26 лютого 2015 року Справа № 876/4008/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро», треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання нечинним та скасування п. 1.11 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №453 від 05.08.2010 року в частині надання дозволу на розроблення містобудівного обґрунтування та визнання нечинним та скасування п. 1.3 рішення Івано-Франківської міської ради №305 -ІІ від 14.07.2011 року в частині затвердження містобудівного обґрунтування для влаштування лоджії до квартири ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодилися ОСОБА_1, ОСОБА_2, подавши апеляційну скаргу, в якій вказали на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просили скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення позову. В якості обґрунтування апелянти зазначили, що суд першої інстанції безпідставно визнав преюдицію судового рішення у справі, в якій позивачі участі не брали. Оскаржувані рішення виконавчого комітету є незаконними, оскільки прийняті без дотримання норм чинного законодавства, що регулює порядок використання спільного, загального і неподільного майна будинку, переданого на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також без врахування будівельних норм і правил, які регулюють питання реконструкції приміщень з недопущенням порушень майнових прав інших власників. Так, у 2005 році співвласниками будинку АДРЕСА_1 було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро». 19 січня 2009 року проведено державну реєстрацію права власності ОСББ «Озеро» на земельну ділянку площею 0.1151 га по вищевказаній адресі з цільовим призначенням - для обслуговування багатоквартирного будинку. Балкон спільного користування, який одночасно є входом до квартири Демус є входом до квартир будинку і є загальним майном. Однак, виконавчий комітет дав згоду на реконструкцію балкону без згоди ОСББ «Озеро». Також при виготовленні проектної документації на реконструкцію спільної сходової клітини під лоджію не враховано будівельних норм. Також порушено порядок погодження містобудівного обґрунтування.
ОСОБА_3, ОСОБА_5 подали до суду заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких вони вважають, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та дала пояснення, аналогічні доводам, які викладені в апеляційній скарзі.
ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та зазначили, що рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради є законними, а тому підстав для задоволення позову немає.
Представник Івано-Франківської міської ради та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ОСОБА_8 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги позивачів та зазначив, що оскаржуване судове рішення відповідає чинному законодавству.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії Свідоцтва про право власності від 18.01.1999 року, власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, ОСОБА_2 На підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2013 року ОСОБА_1 є власником квартири № 2 в цьому ж будинку.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міськради від 05.08.2010 року №453 дозволено розроблення містобудівного обґрунтування ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 для влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_2.
Рішенням ІІ сесії Івано-Франківської міської ради №305-ІІ від 14.07.2011 року вирішено затвердити розроблені містобудівні обґрунтування для влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_2.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про законність цих рішень суб'єкта владних повноважень з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Водночас, частиною 7 статті 41 Конституції України встановлено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про основи містобудування» однією із основних вимог до містобудівної діяльності є урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.
Відповідно до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.
Оскаржуваними рішеннями виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надано дозвіл ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на розроблення містобудівного обґрунтування та затверджено його для влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_2.
Однак, як вбачається з дослідженої у судовому засіданні копії технічного паспорту на квартиру № 3, балкон не відноситься до вищевказаної квартири.
Однак, він передбачений поповерховим планом першого поверху будинку як вхід до будинку і призначений для спільного користування.
Ці обставини не заперечуються представником відповідача і третьою особою.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2005 році співвласниками будинку АДРЕСА_1 було створено та зареєстровано в установленому порядку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро», копія статуту якого міститься в матеріалах справи (а.с. 20-30).
У відповідності до ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Відповідно до Статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро» об'єднання створене для обслуговування, ремонту і реконструкції жилого будинку та утримання прибудинкової території (розділ 1). Власники квартир, частин квартир і нежилих приміщень будинку є співвласниками неподільного майна та загального майна та приймають рішення щодо управління ним (розділ 3).
У своєму рішенні від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004 Конституційний Суду України зазначив, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини 1 статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так:
1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Також положеннями статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Земельна ділянка площею 0.1151 га по АДРЕСА_1, призначена для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, перебуває у власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро», що підтверджено копією державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 31).
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно з ч. 2 ст. 382 цього ж Кодексу власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно довідки ОСББ «Озеро» від 21 листопада 2013 року, наданої на адвокатський запит, згода ОСББ «Озеро» та співвласників будинку АДРЕСА_1 на добудову ОСОБА_3 лоджії з приєднанням до квартири № 3 не надавалася. Балкон першого поверху є місцем спільного користування (а.с. 17).
Ця обставина підтверджена і представником відповідачів, третьою особою.
Таким чином, третіми особами не отримано згоду на приєднання до своєї квартири балкону коридору загального користування всіх мешканців будинку, в тому числі і позивачів, як співвласників вказаного приміщення загального користування, що є грубим порушенням їх прав та вимог чинного законодавства.
Враховуючи те, що відсутня згода співвласника ОСББ «Озеро» на реконструкцію квартири шляхом приєднання до квартири приміщення загального користування, відсутня згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а саме ділянки на якій треті особи мають намір здійснити прибудову (реконструкцію) до квартири, а також чим порушується положення пункту 12 Привал користування приміщеннями, колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо законності оскаржуваних рішень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
Щодо обґрунтування судом першої інстанції свого рішення про відмову в позові виключно судовими рішеннями, постановленими в інших судових справах, колегія суддів апеляційного суду їх відхиляє, оскільки такі не стосуються законності прийнятих виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради рішень, що є предметом розгляду в даній справі.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 не приймали участі у розгляді вищезазначених справ, такі стосувалися інших правовідносин, а тому посилання на ці рішення Івано-Франківського міського суду та ухвалу про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги як на доказ правомірності надання відповідачем дозволу на розробку містобудівного обґрунтування та її затвердження є безпідставними.
У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, а в разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.
Таким вимогам постанова Івано-Франківського міського суду від 18 березня 2014 року не відповідає, а тому її слід скасувати з прийняттям нової - про задоволення позовних вимог.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 березня 2014 року по справі № 344/18/14-а - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п. 1.11 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 453 від 05.08.2010 року в частині надання дозволу на розроблення містобудівного обґрунтування - для влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Визнати протиправним та скасувати п. 1.3 Рішення Івано-Франківської міської ради № 305-ІІ від 14.07.2011 року в частині затвердження містобудівного обґрунтування - для влаштування лоджії до квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 3 березня 2015 року.