іменем України
"05" листопада 2014 р. справа № 804/8056/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2013 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста відділу з питань додержання прав у галузі конституційного та адміністративного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 та головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до головного спеціаліста відділу з питань додержання прав у галузі конституційного та адміністративного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 та головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача - втручання в роботу органів судочинства, отримання зарплати в «конверті», присвоєння неіснуючих повноважень, втручання в його процес проти ОСОБА_3, використання неналежних довіреностей, спробі зробити його недієздатним і психічно хворим, надання третім особам можливості отримати доступ до його справи; встановити наявність прямого зв'язку між незаконними діями відповідача та потерпання ним від моральних страждань; стягнути з відповідача 5735гр моральної шкоди.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2013 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій головного спеціаліста відділу з питань додержання прав у галузі конституційного та адміністративного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 - втручання в роботу органів судочинства, отримання заробітної плати в «конверті», використання неналежних довіреностей - закрито, у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду обґрунтовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту повинен бути безпосередньо визначений законодавством, а з огляду на позовні вимоги щодо встановлення судом наявності прямого зв'язку між незаконними діями відповідача та потерпання позивачем від моральних страждань, є неналежним способом захисту та задоволенню не підлягають.
В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на те, що судом першої інстанції порушено Постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». На думку позивача головний спеціаліст відділу з питань додержання прав у галузі конституційного та адміністративного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 здійснює злочинне втручання в його кримінальну справу, а адміністративний суд він просить визнати протиправним використання ОСОБА_2 незаконно здобутих доказів в іншому судочинстві.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами частина з яких не підлягає задоволенню, оскільки суду не було надано належних доказів на підтвердження тверджень позивача, інша частина не підлягає розгляду в порядку адміністративного провадження, а саме дії головного спеціаліста відділу з питань додержання прав у галузі конституційного та адміністративного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 підпадають під ознаки злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, оскарження яких не підлягає в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи доводи позивача щодо порушення його прав, а саме втручання головним спеціалістом відділу з питань додержання прав у галузі конституційного та адміністративного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 в роботу органів судочинства, отримання зарплати в «конверті» та використання неналежних довіреностей ґрунтуються тільки на його припущеннях, без надання належних доказів. Також, названі доводи позивача, як це вже визначив суд першої інстанції та колегія суддів з ним погоджується мають ознаки злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Згідно частини 2 статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії головного спеціаліста відділу з питань додержання прав у галузі конституційного та адміністративного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 щодо спроби зробити позивача недієздатним і психічно хворим, присвоєння ОСОБА_2 неіснуючих повноважень та втручання в процес проти ОСОБА_3, а також надання третім можливості отримати доступ до адміністративної справи позивача.
Відповідно до вимог ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Статтею 106 КАС України передбачені вимоги до позовної заяви, а саме на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Виходячи з норм названих статей апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що жодних належних доказів на підтвердження вчинення головним спеціалістом відділу з питань додержання прав у галузі конституційного та адміністративного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 зазначених позивачем дій - суду не надано. Також позивачем не зазначено, які саме ОСОБА_2 порушив його права.
З огляду на встановлені у справі обставини, відсутні будь-які підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки вимогу про стягнення моральної шкоди позивач не обґрунтував.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2013 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова