Справа № 2-А-276/2009
02 червня 2009 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Сторожука С.М.
при секретарі: Дробот О.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради в якій просив суд:
Визнати дії відповідача по виплаті йому сум на оздоровлення за період 2004-2005, 2007 роки неправомірними; Стягнути на його користь з відповідача невиплачену суму на оздоровлення у розмірі - 4982 гривень.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії і перебуває на обліку у відповідача.
Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року йому передбачені щорічні виплати на оздоровлення, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Однак відповідач, в супереч положенню ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в належних розмірах допомогу не виплачував, у зв'язку з чим за період 2004 - 2007 року утворив заборгованість, що складає - 4982 гривень.
Таким чином, позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать вимогам Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Конституції України.
Представник відповідача надав суду заперечення проти позову як позицію відповідача стосовно позовних вимог, в яких зазначив, що вказана позовна заява не підлягає задоволенню, так як позивач не має право на одержання щорічних виплат на оздоровлення у вказаний час в зазначених позивачем розмірах.
Управління праці є розпорядником коштів нижчого рівня, а тому не є належним відповідачем по справі.
Починаючи з 1996 року в Законах України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати», які приймались Верховною Радою України на відповідні роки, встановлено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальний розмір заробітної плати, вона не застосовується для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат.
Дослідивши в судовому засіданні наявні докази по справі, в тому числі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи, першої категорії виданого позивачу 04 грудня 2001 року, посвідчення інваліда другої групи виданого позивачу 17 грудня 2007 року, довідку про виплати ( від 12 травня 2009 року ), судом встановлено, що позивач дійсно є особою яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради. За період з 2004 по 2007 роки позивач отримував щорічну грошову допомогу на оздоровлення в значно нижчих розмірах ніж тих, що встановлені ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, так в листопаді 2004 року він отримав - 21,50 гривень, в червні 2005 року - 21,50 гривень, в листопаді 2007 року - 120 гривень.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, якими сторони обґрунтовували свої позиції по справі, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991року, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати ( абзац 7 частини 4 ст. 28 Закону №796-ХІІ).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 рік в розмірі - 1163,50 гривень, виходячи з того, що з 1 вересня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив 185 гривень, саме з розміру мінімальної заробітної плати необхідно вираховувати суму щорічної допомоги на оздоровлення помноженою на п'ять ( 2375 * 5 = 1185грн - 21,50грн ( сплачених ) = 1163,50 гривень );
- за 2005 рік - 1428,50 гривень ( розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати з 1 квітня 2005 року становив 290 гривні ( 290 * 5 = 1450грн - 21,50грн = 1428,50гривень );
- за 2007 рік - 2180 гривень ( розмір мінімальної заробітної плати з 1 жовтня 2007 року становив 460 гривень, таким чином 460 грн * 5 = 2300 грн - 120 грн = 2180 гривень ), саме сума - 2180 гривень підлягає стягненню, так як рішенням Конституційного суду України № 1-29/2007 від 9 липня 2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” яким зупинено на 2007 рік дію частини 4 ст.48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”);
Враховуючи наведене, на користь позивача підлягає стягненню - 4772 гривень ( 1163,50 грив. за 2004 рік + 1428,50грив. за 2005рік + 2180грив. за 2007рік ).
Законом України „Про державний бюджет на 2004рік” та Законом України „Про державний бюджет України на 2005рік”, будь яких обмежень щодо застосування розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених цими нормативними актами, зокрема, для реалізації положень ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, не встановлено.
Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996року №836 „Про компенсаційні витрати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 „ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дійсно були визначені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення, однак виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.89 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік” та ст.83 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”, рішення Конституційного суду України № 1-29/2007 від 9 липня 2007 року.
Твердження представника відповідача стосовно того, що Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради є неналежним відповідачем не обґрунтовані, так як відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зазначено, що саме органи соціального захисту населення здійснюють виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадян за місцем їх проживання.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 16, ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69, 94, 104, 159, 160, 163 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради ( АДРЕСА_1 ) по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 сум допомоги на оздоровлення за період 2004 - 2005, 2007 роки, - неправомірними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі - 4772 ( чотири тисячі сімсот сімдесят дві ) гривні, за період часу 2004 - 2005, 2007 роки.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суд першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.М. Сторожук