Справа № 22ц-1418/2009
Головуючий у 1 інстанції ОВСІЄНКО Ю.К.
Категорія - цивільна
Доповідач : ГУБАР В.С.
28 липня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді
ПОЗІГУНА М.І.,
суддів:
ГУБАР В.С., РЕДЬКИ А.Г.,
при секретарі:
РАЧОВІЙ І.І.
за участю:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Чернігівського автокооперативу № 11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист права власності, усунення перешкод в користуванні гаражем і стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Першої Чернігівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на гараж та виключення із складу спадкового майна; за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,
У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Чернігівського автокооперативу № 11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист права власності, усунення перешкод у користуванні гаражем та стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що його дід, ОСОБА_8, побудував гараж НОМЕР_1 в Чернігівському автокоперативі № 11та 10.01.2000 року отримав у виконкомі Чернігівської міської ради свідоцтво про право власності на гараж, яке зареєстровано в Чернігівському бюро технічної інвентаризації 26 січня 2000 року за № 1388. Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на зазначений гараж, яку прийняла ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. ОСОБА_6 є спадкоємцем ОСОБА_9 по праву представлення, оскільки батько ОСОБА_6, ОСОБА_10, син померлої ОСОБА_9, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а інших спадкоємців нема.
ОСОБА_6 своєчасно звернувся із заявою до Першої Чернігівської
державної нотаріальної контори , яка не змогла з Чернігівського бюро технічної інвентаризації отримати витяг з реєстру прав власності на гараж та оформити свідоцтво про право на спадщину, оскільки технік БТІ не мала можливості провести поточну інвентаризацію гаражу та видати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно через відсутність доступу до гаражу, яким користується ОСОБА_7 Звертаючись до суду, ОСОБА_6 просив усунути перешкоди в користуванні гаражем, виселити ОСОБА_7 з гаражу та стягнути з ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн. та судові витрати.
В ході розгляду справи ОСОБА_6 уточнив позовні вимоги та просив усунути перешкоди в користуванні гаражем НОМЕР_1 в автокооперативі № 11 в м.Чернігові шляхом відкриття та звільнення гаражу, та просив стягнути з ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн. та судові витрати.
ОСОБА_7 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6, ОСОБА_3, Першої Чернігівської державної нотаріальної контори, третя особа Чернігівський автокооператив № 11 про визнання права власності на гараж та виключення зі складу спадкового майна померлої ОСОБА_9. Посилається на те, що 21 листопада 2005 року колищній власник гаражу ОСОБА_9 продала йому, ОСОБА_7, гараж НОМЕР_1 у Чернігівському автокооперативі № 11 за 5000 грн., на підтвердження чого надала особисто розписку, оригінал якої знаходиться у цивільній справі № 2-1463/08 на а.с.44 у Новозаводському районному суді м.Чернігова. В день укладання угоди, 21.11.05., ОСОБА_9 сплатила 50 грн. до Всеукраїнської спілки автомобілістів за переоформлення гаражу на ОСОБА_7 21.11.05. ОСОБА_7 сплатив автокооперативу 100 грн. вступного внеску за членство у кооперативі, а ОСОБА_9 добровільно вибула з членів кооперативу у зв”язку з продажем гаражу. Згодом ОСОБА_7 отримав членський квиток. З 2005 року і дотепер сплачує членські внески та володіє і користується спірним гаражем і, виходячи з наведеного, просить задовольнити його позов та стягнути з ОСОБА_6 судові витрати.
ОСОБА_8 звернулась в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу гаражу та визнання права власності. Свої вимоги мотивує тим, що спірний гараж був придбаний в період її шлюбу з ОСОБА_7 у ОСОБА_9 на ім”я ОСОБА_7 21.11.2005 року за 5000 грн. Договір купівлі-продажу не укладався, оскільки ОСОБА_9 не повідомила про наявність у неї свідоцтва про право власності на гараж. Після отримання коштів, ОСОБА_9 звернулась із заявою до автокооперативу про виключення її з членів авто кооперативу у зв”язку з відчуженням гаражу, а ОСОБА_7 - із заявою про прийняття його в члени автокооперативу у зв”язку з придбанням гаражу. Паспорт власника гаражу ОСОБА_9 передала ОСОБА_7, який був вписаний у паспорт як власник гаражу. Тому просила суд визнати, що угода між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, яка відбулась 21 листопада 2005 року та внаслідок якої ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_7 5000 грн. та передала йому гараж НОМЕР_1 у автокооперативі № 11, є таким, що відбувся 21.11.05. договором купівлі-продажу зазначеного гаражу. У додатковій позовній заяві ОСОБА_3 просила визнати за нею також право власності на Ѕ частину зазначеного гаражу, оскільки вважає його спільним сумісним майном подружжя.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14 травня 2009 року ОСОБА_6 в задоволенні позову відмовлено.
Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу гаражу НОМЕР_1 в Чернігівському автокооперативі № 11 від 21 листопада 2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9. Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину гаражу НОМЕР_1 в Чернігівському автокооперативі № 11.
Позов ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину гаражу НОМЕР_1 в Чернігівському авто кооперативі № 11. Зобов”язано Першу Чернігівську державну нотаріальну контору виключити із складу спадкового майна після померлої ОСОБА_9 гараж НОМЕР_1 в Чернігівському автокооперативі № 11. В задоволенні решти вимог ОСОБА_7 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14 травня 2009 року скасувати та постановити нове рішення по суті справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що суд з”ясував правильно всі обставини справи, проте зробив помилкові висновки. Апелянт зазначає, що договір купівлі-продажу гаражу повинен був укладатись у письмовій формі, мав бути нотаріально посвідчений та підлягає державній реєстрації, але зазначені вимоги закону дотримані не були. Судом не було встановлено, що одна із сторін ухилилась від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу гаражу, а матеріали справи підтверджують ту обставину, що сторони мали можливість нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу, але зробити цього не бажали, хоча ОСОБА_7 знав, що гараж зареєстрований в МБТІ. Вважає, що суд не врахував, що відповідно до ст.1266 п.1 ЦК України він є спадкоємцем на майно його бабусі ОСОБА_9, та безпідставно позбавив його права власності на спадкове майно - гараж №61 у Чернігівському автокооперативі № 11.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали даної цивільної справи та матеріали цивільної справи № 2-19/09 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя, по якій зупинено провадження; оглянувши відмовний матеріал прокуратури м.Чернігова № 368/1-08, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_6, суд виходив з того, що ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_9 за 5000 грн. гараж НОМЕР_1 у Чернігівському автокооперативі № 11. ОСОБА_9 за життя розпорядилась належним їй гаражем на власний розсуд, а саме - продала його ОСОБА_7 і отримала гроші, про що написала особисто розписку, передала покупцеві документи на гараж; ОСОБА_7 прийняв гараж, а тому, посилаючись на ст.655 ЦК України, суд зазначив, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 21 листопада 2005 року відбувся договір купівлі-продажу гаражу, внаслідок чого вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 та частково задовольняючи позов ОСОБА_7, суд виходи з того, що гараж подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_3 куплений у ОСОБА_9 в період спільного сімейного життя, а отже є спільним сумісним майном подружжя і за кожним з подружжя, згідно до ст.70 СК України, слід визнати право власності на Ѕ частину гаражу.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Відповідно до ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В порушення зазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції не перевірив обгрунтованість наданих позивачами доказів, неправильно визначив правовідносини між сторонами та дав їм невірну юридичну оцінку, що призвело до помилкового вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору між сторонами є нерухоме майно - гараж НОМЕР_1 у Чернігівському автокооперативі № 11.
Відповідно до ст.ст.657, 209, 210 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Задовольняючи позов ОСОБА_3 та ОСОБА_7, суд не врахував, що зазначені вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не виконали - відповідно до закону договір купівлі-продажу гаражу укладений не був, нотаріально не посвідчувався і його державна реєстрація не була здійснена. При вирішенні спору суд також не врахував, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст.210, 640 ЦК пов”язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав і обов”язків сторін.
За таких обставин, написана ОСОБА_9 розписка, на яку посилаються ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на обґрунтування своїх вимог, не може бути підставою для визнання дійсним договору купівлі-продажу гаражу.
Як встановлено апеляційним судом, згідно довідки КП „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” право власності на гараж НОМЕР_1 в Чернігівському автокооперативі дотепер зареєстровано за ОСОБА_9 згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.74), спадкоємцем якої за правом представлення згідно до ст.1266 ЦК України є ОСОБА_6
Вихід ОСОБА_9 з членів автокооперативу № 11 не позбавив її права власності на гараж НОМЕР_1. Набуття ОСОБА_7 членства в автокооперативі № 11 замість вибувшої ОСОБА_9 і переоформлення автокооперативом на його ім”я гаражу НОМЕР_1, не наділили ОСОБА_7 правом власності на гараж, не є підставою для реєстрації його прав власності відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень” і не передбачені чинним законодавством як підстави набуття права власності.
Виходячи з наведеного, посилання суду першої інстанції на ст.ст. 328, 386, 391, 392 ЦК України є безпідставним, оскільки зазначені норми матеріального права не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів ОСОБА_7 та ОСОБА_3, які не мають права власності на спірний гараж, а отже і не є суб”єктами захисту права власності. За таких обставин, спірний гараж не може бути визнаний спільним сумісним майном подружжя відповідно до положень СК України, і поділу між колишнім подружжям не підлягає.
Зазначені обставини, які є суттєвими для справи, залишись поза увагою суду першої інстанції.
Відповідно до п.п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Тому, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_3 слід відмовити у зв"язку з необгрунтованістю вимог. Відповідно до ст.1266 ЦК України позов ОСОБА_6 підлягає задоволенню в частині усунення перешкоди в користуванні гаражем, із зобов”язанням ОСОБА_7 звільнити гараж НОМЕР_1 в автокооперативі № 11 м.Чернігова.
Вимоги ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди у зв”язку з порушенням його права власності на гараж, не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають, оскільки на час розгляду справи ОСОБА_6, будучи спадкоємцем за правом представлення, ще не є власником спірного гаражу.
Керуючись ст.ст. 328, 392, 1258, 1261,1266 ЦК України ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2009 року скасувати.
ОСОБА_3, ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Усунути перешкоди в користуванні гаражем, зобов”язавши ОСОБА_7 звільнити гараж НОМЕР_1 в автокооперативі № 11 м.Чернігова.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 до Чернігівського автокооперативу № 11, ОСОБА_7 та до ОСОБА_8 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: