких позивач використовував товари та послуги ПП «ОСОБА_4».
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що за змістом укладених позивачем з відокремленим структурним підрозділом (філією) Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Мостозагін №27 договору субпідряду №МЗ 27/139 від 04.11.2011 р. (а.с.117-123 т.1), та з ТОВ «Спецпроектбуд» договору субпідряду №15 від 19.03.2012 р. ТОВ "Євробуд Плюс" (а.с.102-109 т.1), позивач виступав субпідрядчиком та повинен був своїми силами і засобами на свій ризик виконати роботи по улаштуванню асфальтобетонного захисного шару та асфальтобетонного покриття на об'єкті: "Реконструкція автодорожнього шляхопроводу на 928 км через залізничні колії станції Лозова Південної залізниці", а також будівельно-монтажні роботи по благоустрою території "Автозаправного комплексу у м. Павлограді по вул. Дніпровській (район автосервісу)". Вкзаними договорами не передбачалося залучення до виконання робіт інших суб'єктів підприємницької діяльності (в т.ч. ПП «ОСОБА_4»), а за загальним правилом залучення субпідрядником до робіт третіх осіб, які не є його працівниками, потребує попереднього узгодження з Замоником або підрядником робіт.
Під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції у цій справі, судова колегія звертає увагу на те, що до матеріалів справи позивачем не долучено копії зазначених вище договорів №21 від 01.03.2012 р. та №25 від 19.03.2012 р. із специфікаціями, що укладалися з ПП «ОСОБА_4», і відповідно суд першої та апеляційної інстанції були позбавлений дослідити фактичні обставини та умови по цим договорам і співпоставити їх з первиними документами, якими за висновками суду першої інстанції повністю підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та ПП «ОСОБА_4».
Такі висновки суду першої інстанції, судова колегія визнає помилковими та такими, що суперечать матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, що саем і призвело до неправильного вирішення спору у цій справі по суті.
Судова колегія перевіряючи реальність господарських операцій по укладеним між позивачем та ПП «ОСОБА_4» договорам, перш за все звертає увагу на відсутність у контрагента позивача: фізичних, технічних та технологічних можливостей вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій по наданню маркетингових послуг та поставки продукції, ціна та кількість якої повинна була б бути зазначена в підписаних сторонами специфікаціях; кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, тощо; ідповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Відсутність у ПП "ОСОБА_4" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань у березні та квітні 2012 р. Безспірно підтверджено Актом перевірки вказаного контрагента позивача від 20.07.2012 р. №916/224/31459088, який оскаржував ся до суду, але постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 р. у справі №2а/0470/9460/12 в задоволені позову про визнання протиправними дій стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "ОСОБА_4" та складання Акту від 20.07.2012 р. №916/224/31459088 - відмовлено.
За вказаних обставин, судова колегія визнає безспірно підтвердженими встановлені в зазначеному акті перевіри від 20.07.2012 р. №916/224/31459088 обставини щодо: стану ПП "ОСОБА_4" як платника "9" (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, місцезнаходження посадових осіб не відомо); подання ПП "ОСОБА_4" до податкової Декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 р. та І півріччя 2012 р. без додатків, що свідчить про відсутність у березні, квітні 2012 р. основних фондів на балансі підприємства; не подання ПП "ОСОБА_4" до податкової звітності розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин у 2011 р. та І півріччі 2012 р., та податкового розрахунку земельного податку, чи податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Заслуговую на увагу також вирок Царичанського районного суду від 30.09.2009 р. яким було встановлено факти заволодіння шляхом зловживання службовим становищем грошовими бюджетними коштами з боку через ПП «ОСОБА_4», та факт порушення у вересні 2012 року кримінальної справи відносно гр..ОСОБА_3, який з 01.09.2009 р. переєстрував ПП «ОСОБА_4» з метою фіктивної діяльності (а.с.43 т.3), а також пояснення директора ПП «ОСОБА_4», який вказує на те, що зазначену посаду він зайняв за проханням ОСОБА_3 в липні 2011 р. саме з метою формуванн податкового кредиту по ПДВ підприємствам Дніпропетровського та інших регіонів України по безтоварним операціям.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія акцентує увагу на тому, що підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, які повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства України та відповідно мати юридичну силу та доказовість, про свідчать приписи нижченаведених положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704,
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За приписами ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Оскільки надані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконаних робіт - не відповідають вимогам вищенаведеним положенням чинного законодавства, фактично містять лише назву товару та послуг, проте не містять змісту господарських операцій, і іншої інформації яка б підтверджувала реальність ци операцій, ці документи не можуть слугувати підтвердженням податкового кредиту підприємства позивача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що задовольняючи вимоги позивача у цій справі, суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини, на які посилалися сторони стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП «ОСОБА_4» та неправильно застосував до спірних правовідносин норми діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та не надав належної оцінки доказам наявності в діях позивача ознак порушення податкового законодавства
За таких обставин, судове рішення у цій справі слід визнати таким, що не відповідає вимогам статті 159 КАС України, у зв'язку з чим постанови суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям іншого рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року - скасувати, та прийняти іншу постанову.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" у визнанні нечинним та скасуванні податкового повідомлення-рішення №0000212250 від 25.10.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 74739,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18685,00 грн., а всього на загальну суму 93424,00 грн.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судового рішення апеляційної інстанції
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов