04 березня 2015 року Справа № 876/596/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
розглянувши в письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2013 року у справі за його позовом Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування рішення,
23 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати нечинним та скасувати рішення виконавчого комітету Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі - ВК Бедевлянської СР) № 69 від 17.11.2006 року «Про відміну рішень виконавчого комітету».
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2013 року у справі № 2а-19/11 у задоволенні позову було відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати вказане судове рішення та прийняте нове про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції про те, що рішення ВК Бедевлянської СР № 9 від 26.04.2006 року, яке скасоване оспорюваним позивачем рішенням № 69 від 17.11.2006 року, фактично невиконане є помилковим. Оскільки, згідно рішення ВК Бедевлянської СР № 9 від 26.04.2006 року, на замовлення позивача ліцензована проектна геодезична організація розробила проект відведення земельної ділянки площею 0,18 га по АДРЕСА_1, який був поданий на затвердження ради та затверджений нею. А також згідно нього був виготовлений бланк Державного акту на право власності на землю, який погоджений начальником управління Держкомзему. При цьому апелянт зазначає, що оспорюване рішення ВК Бедевлянської СР № 69 від 17.11.2006 року зупинило процес приватизації спірної земельної ділянки, а тому вважає його незаконним.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі рішення ВК Бедевлянської СР № 9 від 26.04.2006 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,18 га по АДРЕСА_1.
На підставі вказаного рішення ТОВ «Хуст-Земля Карпат» почав виготовляти проект технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1.
Згідно протесту прокурора Тячівського району від 10 листопада 2006 року за № 3908 прокурором був внесений протест Бедевлянському сільському голові на рішення ВК Бедевлянської СР № 9 від 26.04.2006 року, яким надавався в тому числі ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки для передачі її у власність, яке просив скасувати на підставі ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», оскільки воно не відповідає вимогам чинного законодавства, так як у відповідності до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад, а прийнявши вказане рішення виконком ВК Бедевлянської СР вийшов за межі наданих йому законом повноважень.
Відповідно до рішення ВК Бедевлянської СР № 69 від 17.11.2006 року було відмінено в тому числі рішення ВК Бедевлянської СР сільської ради від № 9 від 26.04.2006 року, як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Оскільки позивач ОСОБА_1 на час постановлення оскаржуваного рішення не повністю виконав рішення ВК Бедевлянської СР № 9 від 26.04.2006 року відносно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яке, окрім того, було прийнято за межами повноважень ВК Бедевлянської СР, відповідач мав повноваження на розгляд протесту прокурора Тячівського району про скасування свого попереднього рішення і твердження представника позивача з цього приводу є необґрунтованими.
Приймаючи оскаржуване рішення № 69 від 17.11.2006 року про відміну у тому числі рішення ВК Бедевлянської СР від № 9 від 26.04.2006 року щодо надання позивачу ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,18 га. по АДРЕСА_1, ВК Бедевлянської СР діяв в межах своїх повноважень, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 23.08.2010 року було подано до суду адміністративний позов до ВК Бедевлянської СР про скасування рішення ВК Бедевлянської СР № 69 від 17.11.2006 року «Про відміну рішень виконавчого комітету».
Відповідно до приписів ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 99 КАС України).
За правилами ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як свідчать матеріали справи, про оскаржуване рішення ВК Бедевлянської СР № 69 від 17.11.2006 року позивачу було відомо ще під час розгляду цивільної справи № 2-258/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Бедевлянська сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки та за позовом Бедевлянської сільської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Рішення по вказаній справі винесено 23.12.2009 року Тячівським районним судом Закарпатської області та було оскаржено позивачем ОСОБА_1 09.03.2010 року ухвалою апеляційного суду Закарпатської області вказане рішення Тячівського районного суду Закарпатської області залишено без змін. У рішенні суду від 23.12.2009 року містяться посилання на рішення ВК Бедевлянської СР № 69 від 17.11.2006 року, яке є предметом оскарження в цій адміністративній справі.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, матеріалами справи підтверджується, що про оскаржуване рішення ВК Бедевлянської СР № 69 від 17.11.2006 року позивачу було відомо ще у 2009 році. Проте, даний позов ОСОБА_1 було подано лише 28.08.2010 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на звернення до адміністративного суду.
При цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів поважності пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення та залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 203 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2013 року у справі № 2а-19/11 скасувати та залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук