ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 березня 2015 року № 826/20953/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Обставини справи:
Підприємство «Київський центр професійної медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» (далі - підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з вимогами про визнання нечинним та скасування Акту позапланової невиїзної перевірки від 11.05.2012 року № 148/22-511/32209626; визнання нечинним та скасування податкові повідомлення-рішення від 25.05.2012 № 0001682250 та № 001672250; визнання нечинною та скасування податкову вимогу від 19.07.2011 № 2138 та про визнання відсутності податкового боргу за позивачем.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачем заявлено вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень з помилково вказаним номером рішення, а саме податкове повідомлення-рішення № 001672250 від 25.05.2012 замість № 0001672250, а тому суд вирішує дану адміністративну справу з урахуванням виявленої описки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, оскільки, 24.07.2009 року Господарським судом Харківської області прийнято Ухвалу про порушення справи про банкрутство та відкриття процедури санації. А тому, з урахуванням положень ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідачем незаконно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки під час дії мораторію заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи. В якості безпідставності позовних вимог відповідач вказує, що працівниками податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Підприємства «Київський центр професійної медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» з питань правильності обчислення та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Цифрова Типографія "Грінвіч» за весь період роботи підприємства. Перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість та неподання позивачем відповідних декларацій. Вказані висновки відповідач вважає правомірними та такими, що ґрунтуються на належних доказах, а тому, як наслідок, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень цілком відповідає вимогам чинного законодавства України.
В судовому засіданні з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 06.03.2015 залишено без розгляду позовні вимоги в частині визнання нечинною та скасування податкову вимогу від 19.07.2011 № 2138.
Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС № 326 від 07.05.2012, начальником відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, інспектором податкової служби I-го рангу Філінською О. О. та відповідно до постанови старшого слідчого СВ ГУ МВСУ в Харківській області полковника міліції Фоменко Ю. Н. від 23.04.2012 проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства «Київський центр професійної медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» з питань правильності обчислення та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Цифрова Типографія Грінвіч» за весь період роботи підприємства.
Перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового кодексу, а саме:
- пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 138.1, пп. 138.5,1 п. 138.5 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.13, 146.14 ст. 146 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1 364 409 грн.
- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодекс у України, оскільки позивачем не подано декларацію з податку на прибуток підприємств за II-IV квартал 2011 року;
- ст. 39, п. 185.1 ст. 185, п 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 985 982 грн.;
-пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за листопад та грудень 2012 року.
Як вбачається з Акту перевірки податковим інспектором проаналізовано матеріали кримінальної справи та встановлено, що взаємовідносини з ТОВ «Цифрова Типографія Грінвіч» вплинули на формування валових доходів Підприємства «Київський центр професійної медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. В ході проведення перевірки відповідачем за наявними матеріалами досліджено ланцюг взаємовідносин при відчуженні адміністративної будівлі підприємства «Київський центр професійної медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів», яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60, літера «П». Та, крім іншого встановлено, що Господарським судом Харківської області за заявою позивача порушена справа про його банкрутство, 04.12.2012 року підприємство визнане банкрутом і розпочата процедура його ліквідації. В ході проведення ліквідації, вищевказана адміністративна будівля підприємства продана ліквідатором центру Телитченком А. О. на аукціоні за договором купівлі-продажу підприємству ТОВ «Цифрова типографія «Грінвіч» за 4 397 470 грн. При цьому підприємством не було відображено різниці між виручкою та ліквідаційною вартістю у складі доходів за II квартал 2011 року та відповідно не нараховано податок на прибуток з вказаної операції. Також в акті перевірки зазначено про продаж ліквідатором адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60, літера «П» здійснено за ціною значно нижчою за звичайну ціну такого об'єкту, що призвело до порушення п. 146.14 ст. 146 Податкового кодексу України.
По закінченню документальної позапланової перевірки відповідач прийшов до висновків про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у зв'язку з порушенням Підприємством «Київський центр професійної медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» вищевказаних норм Податкового кодексу України, які оформлені Актом документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства «Київський центр професійної медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» з питань правильності обчислення та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Цифрова Типографія Грінвіч» за весь період роботи підприємства від 11.05.2012 № 148/22-511/32209626 (далі - Акт перевірки).
25 травня 2012 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001672250, яким згідно 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено Підприємству «Київський центр професійної медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 364 579,00 грн. (в т. ч. за основним платежем - 1364409 грн. та за штрафними санкціями - 170 грн.), а також № 0001682250, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 986 322, 00 грн. (в т. ч. за основним платежем - 1985982 грн., за штрафними санкціями - 340 грн.).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Статтею 75 ПК України визначені види перевірок.
