ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
1/5
(в порядку письмового провадження)
м. Київ
10 березня 2015 року 10:00 № 826/652/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про скасування рішення від 30.09.2014 № 708,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про скасування рішення від 30.09.2014 № 708.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/652/15.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 17.02.2015 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 17.02.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку від 23.01.2012 Серія НОМЕР_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був платником єдиного податку третьої групи за ставкою - 5% з 01.01.2012 (т. 1, арк. 18).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було проведено документальну виїзну планову перевірку СГД - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 03.10.2012 № 4712/17/4/НОМЕР_1 (т. 1, арк. 45-50).
На підставі складеного акта перевірки від 03.10.2012 № 4712/17/4/НОМЕР_1 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012:
- № 00019001704, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 3750,00 грн., з якої: за основним платежем - 3000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 750,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 44), яке було отримано позивачем 16.10.2012.
У зв'язку з чим, 24.10.2012 фізичною особою ОСОБА_1 було сплачено суму податкового боргу в розмірі 3750,00 грн., що підтверджується банківською випискою (т. 1, арк. 51).
Крім того, як вбачається із заперечень відповідача, останній не заперечує проти сплати позивачем податкового боргу своєчасно та у повному обсязі, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 № 00019001704 (т. 1, арк. 40).
Проте, 30.09.2014 ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві було винесено довідку про наявність підстав для анулювання Свідоцтва платника єдиного податку № 708, оскільки було встановлено, що платником податків порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, відповідно до абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298 ст. 298 ПК України, так як у ОСОБА_1 станом на 30.09.2014 обліковується сума податкового боргу в розмірі 232,50 грн. (т. 1, арк. 42).
У зв'язку з чим, ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві було прийнято рішення від 30.09.2014 № 708 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_1 на підставі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів відповідно до абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298 ст. 298 ПК України (т. 1, арк. 43).
Проте, позивач не погодився з такою позицією податкового органу та прийнятим рішенням від 30.09.2014 № 708, а тому звернувся до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом:
- ведення обліку платників податків;
- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;
- перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
В той же час, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі направлень від 10.09.2012 року № 1251, № 1252, ст. 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну планову виїзну перевірку СГД - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатом якої складено акт перевірки від 03.10.2012 № 4712/17/4/НОМЕР_1 (т. 1, арк. 45-50).
На підставі складеного акта перевірки від 03.10.2012 № 4712/17/4/НОМЕР_1 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012:
- № 0001901704/7205, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 3750,00 грн., з якої: за основним платежем - 3000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 750,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 44), яке має бути сплачено протягом 10-ти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. 57.3 ст. 57 ПК України).
Як вбачається із наданих позивачем копій банківських виписок, ОСОБА_1 24.10.2012 сплатив в повному обсязі грошове зобов'язання в розмірі 3750,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 51).
Крім того, факт сплати позивачем грошового зобов'язання в розмірі 3750,00 грн. за платежем: ПДВ, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 № 0001901704/7205, не заперечується відповідачем.
В той же час, позиція податкового органу ґрунтується на тому, що станом на 30.09.2014 в картці особового рахунку ОСОБА_1 обліковується податковий борг (пеня) з ПДВ в розмірі 232,50 грн.
Згідно пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
В той же час, відповідно до пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Згідно абз. 2 п. 129. 4 ст. 129 ПК України, пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.
Як було встановлено судом, податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2012 № 0001901704/7205 позивачу було збільшено податкове зобов'язання, яке було сплачено в добровільному порядку 24.10.12.
Отже, як вбачається із заперечень відповідача, можна дійти висновку, що саме на виконання вимог ст. 129 ПК України позивачеві було нараховано пеню за період з 16.10.2012 по 24.10.2012 в розмірі 232,50 грн.
Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.
Отже, податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 340,00 грн. (20 н.м.д.г. х 17 грн.).
Як вбачається, із заперечень відповідача, за позивачем обліковується пеня в розмірі 232,50 грн. з ПДВ, а, відтак, в силу положень п. 59.1 ст. 59 ПК України, відповідач не зобов'язаний був надсилати позивачеві податкову вимогу про наявність боргу.
Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відтак, судом було встановлено, що станом на 30.09.2014 за ОСОБА_1 обліковується податковий борг (пеня) з ПДВ в розмірі 232,50 грн.
Однак, як вбачається із позовної заяви, позивач стверджує, що відповідач протиправно скасував свідоцтво платника єдиного податку, оскільки, по-перше, податковим органом не дотримано положення п. 299.11 ст. 299 ПК України, так як відсутній акт перевірки позивача, який має передувати такому рішенню контролюючого органу, а, по-друге, відповідачем порушено вимоги щодо форми та змісту рішення, адже згідно п. 299.11 ст. 299 ПК України анулюванню підлягає реєстрація платника єдиного податку, а не свідоцтво.
Проте, суд не може погодитись з такою позицією позивача з наступних підстав.
Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 23.01.2012 отримав Свідоцтво платника єдиного податку, оскільки на момент подачі позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 16.01.2012, п. 299.1 ст. 299 ПК України був викладений в наступній редакції: свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
В той же час, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10.2013 657-VII (набрав чинності з 01.01.2014) статтю 299 ПК України було викладено в новій редакції, зокрема, було встановлено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що з 01.01.2014 було відмінено видачу свідоцтв платника єдиного податку для підтвердження факту оподаткування платника податку за спрощеною системою оподаткування.
У зв'язку з чим, в ст. 299 ПК України (в редакції з 01.01.2014) передбачено, що реєстрація платника єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, в той час як в редакції ст. 299 ПК України від 14.01.2012 було закріплено анулювання свідоцтва платника єдиного податку, яке видавалося на підтвердження перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування та яке підлягало поверненню до органу державної податкової служби, який його видав, протягом 10 днів з дня анулювання.
Відтак, враховуючи вищевикладене, вбачається, що податковий орган жодним чином не порушив вимоги щодо форми та змісту рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, оскільки ОСОБА_1 перейшов на спрощену систему оподаткування ще в 2012 році та на підтвердження даного факту отримав Свідоцтво платника єдиного податку від 23.01.2012 Серія НОМЕР_2, яке в разі скасування реєстрації платника єдиного податку підлягало анулюванню та поверненню до органу державної податкової служби, який його видав.
Отже, відповідач не може анулювати реєстрацію ОСОБА_1 як платника єдиного податку без анулювання свідоцтва платника єдиного податку, оскільки його реєстрація відбувалася до внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що форма та зміст рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.09.2014 № 708 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_1 відповідають вимогам податкового законодавства.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.09.2014 № 708 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_1 прийнято на підставі п. 299.10 ст. 299 та абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298 ст. 298 ПК України.
Згідно п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
В той же час абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298 ст. 298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Отже, ані п. 299.10 ст. 299 ПК України, ані пп. 298.2.3 п. 298 ст. 298 ПК України не містять вимоги щодо проведення податковим органом перевірки та оформлення її результатів актом перевірки, однак вони містять обов'язкові умови для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, зокрема, наявність у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Відтак, суд звертає увагу позивача, що він обґрунтовуючи протиправність рішення від 30.09.2014 № 708 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_1 посилається на п. 299.11 ст. 299 ПК України (у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом), яка містить передумову щодо проведення податковим органом перевірки, проте, спірне рішення відповідача було винесено не на підставі п. 299.11 ст. 299 ПК України, а в силу положень п. 299.10 ст. 299 ПК України та абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298 ст. 298 ПК України.
Як було встановлено судом, підставою для скасування відповідачем свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_1 була наявність податкового боргу (пені) з ПДВ в розмірі 232,50 грн.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс рішення від 30.09.2014 № 708 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_1 на підставі п. 299.10 ст. 299 ПК України та абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298 ст. 298 ПК України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні позову фізичної особи ОСОБА_1 повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова