Апеляційний суд міста Києва
1[1]
10 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року, щодо
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого: 27.12.2012 р. Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання, з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за участюпрокурора ОСОБА_6 ,
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 27.12.2012 року, та призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 4 ( чотирьох ) років позбавлення волі.
Задоволено цивільний позов, стягнуто зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 20000 ( двадцять тисяч) гривень.
Згідно вироку суду, ОСОБА_5 22 лютого 2014 року приблизно о 19 годині, перебуваючи в гостях у свого знайомого ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_3 , де вони вживали спиртні напої.
Знаходячись на кухні обвинувачений ОСОБА_5 помітив на антресолі в коридорі даної квартири барсетку з грошима і у нього виник умисел на повторне таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, скориставшись тим, що його знайомий ОСОБА_9 спить і за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою стільця заліз до антресолі, яка знаходиться в коридорі вищевказаної квартири, та дістав з барсетки грошові кошти в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень, що належать потерпілій ОСОБА_7 , які таємно викрав, поклавши їх до кишені своїх штанів, і з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ними на власний розсуд.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію його дій, просить вирок суду, в частині призначеного покарання, змінити, пом'якшити призначене йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України.
В обґрунтування поданої скарги обвинувачений посилається на те, що судом першої інстанції, не було взято до уваги всіх обставин, які пом'якшують покарання, зокрема: визнання своєї провини, щире каяття та позитивну характеристику з місця проживання.
Натомість, як вказує обвинувачений, суд взяв до уваги лише ті обставини, які обтяжують покарання, а саме те, що він був в стані алкогольного сп'яніння, і те що вказане кримінальне правопорушення було скоєно в період іспитового строку, за вироком Солом'янського районного суду м. Києві від 27.12.2012 року.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинувачено, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції, щодо фактичних обставин справи, які не оспорюються.
З апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається, що він не оспорює висновки суду про доведеність вини та юридичну кваліфікацію його дій, тому апеляційний суд не перевіряє законність вироку суду першої інстанції в цій частині та вважає, що дії останнього за ст.185 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.
Згідно ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав в повному об'ємі.
Так, суд першої інстанції, призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу: раніше судимий, має не зняту та не погашену судимість, вчинив злочин в період іспитового строку, задовільно характеризується за місцем реєстрації, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, шкоду потерпілій не відшкодував.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд не встановив.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, суд зазначив, що відсутні підстави для призначення іншого покарання обвинуваченому, ніж позбавлення волі, та звільнення останнього від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, оскільки він вчинив злочин, за який засуджується, в період іспитового строку, а тому дійшов висновку, про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі.
З огляду на вищевикладене, призначене ОСОБА_10 покарання за видом і строком, колегія суддів вважає справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і підстав для його пом'якшення, як про це йдеться в апеляційній скарзі обвинуваченого не знаходить.
Доводи викладені в апеляційній скарзі обвинуваченим ОСОБА_5 , щодо не врахування судом, при призначені йому покарання, визнання цивільного позову і сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину, на думку колегії суддів, не дають підстав для пом'якшення покарання, враховуючи особу обвинуваченого, характер та тяжкість вчиненого ним злочину.
Інші обставини, на які посилається обвинувачений, і які на його думку є підставою для пом'якшення покарання, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки всі вони були враховані судом першої інстанції, при призначенні покарання.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість вироку суду й підстав для його зміни, як про це йдеться в апеляційній скарзі обвинуваченого не вбачає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б зумовлювали зміну чи скасування вироку, у справі не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року,щодо нього, - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців, з дня її проголошення, а засудженим - в той же строк, з дня вручення її копії.
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11кп/796/363/2015
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_11
Доповідач - суддя ОСОБА_1