ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 березня 2015 року № 826/300/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «СКВАР ПЛЮС» Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві
провизнання недійсними установчих документів, припинення юридичної особи
Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВАР ПЛЮС» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «СКВАР ПЛЮС»), третя особа - відділ державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Святошинському району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати недійсними установчі (засновницькі) документи Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВАР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38761036);
- припинити юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВАР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38761036).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «СКВАР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38761036) зареєстроване Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією 31.07.2013 за № 10721020000029131, на податковий облік взято 01.08.2013 за № 265713123098. Відповідно до Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію та інших документів засновником підприємства є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрований за адресою: 19700, Черкаська область, АДРЕСА_1. Позивач, посилаючись на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15.10.2014, який набрав законної сили 17.11.2014, по кримінальному провадженню № 32014100080000089, за яким ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст.205, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, вказує, що створення ТОВ «СКВАР ПЛЮС» було направлено на здійснення протиправної діяльності для ухилення від сплати податків, легалізації та відмивання коштів, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, а установчі та реєстраційні документи відповідача містять неправдиві відомості та не відповідають чинному законодавству.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
У судовому засіданні 17.02.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 17.02.2015 не забезпечив, заперечень проти позову суду не надав, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений за адресою, вказаною в установчих документах, проте поштове відправлення повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається належним повідомленням.
Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання 17.02.2015 не забезпечила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, суду надано заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВАР ПЛЮС» є юридичною особою, зареєстрованою Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією 31.07.2013 за № 10721020000029131 та перебуває на обліку у позивача з 01.08.2013.
Згідно копії реєстраційної справи відповідача, під час реєстрації 31.07.2013 ТОВ «СКВАР ПЛЮС» її засновниками були Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕППЕР ІНВЕСТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ-ПЛЮС 2011», кожне з яких мало частку у статутному капіталі у розмірі 500,00 грн., що становило по 50 відсотків, а місцезнаходження юридичної особи зазначено: м. Київ, вулиця Квартвелішвілі, 7/2.
17.09.2013 державним реєстратором внесено зміни (номер запису № 10721050003029131) до складу засновників ТОВ «СКВАР ПЛЮС», відповідно до яких одноособовим засновником відповідача стала ОСОБА_2, яка згідно запису державного реєстратора від 17.09.2013 № 10721070001029131 є керівником ТОВ «СКВАР ПЛЮС».
25.12.2013 державним реєстратором внесено зміни (номер запису № 10721050006029131) до складу засновників ТОВ «СКВАР ПЛЮС», відповідно до яких одноособовим засновником відповідача став ОСОБА_1.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15.10.2014, який набрав законної сили 17.11.2014, по кримінальному провадженню № 32014100080000089 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.
Вказаним вироком було встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 у грудні 2013 року за грошову винагороду погодився перереєструвати суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «СКВАР ПЛЮС» на своє ім'я та стати єдиним його засновником та директором, усвідомлюючи при цьому, що вказане Товариство придбається з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи при цьому можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті такої незаконної діяльності.
Позивач вважає, що створення ТОВ «СКВАР ПЛЮС» було направлене на здійснення протиправної діяльності, пов'язаної на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців регулює Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі по тексту Закон № 755-IV).
Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, визначено статтею 38 Закону № 755-IV.
Згідно частини 2 статті 38 Закону № 755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
1) визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;
2) провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
3) невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;
4) неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
5) наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;
6) визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності;
7) неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом;
8) нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;
9) неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.
Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - Податковий кодекс України) врегульовані відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, він визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані
Згідно з пунктом 20.1.37 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Виходячи з положень статей 20, 21 Податкового кодексу України стосовно контролюючих функцій фіскальної служби в кореспонденції з положеннями частини 2 статті 38 Закону № 755-IV, органи державної фіскальної служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли фіскальні органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.
Згідно з пунктом 11.30 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 N 1588, (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 N 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за N 503/25280, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі:
неподання протягом одного року до контролюючих органів податкових декларацій, документів податкової звітності;
якщо установчі документи суперечать чинному законодавству;
провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству;
наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;
наявності у контролюючого органу передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання,
то керівник контролюючого органу приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
Отже, за вказаними приписами державний фіскальний орган має право звернутися до суду з питання припинення юридичної особи тільки у разі відсутності заборгованості даного платника податків перед бюджетом. Втім, позивачем не надано суду жодних доказів щодо наявності або відсутності у відповідача податкової заборгованості, а також не подання ним до державної фіскальної служби податкових декларацій та документів фінансової звітності впродовж року чи відсутності за його місцезнаходженням.
Також, за змістом частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.
Послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.
Такі звернення мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.
Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 09.10.2012 № 21-177а12.
Згідно підпункту 191.1.35 пункту191.1 статті 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, вживають заходів до виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, щодо відповідності законодавству.
Тобто, встановлені фіскальним органом обставин, які свідчать, що юридична особа зареєстрована без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а для здійснення протиправної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізації коштів, можуть бути підставою для звернення фіскального органу із позовом про припинення цієї юридичної особи з підстави проведення державної реєстрації з порушенням закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути. Це відповідає як положенням статті 38 Закону № 755-IV, так і статті 511 Господарського кодексу України.
Так, згідно з положеннями останньої підставами для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є ознаки фіктивності юридичної особи (підприємницької діяльності), зокрема реєстрація (перереєстрація) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; провадження фінансово-господарської діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
Позивач у своїх доводах посилається на вирок Святошинського районного суду м.Києва від 15.10.2014, який набрав законної сили 17.11.2014, по кримінальному провадженню № 32014100080000089, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.
Між іншим, вказаним вироком встановлено, що у грудні 2013 року ОСОБА_1, не маючи наміру займатися фінансово-господарською діяльністю підприємства, пов'язаною з виробництвом товарів, виконанням робіт та наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи на ім'я ОСОБА_3 за грошову винагороду перереєструвати ТОВ «СКВАР ПЛЮС» на своє ім'я та стати єдиним його засновником та директором, усвідомлюючи при цьому, що вказане підприємство придбається з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи при цьому можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті такої незаконної діяльності. При цьому 25.12.2013 ОСОБА_1 у присутності приватного нотаріуса ОСОБА_3 підписав статут ТОВ «СКВАР ПЛЮС» з завідомо неправдивими відомостями щодо статутного фонду підприємства, фактично статутний фонд ТОВ «СКВАР ПЛЮС» у розмірі 1000,00 грн. не формувався, юридичну адресу підприємству вказано виключно з метою здійснення державної реєстрації, без наміру фактичного знаходження підприємства за місцем реєстрації. В той же день ОСОБА_4 передав засвідчений нотаріально та зареєстрований статут ТОВ «СКВАР ПЛЮС» та довіреність на представництво інтересів ТОВ «СКВАР ПЛЮС» (код 38761036) тій же невстановленій особі на ім'я ОСОБА_3.
Після підписання ОСОБА_4 нової редакції статуту ТОВ «СКВАР ПЛЮС» (код 38761036) та інших документів, а саме: протоколу № 12/12 загальних зборів Учасників ТОВ «СКВАР ПЛЮС» (код 38761036); договору купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «СКВАР ПЛЮС» (код 38761036) від 12.12.2013 у розмірі 1 000 грн., реєстраційну картку на проведення змін до установчих документів юридичної особи Форма 3, наказу «Про призначення директора ТОВ «СКВАР ПЛЮС» від 13.12.2013, реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців Форма 4, та довіреність від 30.12.2013, представником за довіреністю, передані до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві для здійснення перереєстрації даного суб'єкту підприємницької діяльності на ім'я ОСОБА_1.
25.12.2013 державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві проведено перереєстрацію ТОВ «СКВАР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38761036) на ОСОБА_1.
Крім того, вказаним вироком встановлено, що невстановлені особи, вже маючи копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1, на підставі цих документів підготували довіреність від 30.12.2013; протокол № 12/12 загальних зборів Учасників ТОВ «СКВАР ПЛЮС» (код 38761036); договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «СКВАР ПЛЮС» (код 38761036) від 12.12.2013 у розмірі 1 000 грн., реєстраційну картку на проведення змін до установчих документів юридичної особи Форма 3, наказ «Про призначення директора ТОВ «СКВАР ПЛЮС» від 13.12.2013, реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців Форма 4,
Як зазначалося вище, згідно частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.
Втім, вказаним вище вироком суду не встановлені обставини створення ТОВ «СКВАР ПЛЮС» та причетності до цього ОСОБА_1, оскільки вказана фізична особа має відношення лише до переоформлення на підставі підроблених документів 25.12.2013 з попереднього учасника на себе частки у розмірі 100 відсотків Товариства.
Вирок суду не містить жодних обставин як щодо створення Товариства, а саме з 31.07.2013, так і наявності допущених при його створенні порушень, які не можна усунути. Обставини незаконної діяльності ТОВ «СКВАР ПЛЮС» до моменту перереєстрації його на ОСОБА_1 вироком суду також не встановлені, а позивачем, який у даному випадку є суб'єктом владних повноважень, взагалі не надано суду жодних доказів, за винятком вироку Святошинського районного суду м. Києва від 15.10.2014, які б свідчили про незаконну діяльність даного Товариства, при цьому ні до його перереєстрації на ОСОБА_1, ні після такої перереєстрації.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що ознаки складу злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), не співпадають з ознаками складу правопорушення у сфері господарювання, за яке встановлена відповідальність у вигляді припинення юридичної особи. Порядок та способи подання і дослідження доказів у кримінальному процесі відрізняються від процесу доказування в адміністративному судочинстві, а відтак не можуть бути взаємозамінними.
Встановлена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковість вироку в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. А отже не можуть встановлювати фактичні обставини адміністративної справи, оскільки питання виконання стороною в адміністративній справі обов'язку в певному правовідношенню не тотожне питанню складу злочину в діях чи бездіяльності фізичної особи, яка до того ж не є стороною в адміністративній справі.
Таким чином, позивачем не доведено власної позиції, виходячи з функцій фіскального органу, щодо наявності правових підстав для припинення ТОВ «СКВАР ПЛЮС» та визнання недійсними установчих документів юридичної особи внаслідок фіктивного підприємництва, оскільки не доведено належними та допустимими доказами обставин порушення відповідачем вимог податкового законодавства, що є підставою для прийняття судом відповідного рішення, в тому числі стосовно створення ТОВ «СКВАР ПЛЮС» з метою здійснення неправомірної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків та відмивання коштів.
Крім того, слід зазначити, що вимоги позову, серед іншого, не містять конкретизації реквізитів установчих документів, відносно яких вони заявлені позивачем до суду.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки позивачем не надано суду обґрунтованих доказів наявності підстав для визнання недійсними установчих документів ТОВ «СКВАР ПЛЮС» та припинення юридичної особи, то, як наслідок, відсутні і підстави для задоволення даного позову.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя В.П. Катющенко