03 березня 2015 р. справа № 804/1361/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
при секретарі судового засідання Крюковій О.В.
за участю сторін:
представників позивача Матвєєвої М.О., Качура О.В.
представник відповідача не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСПЕЦІНВЕСТ" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0003392201 від 23.12.2014 р., -
17 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» (далі - ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ, відповідач), в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003392201 від 23.12.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 341773,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Криворізькою південною ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» з питань достовірності формувань податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «УКР-ІНКОМ» за період серпень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1155/22.01/33143184 від 11.12.2014 року, висновки якого про відсутність реального здійснення операцій з придбання у ТОВ «УКР-ІНКОМ» товару та заниження ПДВ на суму 227849 грн. є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № 0003392201 від 23.12.2014 року, прийняте на підставі даного акту, є протиправним та підлягає скасуванню (том 1, а.с. 4-7).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 1, а.с. 1).
Представник позивача у судовому засіданні 03.03.2015 року позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкове повідомлення-рішення № 0003392201 від 23.12.2014 року.
Представник відповідача у судове засідання 03.03.2015 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Відповідачем було подано письмові заперечення, в яких він зазначає, що за результатами проведеною перевірки у позивача було встановлено порушення п.198.3, п.198. ст. 198 Податкового кодексу України; ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» за рахунок завищення податкового кредиту від здійснення операцій з придбання робіт у ТОВ «УКР-ІНКОМ» у серпні 2014 року, які не є господарською діяльністю підприємства, занижено податок на додану вартість за серпень 2014 року у сумі 227849 грн. Також, посилається на інформацію стосовно ТОВ «УКР-ІНКОМ», згідно якої підприємство за податковою адресою не знаходиться, на підприємстві працює одна особа, що на думку податкового органу, свідчить про відсутність реальної можливості виконувати обумовлені договором роботи. Зазначає, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, відтак є цілком обґрунтованими та доведеними, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № 0003392201 від 23.12.2014 року є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» зареєстровано 23.12.2004 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради та з 12.01.2005 року перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Видами діяльності позивача за КВЕД-2010, якими фактично підприємство займалось у перевіряємому періоді, є: механічне оброблення металевих виробів; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; неспеціалізована оптова торгівля.
Судом встановлено, що у період з 04.12.2014 року по 10.12.2014 року, на підставі наказу № 1066 від 04.12.2014 року та направлення від 04.12.2014 року № 106/22.01 згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1, п.п.78.1.1 п.78.1, п.81.1 ст.81 та п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України Криворізькою південною ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» з питань достовірності формувань податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «УКР-ІНКОМ» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1155/22.01/33143184 від 11.12.2014 року.
Перевіркою встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» за рахунок завищення податкового кредиту від здійснення операцій з придбання робіт у ТОВ «УКР-ІНКОМ» у серпні 2014 року, які не є господарською діяльністю підприємства, занижено податок на додану вартість за серпень 2014 року у сумі 227849 грн.
Не погоджуючись із викладеними в акті перевірки висновками, позивачем було подано заперечення від 17.12.2014 року вих. № 1347-ЭК, за розглядом яких відповідачем направлено лист № 27284/10/04-82-22.01 від 22.12.2014 року, згідно якого висновки акту перевірки № 1155/22.01/33143184 від 11.12.2014 року є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.
На підставі акту перевірки перевірки № 1155/22.01/33143184 від 11.12.2014 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003392201 від 23.12.2014 року, яким ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 341773,50 грн., у тому числі: 227849 грн. - за основним платежем та 113924,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Досліджуючи взаємовідносини ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» із ТОВ «УКР-ІНКОМ» у період серпень 2014 року, суд встановив наступне.
15.08.2014 року між ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» (замовник) та ТОВ «УКР-ІНКОМ» (виконавець) укладено договір про виконання робіт № 43/2014. За умовами укладеного договору виконавець зобов'язується виконати згідно діючих правил та інструкцій роботи по ремонту та наступній наладці (роботи) вказаній в додатку, а замовник зобов'язується оплатити їх на умовах договору. Роботи виконуються з використанням матеріалів та обладнання виконавця. Місцем виконання робіт є м. Кривий Ріг, зокрема, але не виключно, територія ПАТ «Північний ГЗК», територія ПАТ «ЦГЗК». Передача виконаних робіт виконавцем та приймання їх замовником здійснюється підписанням Акту виконаних робіт. (том 1, а.с. 44-45).
