Справа № 740/4870/14 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/234/2015
Категорія - ч.3 ст.185 КК України Доповідач ОСОБА_2
10 березня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження
№ 12014270180001404 за апеляційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області ОСОБА_7 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 січня 2015 року,
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, громадянка України, уродженка м. Суми, не заміжня, освіта професійно-технічна, не працює, мешканка АДРЕСА_1 , раніше судима - 08.09.2014 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 100 годин,
визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.389 КК України та їй призначено покарання:
за ч.2 ст.185 КК України - у виді арешту на строк 4 місяці;
за ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
за ч.2 ст.389 КК України - у виді арешту на строк 5 місяців.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів за ч.3 ст.185, ч.2 ст.389 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів за ч.3 ст.185, ч.2 ст.389 КК України та ч.2 ст.185 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.09.2014 року у виді позбавлення волі на строк 10 днів і призначено остаточне покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 днів.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 постановлено обчислювати з моменту її затримання.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що ОСОБА_9 із середини літа 2014 року проживала разом із співмешканцем ОСОБА_10 у приміщенні літньої кухні на території домоволодіння АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_11
22 липня 2014 року, близько 21.00 год., ОСОБА_9 , перебуваючи на території даного домоволодіння, шляхом вільного доступу, зайшовши до будинку АДРЕСА_2 у власних справах та за відсутності ОСОБА_11 , виявила в одній із кімнат даного будинку мішок із цукром, після чого умисно, повторно, таємно викрала 30 кг цукру, що належав ОСОБА_11 , чим заподіяла потерпілій матеріальну шкоду на суму 300 грн.
02 жовтня 2014 року, близько 20.00 год., ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою таємного викрадення чужого майна, прибула до домоволодіння АДРЕСА_2 , після чого, проникла до льоху даного домоволодіння, звідки повторно, таємно викрала 120 кг картоплі, що належала ОСОБА_11 , чим заподіяла потерпілій матеріальну шкоду на суму 360 грн.
Крім того, вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 вересня 2014 року ОСОБА_9 була засуджена за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин. Після постановлення 29 жовтня 2014 року на облік до Ніжинського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції та роз'яснення порядку, умов відбування та наслідків ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, ОСОБА_9 у письмовому поясненні відмовилась від відбування даного покарання та від отримання направлення для відбування громадських робіт, тобто, умисно, без поважних причин ухилилась від відбування покарання у виді громадських робіт.
Не погодившись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій обвинуваченої, доведеність її вини, просить скасувати вирок місцевого суду, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та постановити новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання: за ч.2 ст.185 КК України - у виді арешту на строк 4 місяці. На підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК України, шляхом часткового складання покарання за даним злочином та вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.09.2014 року, призначити покарання у виді арешту на строк 4 місяці 5 днів. За ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.2 ст.389 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.71,72 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ніжинського міськрайонного суду від 08.09.2014 року та остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 днів.
В обґрунтування скарги прокурор зазначив, що місцевим судом в порушення вимог п.25 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” не було дотримано порядку призначення покарань, а саме: ч.4 ст.70 КК України застосовано після призначення покарання за ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.389 КК України, що є недопустимим.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу частково та просив змінити вирок місцевого суду в частині призначеного обвинуваченій покарання; дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд розглянув дане кримінальне провадження відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмеживши дослідження доказів по справі допитом обвинуваченої, яка повністю визнала себе винною у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, дала детальні пояснення з приводу обставин їх вчинення, а тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів в кримінальному провадженні.
Дії ОСОБА_9 судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 та ч.2 ст.389 КК України, що ніким з учасників процесу не оспорюється.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_9 покарання, місцевий суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень; дані про її особу, яка не працює, не має постійного місця проживання, раніше притягувалась до адміністративної відповідальності; обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття; обставини, які обтяжують покарання - рецидив злочину, вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння; та прийшов до правильного висновку про необхідність призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки її перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Однак, призначаючи обвинуваченій остаточне покарання, суд першої інстанції допустився помилки, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 вересня 2014 року ОСОБА_9 була засуджена за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин (а.к.п.46-47).
Відповідно до п.25 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання по останньому за часом вироку призначається із застосуванням як статті 70 КК України, так і статті 71 КК України: спочатку за правилами ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч.4 ст.70 КК України; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.
Враховуючи, що ОСОБА_9 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, 22 липня 2014 року, тобто до ухвалення вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.09.2014 року, спочатку покарання їй необхідно призначити за правилами ч.4 ст.70 КК України, а потім за правилами ч.1 ст.70 та ст.71 КК України.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_9 покарання підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 січня 2015 року щодо ОСОБА_9 - змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_9 засудженою:
- за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці.
На підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК України, шляхом часткового складання покарання за даним злочином та вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.09.2014 року, призначити ОСОБА_9 покарання у виді арешту на строк 4 місяці 5 днів.
- за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч.2 ст.389 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України, до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.09.2014 року та остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 10 (десять) днів.
У решті цей же вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4