вул. Кремлівська, 65-В, м. Запоріжжя, 69041, тел.286-50-15, inbox@adm.zp.court.gov.ua
21 липня 2009р.
Справа № 2а-2827/09/0870
За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 1а
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.08 № 0009091702/0-19302/10/172.
У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.
при секретарі судового засідання Младенові О.П.
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1(паспорт НОМЕР_1)
- ОСОБА_2 (довіреність № 644447 від 27.04.07р)
від відповідача - ОСОБА_3(довіреність № 8373/10/10 від 10.07.07р.)
- ОСОБА_4 (довіреність № 16416/10/10 від 04.11.08р.)
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.08 № 0009091702/0-19302/10/172, яким відповідачем нараховано їй податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 775,59 грн., у тому числі за основним платежем -517,06 грн. та штрафні санкції у сумі 86992258,53 грн.
02.06.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2827/09/0870 та призначено до судового розгляду на 25.06.2009 року. Відповідно до ст. 150 КАС України у розгляді справи судом оголошувалась перерва для отримання додаткових доказів до 21.07.2009р.
У засіданні 21.07.2009р., судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства, під час судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».
Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на п.п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, та зазначає, що оскільки актом перевірки встановлено, що сума від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період склала 72 676 грн., то ПП ОСОБА_1 не зобов'язана сплачувати до бюджету податок при наявності сум бюджетної заборгованості. Такі суми враховуються при обрахуванні суми податкового зобов'язання в п.22.1 податкової декларації з податку на додану вартість».
Враховуючи викладене, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що внаслідок недбалого ставлення до ведення податкового обліку з боку ПП ОСОБА_1 , а саме: обсяг продажу товарів за даними податкових декларацій з ПДВ не відповідає даним, які вказані у звітах про використання РРО та банківських виписках, відбулось заниження податкового зобов'язання з ПДВ у 2007 році та завищення податкового кредиту і, як наслідок, заниження податкового зобов'язання з ПДВ у 2008 році.
За наслідками проведеної перевірки, зважаючи на виявлені порушення, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2008р. за № 0009091702/0, яким і донараховано позивачу податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції, а відтак, у задоволенні позову просить відмовити.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,-
Приватний підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності, яка зареєстрована та перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на підставі направлення від 29.10.2008 року №0689, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, інспектором 1 рангу, ОСОБА_3, на підставі п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до платну-графіку проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання, у період з 29.10.2008 року по 18.11.2008 року проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП ОСОБА_1, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2008 року.
В ході перевірки встановлено наступне:
«За звітні періоди жовтень-грудень 2006р., січень-грудень 2007р., січень-червень 2008р. ПП ОСОБА_1 надавались податкові декларації з ПДВ за формою згідно з Порядком заповнення та надання податкової декларації по податку на додану вартість (із змінами і доповненнями), затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. №166 (в редакції наказу ДПА України від 18.04.01р. №170, від 30.09.2003р. № 466) без порушення термінів подання декларації.
Облік податкових зобов'язань та податкового кредиту за період перевірки здійснювався у Реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.
Реалізація товарів за цінами нижче за їх оптову (купівельну) ціну у перевіряємому періоді не встановлено. Не встановлено при проведення операцій з продажу товарів пов'язаним особам.
Декларації з ПДВ приватним підприємцем надавались за повною формою у строки, встановлені законодавством, податковий період - календарний місяць.
Перевіркою встановлено наявність розбіжностей, як по податковим зобов'язанням з ПДВ так і по податковому кредиту з ПДВ, між даними, які вказані ПП ОСОБА_1 податкових декларацій з ПДВ за вказаний період та показниками Декларацій з ПДВ її контрагентів. Основною причиною розбіжностей, є включення ПП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту з ПДВ сум ПДВ по податковим накладним, які надходили від контрагентів з затримкою. Тобто, податкові накладні з ПДВ виписувались контрагентами у одному місяці, а надходили приватному підприємцю у наступному.
При перевірці правильності визначення податкових зобов'язань з ПДВ перевірено відповідність даних обліку та звітності підприємця.
За результатами перевірки встановлено, що реалізація товарів (робіт, послуг) не проводилась нижче за купівельною ціною товарів.
За результатами перевірки встановлено: сума податкових зобов'язань з ПДВ у Деклараціях за 2006-2008р.р. визначена відповідно до вимог п.п.7.3.1 п.п.7.3. ст.7 Закону України від 03.04.97р. № 168, проте обсяг продажу товарів за даними податкових декларацій з ПДВ не відповідає даним, які вказані у звітах про використання РРО та банківських виписках.
В порушення п.п.7.3.1 п.п.7.3. ст.7 (Закон № 168) до суми податкових зобов'язань у Декларації з ПДВ не включено сума ПДВ по першій події по операціях з продажу товарів, а саме:
за січень 2007р. занижена у сумі 290,06 грн., що призвело до заниження суми ПДВ (ряд.27) на 290,06 грн., яка підлягає до сплати в бюджет;
за лютий 2007р. занижена на 60 грн. що призвело до заниження суми ПДВ (ряд.27) на 60,0 грн., яка підлягає до сплати в бюджет;
за квітень 2007р. занижена на 167 грн. що призвело до заниження суми ПДВ (ряд.27) на 167,0 грн., яка підлягає до сплати в бюджет;
за червень 2007р. завищена на 54 грн., що не призвело до зміни від'ємного значення ПДВ у ряд.26 декларації;
за липень 2007р. занижена на 54 грн., що не призвело до зміни від'ємного значення ПДВ у ряд.26 декларації;
за лютий 2008р. занижена на 315 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ у ряд.26 декларації на 315 грн.;
за червень 2008р. занижена на 202 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ у ряд.26 декларації на 517 грн.»
За результатами перевірки 21.11.2008 року складено Акт документальної перевірки за № 2283/17-2534109149.
Сам факт “порушення методології”, визначений податковою у акті, позивач не оспорює.
За наслідками проведення перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2008р. за №0009091702/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 517,06 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 258,53 грн.
Зазначене рішення оскаржувалось позивачем у апеляційному порядку, але скарги залишились без задоволення та, відповідно повідомлення-рішення без змін, у зв'язку із чим, позивач і звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним та скасування спірного повідомлення-рішення.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.
Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. за №168/97-ВР визначено платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до Закону про ПДВ податок становить 20 відсотків оподаткування.
Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ - датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше :
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, обсяг продажу товарів позивача за даними податкових ним декларацій з ПДВ не відповідає даним, які вказані у звітах про використання РРО та банківських виписках, що були надані позивачем в ході перевірки.
А тому, позивачем, в порушення п.п.7.3.1 п.п.7.3. ст.7 вищезазначеного Закону до суми податкових зобов'язань у Декларації з ПДВ не включено сума ПДВ по першій події по операціях з продажу товарів , а саме:
за січень 2007р. занижена у сумі 290,06 грн., що призвело до заниження суми ПДВ (ряд.27) на 290,06 грн., яка підлягає до сплати в бюджет;
за лютий 2007р. занижена на 60 грн. що призвело до заниження суми ПДВ (ряд.27) на 60,0 грн., яка підлягає до сплати в бюджет;
за квітень 2007р. занижена на 167 грн. що призвело до заниження суми ПДВ (ряд.27) на 167,0 грн., яка підлягає до сплати в бюджет;
за червень 2007р. завищена на 54 грн., що не призвело до зміни від'ємного значення ПДВ у ряд.26 декларації;
за липень 2007р. занижена на 54 грн., що не призвело до зміни від'ємного значення ПДВ у ряд.26 декларації;
за лютий 2008р. занижена на 315 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ у ряд.26 декларації на 315 грн.;
за червень 2008р. занижена на 202 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ у ряд.26 декларації на 517 грн.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пп. 7.4.1 Закону Про ПДВ, складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх - імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
П.п.7.4.1. ст. 7 Закону про ПДВ надає право платнику податку включати до складу податкового кредиту суми ПДВ не тільки сплачені, але й нараховані.
Посилання позивача на відсутність зобов'язання сплати до бюджету податку на додану вартість у разі наявності суми бюджетного відшкодування, спростовуються наступним:
Згідно з п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2. ст. 7 вищезазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Але, як встановлено матеріалами справи, у позивача в січні, лютому, квітні 2007року не було встановлено від'ємного значення об'єкту оподаткування, то, відповідно і зменшення суми зобов'язання за рахунок такого від'ємного значення не може бути.
До того ж, сама по собі наявність від'ємного значення за окремий період не тягне за собою автоматичного права платника податків не розраховувати податкове зобов'язання звітного періоду.
Як було зазначено вище, факт “порушення методології” заповнення декларацій, визначений податковою у акті, позивач не оспорює, а тому, як наслідок такого ведення податкового обліку ПП ОСОБА_1 і стало заниження податкового зобов'язання з ПДВ у 2007 році та завищення податкового кредиту, а, відтак, і заниження податкового зобов'язання з ПДВ у 2008 році.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вище викладене, за результатами розгляду спору, суд вважає, що висновки Акту перевірки підтверджені належними доказами щодо виявлених порушень, податковим органом доведено правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст 94, 158, 160, 162, 163, 167 України, суддя
У позові Приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.08 № 0009091702/0-19302/10/172., відмовити.
П останова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України , набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України , якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених статтею 186 КАС України , залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 30.07.2009р.
Суддя О.М. Нечипуренко
06.08.2009р. постанова не набрала законної сили
Суддя О.М. Нечипуренко