За умовами укладеного договору, виконавцем було виконано роботи: хімічна чиста каналізаційної системи ПАТ «Північний ГЗК»; дезінфекція і очистка вентиляційної системи в будівлі насосної станції 6-го підйому гос.питної води; дезінфекція і очистка вентиляційної системи ПАТ «Північний ГЗК»; хімічна чиста каналізаційної системи в будівлі побутових та майстерень, в майстернях ТВГС, в КНС, в будівлі насосної станції 2-го підйому річкової води; дезінфекція і очистка вентиляційної системи в майстернях ТВГС, в КНС, в будівлі насосної станції 2-го підйому річкової води, в будівлі побутових та майстерень; перечеканка та проточка ущільнювальних гребенів, лабіринтних ущільнень; центровка та динамічне балансування одноциліндрової шестиступінчотої центробіжної компресорної машини; поточний ремонт роторів; ремонт колектора системи охолодження; поточний ремонт (відновлення) фільтра впускного колектора промислового турбокомпресора; ревізія дахових вентиляторів на ПАТ «Північний ГЗК»; поточний ремонт корпуса редуктора турбокомпресора; усунення вібрації в підшипниках компресора редуктора промислового компресора, про що свідчать виписані ТОВ «УКР-ІНКОМ» рахунки на оплату та підписані сторонами Акти здачі-прийомки робіт (надання послуг), копія яких наявні в матеріалах справи.
Після виконання обумовлених договором зобов'язань, ТОВ «УКР-ІНКОМ» виписано позивачу податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи.
Слід зазначити, що виконання ТОВ «УКР-ІНКОМ» наведених робіт було здійснено в рамках укладених ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» із ПАТ «Північний ГЗК» та із ПАТ «Центральний ГЗК» договорів підряду № 1589 від 01.08.2011 року та № 564-10-10 від 01.04.2014 року відповідно, за умовами яких ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» (підрядник) зобов'язується виконувати роботи з технічної експлуатації, обслуговуванню та поточному ремонту енергетичного обладнання ТСЦ замовника, обладнання ЦТЕО, міжцехових мереж та комунікацій комбінату.
Також, умовами даних договорів передбачено, що підрядник має право залучати сторонні організації для виконання будівельних робіт.
Додатковою угодою № 5 від 01.10.2013 року було внесено зміни до договору підряду № 1589 від 01.08.2011 року, зокрема роботи передбачені даною додатковою угодою (роботи з технічної експлуатації, обслуговуванню та поточному ремонту енергетичного обладнання ЦТВШХ) повинні бути виконані у період з 01.10.2013 року по 30.09.2014 року.
На виконання умов договорів ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» було погоджено із ПАТ «Північний ГЗК» та ПАТ «Центральний ГЗК» регламенти взаємовідносин.
Також, 01.08.2011 року між ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» із ПАТ «Північний ГЗК» (орендодавець) було укладено договір оренди майна № 1695, за умовами якого орендодавець передає у тимчасове платне користування проммайданчик ПАТ «Північний ГЗК».
Актом приймання-передачі орендованого майна підтверджено надання ПАТ «Північний ГЗК» в оренду ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» майно (рухоме, у тому числі будівельну техніку, обладнання, меблі тощо та нерухоме).
Також, 01.04.2014 року між ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» із ПАТ «Центральний ГЗК» (орендодавець) було укладено договір оренди майна № 577-50-11, за умовами якого орендодавець передає у тимчасове платне користування основні засоби, як обліковуються на його балансі та є власністю ПАТ «Північний ГЗК».
Актами приймання-передачі орендованого майна підтверджено надання ПАТ «Центральний ГЗК» в оренду ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» майно (рухоме, у тому числі будівельну техніку, обладнання, меблі тощо та нерухоме).
Факт виконання обумовлених договорами робіт підтверджено актами виконаних робіт за серпень 2014 року, що підписані сторонами - ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» та ПАТ «Північний ГЗК» та ПАТ «Центральний ГЗК» відповідно.
