05 березня 2015 року м. Львів Справа № 876/8386/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2014 року по справі № 607/11629/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про зобов'язання призначити пенсію,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, в якому просив зобов'язати відповідача призначити йому пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 30 жовтня 2013 року.
Позовну заяву обґрунтовував посиланням на те, що він має право на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як факт роботи в зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року підтверджується довідкою від 24 листопада 1993 року №619, виданою на підставі наказу ПМК №107 тресту «Броварипрожитлобуд» комбінату «Київоблпромбуд» від 22 травня 1986 року №85-ок, посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2014 року вказаний позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 30 жовтня 2013 року.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що в наказі ПМК № 107 тресту "Броварипрожитлобуд" комбінату "Київоблпромбуд" від 22 травня 1986 року №85-ок про направлення працівників, в тому числі і ОСОБА_1, ПМК № 107 на будівництво об'єкта в спеціальній зоні строком на 9 днів з 23 по 31 травня 1986 року, не зазначено населений пункт зони відчуження. Крім цього позивачем не було надано жодного первинного документу, який би підтверджував його перебування в Чорнобильській зоні та безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 27 грудня 1993 року Тернопільською облдержадміністрацією.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 14 січня 1985 року по 04 січня 1988 року працював в пересувній механізованій колоні №107 тресту «Броварипромжитлобуд» комбінату «Київоблпромбуд».
Як видно з виписки з наказу ПМК № 107 тресту "Броварипрожитлобуд" комбінату "Київоблпромбуд" від 22 травня 1986 року № 85-ок ОСОБА_1 - плиточника 3 р-ду ПМК № 107 відправлено в Чорнобилький район на будівництво об'єкта в спеціальній зоні строком на 9 днів з 23 по 31 травня 1986 року.
Згідно з довідкою від 24 листопада 1993 року № 619, завіреної відділом по обслуговуванню постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Головного управління соціального захисту населення, позивачу за роботу в населених пунктах (в м. Чорнобилі) зони відчуження в період з 23 травня 1986 року по 31 травня 1986 року виплачено заробітну плату за місцем роботи в ПМК №107 с. Буча по книзі заробітної плати та на підставі наказу ПМК № 107 тресту "Броварипрожитлобуд" комбінату "Київоблпромбуд" від 22 травня 1986 року № 85-ок.
Також з матеріалів справи видно, що 30 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі з заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак у її призначенні було відмовлено, оскільки в наказі ПМК № 107 тресту "Броварипрожитлобуд" комбінату "Київоблпромбуд" від 22 травня 1986 року № 85-ок про направлення працівників, в тому числі і ОСОБА_1, ПМК № 107 на будівництво об'єкта в спеціальній зоні строком на 9 днів з 23 по 31 травня 1986 року, не зазначено населений пункт зони відчуження. Крім цього, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би підтверджував його перебування в Чорнобильській зоні та безпосередню участь на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Також, перевіркою, проведеною управлінням Пенсійного фонду України в м. Бровари та Броварському районі Київської області встановлено, що документи ПМК № 107 тресту "Броварипрожитлобуд" комбінату "Київоблпромбуд" не збереглися, в архів орендного підприємства "Броварипромжитлобуд" не передавались і місцезнаходження їх невідоме.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність виписки з наказу ПМК № 107 тресту "Броварипрожитлобуд" комбінату "Київоблпромбуд" від 22 травня 1986 року № 85-ок про направлення ОСОБА_1 в Чорнобилький район на будівництво об'єкта в спеціальній зоні строком на 9 днів з 23 по 31 травня 1986 року, довідки № 619 від 24 листопада 1993 року, завіреної відділом по обслуговуванню постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Головного управління соціального захисту населення, про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за роботу в населених пунктах (в м. Чорнобилі) зони відчуження в період з 23 травня 1986 року по 31 травня 1986 року, а також наявність у позивача посвідчення, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС свідчить про наявність у нього права на пенсію із зниженням пенсійного віку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Право на пільгове зниження пенсійного віку встановлено статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з положеннями якої особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів - 10 років.
В даній справі спір зводиться до встановлення права позивача на таку пільгу за відсутності первинних документів, які безпосередньо підтверджують його роботу у зоні відчуження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що право на отримання пенсії зі зниженням віку не може ставитись в залежність від наявності конкретного документу. Збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а відповідно на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
З матеріалів справи видно, що робота позивача у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, довідкою від 24 листопада 1993 року №619, виданою на підставі наказу ПМК №107 тресту «Броварипрожитлобуд» комбінату «Київоблпромбуд» від 22 травня 1986 року № 85-ок.
Об'єктивна неможливість дослідження будь-яких інших документів не може бути підставою для відмови у задоволенні позову за обставин, коли право на пільгове зниження пенсійного віку підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2014 року по справі № 607/11629/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський