Справа № 22ц-943/2009
Головуючий у першій інстанції Ільченко О.І.
Категорія - цивільна
Доповідач - ІВАНЕНКО Л.В.
10 липня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді:
ІВАНЕНКО Л.В.
суддів:
КВАЧА М.О., СМАГЛЮК Р.І.
при секретарі:
СЕТЧЕНКО Н.М.
за участю:
ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 березня 2009 року у справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати зазначене рішення Ніжинського міськрайонного суду, яким задоволено позовні вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” та стягнуто на користь позивача з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку 32 882 грн. 55 коп. боргу за кредитним договором та судові витрати.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухваливши рішення про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки у справі відсутні докази належного повідомлення відповідачки ОСОБА_3 (поручителя за кредитним договором) про час та місце судового розгляду. Апелянт також вказувала на неврахування судом її пояснень щодо того, що ОСОБА_3 є особою, яка фактично отримала кошти за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, ,апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2006 року в м. Прилуки між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту №110334892001, згідно умов якого кредитор (АКІБ”УкрСиббанк”) зобов'язується надати, а позичальник (ОСОБА_2) зобов'язується прийняти, цільово використовувати і повернути позичальникові грошові кошти в національній валюті в сумі 25 250 грн. 00 коп. та сплачувати відсотки, комісії нараховані за користування цією сумою (а.с. 8-12).
На виконання умов кредитного договору АКІБ „УкрСиббанк” перерахував на рахунок ОСОБА_2 25250 грн. 00 коп., тобто визначену в договорі суму грошових коштів, що вбачається з платіжного доручення № 62742 від 01.09.2006 року вбачається, що (а.с. 17).
Одночасно між АКІБ „УкрСиббанк”, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 30006Р134, згідно до якого поручитель (ОСОБА_3) зобов'язувалась відповідати перед кредитором (АКІБ „УкрСиббанк”) за виконання позичальником усіх його зобов'язань за кредитним договором від 01.09.2006 року у повному обсязі (а.с. 15-16).
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, залишок заборгованості ОСОБА_2 по кредиту становить 20 177 грн. 97 коп., заборгованість по відсоткам складає 11034 грн.04коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 828 грн. 88 коп., пеня по відсоткам - 841 грн. 66 коп., а всього заборгованість за кредитним договором становить 32 882 грн. 55 коп.(а.с.24).
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно до п. 1.3. договору поруки від 01.09.2006 року поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, щодо необхідності стягнення солідарно з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором є обґрунтованим та таким, що відповідає ст.ст. 554, 1054 ЦК України та умовам вищезазначених договорів.
Посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 не була належним чином судом повідомлена про час і місце розгляду справи та не приймала участі в її розгляді, як на підставу для скасування рішення суду, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_3 не оскаржує рішення суду та не вважає порушеними її процесуальні права.
Права ОСОБА_2 при розгляді справи судом без участі ОСОБА_3 також порушені не були.
Наведена оцінка доводів апелянта узгоджується з позицією Пленуму Верховного Суду України, висловленою у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку”.
Доводи ОСОБА_2 щодо залишення судом поза увагою її пояснень з приводу фактичного користування коштами за договором про надання кредиту ОСОБА_3, не можуть бути взятими до уваги, оскільки ОСОБА_2 не заперечується факт особистого отримання грошової суми за кредитом, а подальше розпорядження грошима, в тому числі передання їх іншим особам, не звільняє боржника за договором надання кредиту від виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити , а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 березня 2009 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: