10 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Поливач Л.Д.,
при секретарі Троц В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28.11.2014 у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, 3-і особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
31.12.2013 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визначити додатковий строк для прийняття спадщини три місяці, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_4. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1. Протягом шести місяців позивач не звернулась із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки ще за життя рідко спілкувалась зі спадкодавцем, про смерть дізналась випадково в грудні 2013 року. 26.12.2013 вона звернулась до Дев'ятої київської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини. Проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, зауважуючи на пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.11.2014 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, 3-і особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Справа № 760/28962/13-ц
№ апеляційного провадження 22-ц-796/1147/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Кушнір С.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права. Позивач вказує на те, що діюче законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Позивач в суді першої інстанції повідомила, що не спілкувалась із своєю сестрою на передодні її смерті, так як вона хворіла. А саме, ОСОБА_1 страждає на гіпертонічну хворобу II стадії, регулярно приймає гіпонзивну терапію, з 1979 року перебуває на диспансерному обліку по гіпертонічній хворобі. Тобто хвороба, на яку страждає ОСОБА_1, заважала підтримувати їй з сестрою відносини, оскільки сестра мала важкий характер, а будь-які непорозуміння, що виникали між ними, одразу призводили до загострення хвороби ОСОБА_1
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з підстав
викладених у ній, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, повідомлені про час та місце розгляду в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили. Тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутності цих осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживає постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, що встановлений ст.1270 ЦК України не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити спадкоємцеві додатковий строк для прийняття спадщини лише в тому випадку, коли такий строк пропущено з поважних причин.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сестра позивача ОСОБА_4.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 яка належала померлій.
13.12.2000 ОСОБА_4 був складений заповіт, посвідчений нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, за яким належну їй квартиру АДРЕСА_1 вона заповіла ОСОБА_7.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.04.2014 відмовлено в задоволені позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3, Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, Головного управління юстиції у м. Києві, 3-я особа ОСОБА_8 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Рішення набрало законної сили 04.06.2014.
ОСОБА_1 звернулась до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 26.12.2013.
26.12.2013 Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з неподаннями нею відповідної заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
З урахуванням викладених обставин справи, істотне значення для правильного вирішення спору є встановлення моменту, коли спадкоємець дізнався про смерть спадкодавця.
Обов'язком спадкоємця є доведення поважності пропуску строку для прийняття спадщини.
Звертаючись в суд з даним позовом ОСОБА_1 посилалася на відсутність систематичного спілкування з сестрою, її складний характер та власну хворобу, в зв'язку з чим про смерть сестри дізналась тільки в грудні 2013 року та відразу звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції взяті до уваги посилання позивача на тривалу хворобу проте, встановлено, що ОСОБА_1, проходила лікування в період з 13.02.2012 по 09.03.2012, з 23.04.2012 по 26.04.2012, тобто хвороба позивача не була тривалою та безперервною. Не спростовується вказане і доводами апеляційної скарги, а тому посилання на хворобу не можуть вважатися поважною причиною попуску строку на прийняття спадщини.
Виходячи з положень ч.3 ст.1272 ЦК України, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила зазначеної вище статті можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставинами визнані судом поважним, а також не звернув уваги на те, що відсутність інформації про наявність заповіту само по собі не є поважною причиною пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідна правова позиція викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26.09.2012 (справа № 6-85цс12).
Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи спір про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Як вірно вказав суд першої інстанції не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача, необізнаність щодо права на направлення заяви про прийняття спадщини поштою, непрацездатність, необізнаність щодо смерті спадкодавця.
Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів існування поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які пов'язані з об'єктивними непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дійвідповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують їх, рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28.11.2014 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: