"12" березня 2015 р. Справа № 926/1929/14
За позовом Чернівецької обласної ради
до відповідачів: 1. виконавчого комітету Чернівецької міської ради
2. Чернівецької міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунальна установа «Чернівецька обласна бібліотека для дітей»
про визнання незаконним та скасування підпункту 1.3 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради та свідоцтва про право власності
суддя Байталюк В. Д.
за участю представників:
від позивача - Єленіч М. О., довіреність від 26.01.2015 № 01-11/11-87;
від відповідачів - Іванович Л. Є., довіреність від 02.06.2014 № 01/02-18/606
від третьої особи - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Чернівецька обласна рада звернулася з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради та Чернівецької міської ради, про:
- визнання незаконним та скасування підпункту 1.3 пункту 1 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.10.2011 № 641/17 «Про оформлення права комунальної власності на об'єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівців, визнання таким, що втратив чинність пункт 2.17 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.02.2008 року № 89/3 (делеговані повноваження)»;
- визнання незаконним та скасування свідоцтва серії «САЕ» № 253442 від 13.10.2011 про право власності на нежитлові приміщення бібліотеки в житловому будинку літери А загальною площею 486,40 м2 в тому числі: в підвалі приміщення І-ІІІ пл. 36,40 м2; на 1 поверсі приміщення 5-1 - 5-4, 7-1 - 7-4 пл. 101,50 м2; на 2 поверсі приміщення 5-5 - 5-19 пл. 348,50 м2.
Ухвалою від 26.12.2014 порушено провадження у справі, розгляд її призначено на 14.01.2015 та витребувано від сторін ряд додаткових доказів.
Ухвалою від 25.02.2015 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача комунальну установу «Чернівецька обласна бібліотека для дітей» та продовжено строк розгляду спору до 12 березня 2015 року.
У зв'язку із складністю справи та за клопотаннями представників сторін у судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви. Востаннє у судовому засіданні 11.03.2015 оголошено перерву до 12.03.2015.
Перший відповідач відзиву на позов не надав.
Другий відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у його письмовому відзиві на позовну заяву.
Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила а у письмових поясненнях на позов просила розглядати справу без участі її представника. При цьому позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В ході розгляду спору позивач надав заяву про уточнення позовних вимог зі змісту якої видно, що позивач зменшивши другу позовну вимогу просить суд визнати недійсним свідоцтво серії «САЕ» № 253442 від 13.10.2011 про право власності на нежитлові приміщення бібліотеки в житловому будинку літери А загальною площею 486,40 м2 в тому числі: в підвалі приміщення І-ІІІ пл. 36,40 м2; на 1 поверсі приміщення 5-1 - 5-4, 7-1 - 7-4 пл. 101,50 м2; на 2 поверсі приміщення 5-5 - 5-19 пл. 348,50 м2 (а. с. 160-161).
Подана заява підлягає задоволенню, оскільки узгоджується з частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим позов розглядається в уточненій позивачем редакції.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність його набуття не встановлена судом. Вказане кореспондується також зі статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР щодо підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, в якій вказано, що за таких самих підстав цивільне право змінюється чи припиняється.
Набуття особою права власності на майно, здійснення правомочностей власника щодо цього майна можливе у разі припинення права власності на це майно у попереднього законного власника за встановлених законодавством підстав, а підстави набуття (припинення) права власності визначаються за законодавством, чинним у час виникнення відповідних правовідносин.
Поняття комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та підстави її набуття було передбачено статтею 7 Закону Української РСР «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування» від 07.12.1990 (втратив чинність у 1997 році), згідно з якою до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, вказане в Законі України «Про власність», за статтею 31 якого комунальна власність належала до державної власності.
Перелік об'єктів комунальної власності, був визначений статтею 35 Закону України «Про власність». Стаття 32 цього ж Закону передбачала, що суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
На виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування» та від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)».
Вказаною постановою затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць, зобов'язано органи, уповноважені управляти державним майном, здійснити до 01.01.1992 передачу державного майна, що перебуває в їх віданні, до комунальної власності згідно переліку, затвердженого даною постановою.
Також цією постановою встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських рад народних депутатів.
На виконання зазначеної постанови Кабміну України 27 грудня 1991 року X сесією Чернівецької обласної Ради народних депутатів XXI скликання прийнято рішення від 27.12.1991 «Про перелік об'єктів комунальної власності обласної, міської та районних Рад народних депутатів», яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності обласної, міської та районних Рад народних депутатів.
Пунктом 2 даного рішення прописано виконавчим комітетам обласної, Чернівецької міської та районних Рад народних депутатів, обласним управлінням, відомствам та іншим господарським органам, уповноваженим управляти майном місцевих Рад області, станом на 1 січня 1992 року провести інвентаризацію будівель, споруд, обладнання, іншого майна та грошових коштів в госпрозрахункових підприємствах, організаціях та установах, що знаходяться на утриманні місцевих бюджетів, і до 1 лютого 1992 року передати їх згідно переліків у комунальну власність відповідним Радам народних депутатів.
Вищевказані акт інвентаризації та акт про передачу майна у комунальну власність відповідним Радам народних депутатів суду не надано. Зазначені акти також відсутні у сторін, що підтверджується їхніми поясненнями (клопотання позивача - а. с. 181, відзив другого відповідача - а. с. 109-114).
Як зазначено в пункті 2.10 додатку № 1 до цього рішення, обласні бібліотеки для дорослих та для дітей віднесено до Переліку державного майна, що знаходиться у комунальній власності обласної Ради народних депутатів. В свою чергу пунктом 2.10 додатку № 2 до вказаного рішення до Переліку державного майна підприємств, установ і організацій, яке безоплатно передається до комунальної власності Чернівецької міської Ради народних депутатів віднесено масові бібліотеки.
Відповідно до листа управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації від 11.03.2015 № 01/14-101 станом на 27.12.1991 обласна бібліотека для дітей не відносилась до масових бібліотек (а. с. 182).
Крім того, з рішення Чернівецької міської Ради народних депутатів від 25.01.1992 № 253 «Про перелік об'єктів комунальної власності Чернівецької міської Ради народних депутатів», видно, що в переліку об'єктів комунальної власності Чернівецької міської Ради народних депутатів обласної бібліотеки для дітей, розташованої по вул. Шевченка, 29 в м. Чернівцях, не значиться.
Всупереч згаданого рішення Чернівецької обласної Ради народних депутатів, 11.10.2011 виконавчий комітет Чернівецької міської ради прийняв рішення № 641/17 «Про оформлення права комунальної власності на об'єкти нерухомості що належать територіальній громаді м. Чернівців, визнання таким, що втратив чинність пункт 2.17 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.02.2008 № 89/3 (делеговані повноваження)», яким оформив право комунальної власності територіальної громади м. Чернівців на нежитлові приміщення бібліотеки в житловому будинку літ. А на вул. Т. Шевченка, 29, загальною площею 486,40 м2, в тому числі: в підвалі приміщення І-ІІІ пл. 36,40 м2; на 1 поверсі приміщення 5-1 - 5-4, 7-1 - 7-4 пл. 101,50 м2; на 2 поверсі приміщення 5-5 - 5-19 пл. 348,50 м2.
Станом на момент вирішення спору спірне приміщення зареєстроване за територіальною громадою м. Чернівці, знаходиться на балансі КЖРЕП № 9 та на підставі договору оренди № 203 від 09.07.2012 перебуває в оренді комунальної установи «Чернівецька обласна бібліотека для дітей».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно із частиною першою статті 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частина перша статті 321 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно із статтею 33 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі вищевказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано набуття права спільної власності на спірну нерухомість на підставах, що передбачені законом, територіальними громадами сіл, селищ та міст області в особі Чернівецької обласної ради в межах здійснення розмежування державної та комунальної власності.
Аналогічну позицію висловлено в постановах Вищого господарського суду України від 29.10.2013 № 926/362/13, від 04.12.2012 № 5027/319/2012, від 17.01.2013 № 5027/296/2012, від 15.04.2014 № 920/1477/13 та від 27.11.2014 № 909/153/14.
Відтак, спірний підпункт 1.3 пункту 1 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.10.2011 № 641/17 суперечить вимогам закону та порушує права позивача як власника спірного майна, тож визнається судом незаконним і скасовується.
Вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 253442 від 13.10.2011 є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування підпункту 1.3 пункту 1 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.10.2011 № 641/17, на підставі якого видано дане свідоцтво, тож теж задовольняється судом. При цьому суд враховує, що дане свідоцтво внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому перешкоджає здійсненню подальшої державної реєстрації права власності на спірний об'єкт за територіальною громадою сіл, селищ та міст Чернівецької області, чим порушує права позивача, відтак визнається судом недійсним.
Суд відхиляє посилання другого відповідача на пункт 1 рішення IV сесії Чернівецької міської ради XXII скликання від 29.09.1998 № 60 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані на території міста Чернівці», яким (пункт 47 додатку № 1 до даного рішення) підтверджено право власності територіальної громади м. Чернівці на спірний об'єкт нерухомості, що перебуває у користуванні суб'єктів спільної власності територіальних громад з наступних підстав (а. с. 166-169).
Підпунктом 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення IV сесії Чернівецької міської ради XXII скликання від 29.09.1998 № 60) встановлено делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, до яких належить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Отже, відповідно до норм вказаного Закону відповідач був уповноважений лише реєструвати право власності, а не підтверджувати його.
Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення IV сесії Чернівецької міської ради XXII скликання від 29.09.1998 № 60) встановлено, що підставами для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, визначає лише порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні, однак порядку підтвердження права власності на нежитлові приміщення також не передбачає.
В контексті викладеного суд зазначає що пункт 1 рішення IV сесії Чернівецької міської ради XXII скликання від 29.09.1998 № 60 в частині пункту 47 додатку № 1 до нього суперечить закону, а відтак судом до уваги не приймається.
Посилання другого відповідача на те, що станом на момент прийняття Чернівецькою обласною радою рішення від 27.12.1991 спірне приміщення перебувало на обліку виконавчого комітету Чернівецької міської ради, тож є власністю громади міста судом також до уваги не приймається виходячи з того, що згідно статті 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки від 20.08.1978 та статті 89 Цивільного кодексу Української РСР в радянські часи існувало лише дві форми власності державна та колгоспно-кооперативна, при цьому ради депутатів трудящих та їхні виконавчі комітети входили до системи органів державної влади, тож спірний об'єкт перебував у державній власності, а комунальна власність на той час ще не була сформована, адже розподіл державної власності на державну та комунальну проходив на підставі зазначеної вище постанови КМУ від 05.11.1991 № 311 та в послідуючому на підставі рішення Х сесії ХХІ скликання Чернівецької обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 «Про перелік об'єктів комунальної власності обласної, міської та районних Рад народних депутатів».
Також суд вважає безпідставними доводи другого відповідача про те, що спірне майно відповідно до рішення Чернівецької міської Ради народних депутатів від 25.01.1992 № 253 увійшло до переліку об'єктів комунальної власності Чернівецької міської Ради народних депутатів як майно, що перебувало на утриманні міського бюджету (на балансі житлових ремонтно-експлуатаційних підприємства м. Чернівці з житловим і нежитловим фондом), оскільки, як видно із Статуту третьої особи, затвердженого начальником управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації 06.07.1992, з 1992 року обласна бібліотека для дітей (вул. Шевченка, 29) є комунальною власністю обласної Ради народних депутатів, а її майно - державна власність (а. с. 69-76).
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржений підпункт рішення першого відповідача суперечить закону та порушує права позивача як власника, у зв'язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Також, свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно, яке видано на підставі незаконного рішення підлягає визнанню недійсним.
У зв'язку з цим судові витрати слід віднести на першого відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати підпункт 1.3 пункту 1 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.10.2011 № 641/17 «Про оформлення права комунальної власності на об'єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівців, визнання таким, що втратив чинність пункт 2.17 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.02.2008 року № 89/3 (делеговані повноваження)».
3. Визнати недійсним свідоцтво серії «САЕ» № 253442 від 13.10.2011 про право власності на нежитлові приміщення бібліотеки в житловому будинку літери А загальною площею 486,40 м2 в тому числі: в підвалі приміщення І-ІІІ пл. 36,40 м2; на 1 поверсі приміщення 5-1 - 5-4, 7-1 - 7-4 пл. 101,50 м2; на 2 поверсі приміщення 5-5 - 5-19 пл. 348,50 м2.
4. Стягнути з виконавчого комітету Чернівецької міської ради (м. Чернівці, площа Центральна, 1, ідентифікаційний код 04062216) на користь Чернівецької обласної ради (м. Чернівці, вул. Грушевського, 1, ідентифікаційний код 25081241) судовий збір в сумі 2436,00 грн.
Повне рішення складено 13.03.2015.
Суддя В. Байталюк