Зокрема згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Статтею 78 ПК України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок.
Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).
У відповідності до п. 82.2 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.
Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Відповідно до абз. четвертого п. 86.7 ст. 86 ПК України рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Згідно п. 3 розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (далі - Порядок № 984) акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до пп. 5, 6 Порядку № 984 в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. При цьому ці порушення в акті перевірки викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Отже, складання акту з викладенням зроблених під час перевірки висновків за наслідками проведення перевірки віднесено до компетенції відповідача, а зменшення (збільшення) грошового зобов'язання платнику податків може бути здійснено лише шляхом винесення відповідного податкового повідомлення-рішення згідно з ст. 58 ПК України.
Тобто, акт перевірки та викладені в ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Представники контролюючого органу не позбавлені права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки про зафіксовані обставини і в подальшому, в разі виникнення спору щодо рішень, які приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію про наявність певних, допущених платником податків порушень. При цьому, оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, а також самих висновків перевірки, надається уповноваженим законом органам при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, і не містить в собі будь-яких владних приписів і вимог, а тому не підпадає під ознаки рішення (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у розумінні доктрини Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладені в Постанові від 03 вересня 2014 р. у справі № К/9991/67708/12.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання нечинним та скасування Акту перевірки.
Стосовно вимог позивача про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.05.2012 № 0001682250 та № 0001672250 суд вказує про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою Господарського суду Харківської області про порушення справи про банкрутство та відкриття процедури санації від 24.07.2009 у справі № Б-39/161-09 за заявою директора Підприємства "Київський центр професійної медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" порушено провадження у справі, відкрито процедуру санації підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів під час дії якого в тому числі заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів.
Згідно пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Згідно частини 3 статті 19 вказаного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Частиною 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Проте, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення 25.05.2012 № 0001682250 та № 0001672250 підлягають скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього кодексу.
За приписами п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Отже, об'єктом податку визнаються обставини, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку, зокрема і крім іншого дохід.
Згідно підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий платником податку у тому числі від будь-яких видів діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України (відповідно до п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" норма щодо оподаткування процентів набирає чинності з 1 січня 2015 року); доходів від продажу рухомого та нерухомого майна; спадщини, подарунків, виграшів, призів; заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю, інші доходи.
З матеріалів справи вбачається, що суми податкової заборгованості з податку на додану вартість та з податку на прибуток нараховані відповідачем у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу 07.04.2011 року ліквідатором Підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" Телитченком Андрієм Олександровичем, призначеним Постановою Господарського суду Харківської області від 04.10.2010 року адміністративної будівлі підприємства, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60, літера «П».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 у справі № 910/5761/14 за позовом Підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" до Товарної біржі "Правопаорядок", ТОВ "ЦИФРОВА ТИПОГРАФІЯ "ГРІНВІЧ", ТОВ "ЕЛІСТЕР ПРОДЖЕКТ" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договорів купівлі-продажу задоволено позовні вимоги та, крім іншого визнано недійсним договір купівлі-продажу адміністративної будівлі підприємства, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60, літера «П», укладений 07.04.2011 року між підприємством "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" та ТОВ "ЦИФРОВА ТИПОГРАФІЯ "ГРІНВІЧ".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.04.2011 залишено без змін.
Згідно ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Тобто, станом на час вирішення даної адміністративної справи рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу адміністративної будівлі підприємства, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60, літера «П» від 07.04.2011р. за наслідками укладення якого відповідачем при перевірці встановлено заниження доходів позивачем у зв'язку з чим, визначено розмір податкової заборгованості з податку на прибуток та податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій.
Судом враховано, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства «Київський центр професійної медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів» з питань правильності обчислення та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Цифрова Типографія "Грінвіч» та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем вірно визначено об'єкт та базу оподаткування з обчисленням суми податку, яка позивачем не була сплачена.
При цьому, за будь-яких умов підставою та невід'ємною частиною для обрахування та сплати відповідного податку є саме об'єкт оподаткування в даному випадку занижений дохід отриманий від реалізації адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60, літера «П» згідно договору купівлі-продажу від 07.04.2011р., який в свою чергу визнано в судовому порядку недійсним із застосуванням правових наслідків визнання правочину недійсним, а тому суд приходить до висновку про неможливість стягнення податкового зобов'язання за умови відсутності об'єкту оподаткування.
Враховуючи викладене, суд знаходить достатніми підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2012 № 0001682250 та № 0001672250.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку відсутність підстав задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Задовольнити адміністративний позов частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.05.2012 № 0001682250 та № 0001672250.
3. Відмовити в задоволенні іншої частини вимог.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя В. І. Келеберда