Слід зауважити, що оскільки ТОВ «УКР-ІНКОМ» не є стороною за укладеними між ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» та ПАТ «Північний ГЗК» та ПАТ «Центральний ГЗК» договорами, наявність погодження з боку ТОВ «УКР-ІНКОМ» або зазначення останнього як виконавця в актах виконаних робіт чинним законодавством не передбачена.
За фактом виконання обумовлених договором зобов'язань замовниками ПАТ «Північний ГЗК» та ПАТ «Центральний ГЗК» виписано на адресу позивача відповідно податкові накладні.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (наразі та далі - у редакції Податкового кодексу України станом на час виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.
При цьому, в пункті 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.
Відповідно до змісту пунктів 201.4 та 201.8 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.
Згідно з пунктом 184.1 статті 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
На момент проведення операції з позивачем і виписки податкових накладних ТОВ «УКР-ІНКОМ» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а тому мав повне право виписувати позивачу податкові накладні.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачені обов'язкові реквізити первинних документів.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, первинні документи, якими оформлені операції з надання ТОВ «УКР-ІНКОМ» робіт з технічної експлуатації, обслуговуванню та поточному ремонту енергетичного обладнання ТСЦ замовника, обладнання ЦТЕО, міжцехових мереж та комунікацій комбінату позивачу, складені належним чином та відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Будь-яких заперечень з цього приводу відповідачем не надано.
Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2012 року звернув увагу адміністративних судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При вирішенні питання щодо реальності господарської операції судам слід перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Необхідно також перевірити наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також встановити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відповідачем не надано будь-яких доказів нереальності господарських операцій позивача, з огляду на наведені критерії.
Натомість, податковим органом не було належним чином досліджено первинну документацію ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ», а висновки ґрунтуються лише на отриманій податковій інформації стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «УКР-ІНКОМ».
Також, слід зауважити, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Зазначені твердження викладені в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 21936/11/13-11.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, в рішеннях Вищого адміністративного суду у справах МК-60198/09 від 15 березня 2012 року, ЖК-20630/10 від 21 червня 2012року, МК/800/7790/13 від 17 липня 2013 року.
Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено залежності виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання та не встановлює обов'язку для підприємства здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.
Також, стосовно доводів податкового органу щодо сумнівності факту здійснення контрагентами позивача зобов'язань за укладеними договорами, що були зроблені за результатами аналізу інформаційних баз податкового органу, аналізу даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, а також твердження щодо відсутності основних фондів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, суд зазначає наступне.
Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів, що виключає залежність даних умов та реальності виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, з огляду на характер викладеного висновку щодо сумнівності факту здійснення контрагентом позивача визначеної діяльності, що містить ознаки припущень, відсутності відповідних доказів з боку відповідача щодо неможливості виконання умов договорів та у відповідності до ст. 62 Конституції України, якою визначено, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дані твердження відповідача судом не приймаються.
В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагент позивача ТОВ «УКР-ІНКОМ» був зареєстрований як юридична особа, а також відповідачем не було надано відповідного доказу щодо наявності запису про відсутність платника податку за місцем реєстрації, про що, серед іншого, зазначає податковий орган в акті перевірки.
З огляду на підтвердження позивачем первинними документами реальності здійснення описаних в Акті перевірки операцій, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявні відомості із баз даних із зазначенням даних стосовно контрагентів позивача, з урахуванням наступного.
Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.
Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».
Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Також слід зауважити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Наслідки ж в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.
Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини 1 «статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а отже мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, до того ж видані податкові накладні, на основі яких сформований податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.
Суд приходить до однозначного висновку, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.
Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним, виписаним ТОВ «УКР-ІНКОМ».
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність винесеного рішення.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій та право позивача на формування податкового кредиту, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003392201 від 23.12.2014 року - підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ТОВ «ЕКОСПЕЦІНВЕСТ» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 487,20 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 933 від 30.12.2014 року.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 03 березня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06 березня 2015 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСПЕЦІНВЕСТ" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0003392201 від 23.12.2014 р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми "Р" Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003392201 від 23.12.2014 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСПЕЦІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 33143184, індекс 50019, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Модрівська, будинок 87, квартира 15) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 06 березня 2015 року.
Суддя С. В. Прудник