03 березня 2015 р. Справа № 818/3566/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2014р. по справі № 818/3566/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод"
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
12.12.2014 року позивач, Публічне акціонерне товариство "Сумський авторемонтний завод", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 31 жовтня 2014 року №0010471503.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 року по справі № 818/3566/14 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 31 жовтня 2014 року №0010471503.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 року по справі № 818/3566/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів відповідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у м. Сумах проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод", за результатами якої складений акт від 20.10.2014 року № 4190/1503/05422065.
Як вбачається з акту перевірки, Публічним акціонерним товариством "Сумський авторемонтний завод" занижено суму податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень 2014 року, заявленої в уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2014 рік на суму 23027 грн. 16 коп.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0010471503 від 31.10.2014 року, яким Публічному акціонерному товариству "Сумський авторемонтний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 34540 грн. 74 коп., в тому числі: 23027,16 грн. - основного платежу, 11513,58 грн. - штрафних санкцій.
Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 31 жовтня 2014 року № 0010471503.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між Сумською міською радою народних депутатів та ПАТ "Сумський авторемонтний завод" укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 05.11.1998 року № 253, в якому визначено, що розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, яка розташована в м. Суми, пр-т Курський, 26, площею 6,2312 га, становить розмір середньої ставки земельного податку.
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.
З 01.01.2011 року набрав чинності Податкового кодексу України, який, відповідно до п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.
Так, пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно з п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.2 зазначеного пункту).
Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів зазначає, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
Також колегія суддів зазначає, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 року винесеній у справі за позовом ПрАТ «Сумська фірма «Усе для дому» до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.
Згідно ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, що позивачем за перевіряємий період невірно визначено розмір орендної плати.
Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем доведено факт порушення Публічним акціонерним товариством "Сумський авторемонтний завод" вимог податкового законодавства та правомірно винесено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 31 жовтня 2014 року № 0010471503, яким Публічному акціонерному товариству "Сумський авторемонтний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 34540 грн. 74 коп., в тому числі: 23027,16 грн. - основного платежу, 11513,58 грн. - штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено судом з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2014р. по справі № 818/3566/14 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 31 жовтня 2014 року № 0010471503 - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Зеленський В.В.
Судді П'янова Я.В. Чалий І.С.