Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"18" лютого 2015 р. Справа № 911/3275/14
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Антонової В.М., суддів Лопатіна А.В. та Яреми В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТУНЕЛЬБУД»
про стягнення 4 320 121,45 грн
За участю представників:
від позивача Цівінський А.В. (дов. б/н від 06.01.2014р.);
від відповідача Голонський В.М. (дов. б/н від 03.09.2014р.).
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Соляріс» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТУНЕЛЬБУД» (далі - відповідач) про стягнення 4 320 121,45 грн. заборгованості, з яких: 3 421 705,68 грн боргу за невикористаний аванс, сплачений за договорами підряду № 06/06-2013 від 06.06.2013 та № 16/04-2013 від 16.04.2013 та 898 415,77 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами підряду № 06/06-2013 від 06.06.2013 та № 16/04-2013 від 16.04.2013.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2014р. порушено провадження у справі № 911/3275/14, розгляд справи призначено на 04.09.2014р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2014 розгляд справи відкладено на 25.09.2014.
11.09.2014 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 19091/14 від 11.09.2014), згідно якої останній просив стягнути з відповідача додатково інфляційне збільшення суми боргу за договорами у сумі 453 363,91 грн та 102 932,41 грн 3% річних.
Згідно п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися зі статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Судом встановлено, що заява позивача про збільшення позовних вимог за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову, яка подана представником позивача до початку розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про прийняття заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 19091/14 від 11.09.2014) до розгляду судом.
25.09.2014 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості та штрафу № 77 від 25.09.2014 (вх. № 20344/14 від 25.09.2014), згідно якого останній вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 25.09.2014 задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду спору та оголошено перерву до 16.10.2014.
08.10.2014 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли додаткові пояснення та заперечення № 79 від 02.10.2014 (вх. 21589/14 від 08.10.2014).
16.10.2014 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення на заперечення відповідача (вх. 22265/14 від 16.10.2014).
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2014 призначено колегіальний розгляд справи.
Розпорядженням № 227-АР від 17.10.2014 призначено колегію з розгляду справи № 911/3275/14 у складі: головуючий суддя Антонова В.М., члени колегії судді Заєць Д.Г. та Лопатін А.В.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2014 справу № 911/3275/14 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Антонова В.М., судді - Заєць Д.Г., Лопатін А.В., розгляд справи призначено на 04.12.2014.
В судовому засіданні 04.12.2014 оголошено перерву до 18.12.2014.
17.12.2014 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. 28410/14 від 17.12.2012), згідно якої останній наполягав на задоволенні позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2014 продовжено строк вирішення спору у справі № 911/3275/14, розгляд справи відкладено на 05.01.2014.
Розпорядженням № 01-АР від 05.01.2015 «Про проведення заміни у складі колегії суддів з розгляду справи № 911/3275/14» здійснено заміну у складі колегії суддів, суддя Заєць Д.Г. замінений на суддю Лилака Т.Д.
В судовому засіданні 05.01.2015 оголошено перерву до 18.02.2015.
12.02.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про відмову від стягнення інфляційного збільшення та 3% річних.
Приписами ч. 4 ст. 22, ч.ч. 1, 4 ст. 78 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що відмова позивача від позовної вимоги про стягнення пені та 3% річних у даній справі не суперечить законодавству України та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про прийняття заяви позивача та припинення провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 453 363,91 грн інфляційного збільшення та 102 932,41 грн 3% річних в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Розпорядженням господарського суду Київської області № 38-АР від 17.02.2015 «Про проведення заміни у складі колегії суддів з розгляду справи № 911/3275/14» здійснено заміну у складі колегії суддів, замінивши суддю Лилака Т.Д. на суддю Ярему В.А.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2015 справу №911/3275/14 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Антонова, судді Лопатін А.В., Ярема В.А.
В судовому засіданні 18.02.2015 представник позивача, з урахуванням заяви про відмову від стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних, задоволену судом, підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
16.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соляріс» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТУННЕЛЬСТРОЙ» (Підрядник) укладено договір підряду № 16/04-2013, згідно якого за завданням генпідрядника підрядник зобов'язався на свій ризик, своїми силами та зі своїх матеріалів в рамках договірної ціни (додаток № 1) виконати у встановлений договором строк роботи по влаштуванню зовнішніх мереж багатофункціонального комплексу на об'єкті, який розташований за адресою: м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8, 3-5-я черги (далі роботи) відповідно до наданої генпідрядником проектної документації та діючим в Україні нормам, а генпідрядник зобов'язався прийняти та оплатити їх.
Згідно п. 1.2 договору склад та об'єм робіт, що мають бути виконані зазначені в додатку № 1.
Відповідно до п. 2.1 договору термін виконання робіт визначається графіком виконання робіт (Додаток № 2), яким передбачено закінчення виконання робіт 31.08.2013.
Датою закінчення виконаних робіт є дата підписання генпідрядником та підрядником акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2 і довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 (п. 2.3 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість робіт визначається в додатку № 1 до договору і складає 9 095 408,40 грн. Генпідрядник має право перерахувати аванс підряднику згідно виставлених рахунків на придбання матеріалів.
Згідно п. 3.2 договору підрядник до 28 числа звітного місяця передає на перевірку замовнику акти здачі-прийому виконаних робіт по формі КБ-2 і довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.
Пунктом 15.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно договору, крім випадків передбачених договором.
Судом встановлено, що на момент порушення провадження у справі № 911/3275/14 (01.08.2014), сторони договір підряду № 16/04-2013 від 16.04.2013 не розірвали.
06.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соляріс» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТУННЕЛЬСТРОЙ» (Підрядник) укладено договір підряду № 06/06-2013, згідно якого за завданням генпідрядника підрядник зобов'язався на свій ризик, своїми силами та зі своїх матеріалів в рамках договірної ціни (додаток № 1) виконати у встановлений договором строк роботи по влаштуванню зовнішніх мереж багатофункціонального комплексу на об'єкті, який розташований за адресою: м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8, 3-5-я черги (далі роботи) відповідно до наданої генпідрядником проектної документації та діючим в Україні нормам, а генпідрядник зобов'язався прийняти та оплатити їх.
Згідно п. 1.2 договору склад та об'єм робіт, що мають бути виконані зазначені в додатку № 1.
Відповідно до п. 2.1 договору термін виконання робіт визначається графіком виконання робіт (Додаток № 2), яким передбачено закінчення виконання робіт 31.08.2013.
Датою закінчення виконаних робіт є дата підписання генпідрядником та підрядником акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2 і довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 (п. 2.3 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість робіт визначається в додатку № 1 до договору і складає 2 926 941,60 грн. Генпідрядник має право перерахувати аванс підряднику згідно виставлених рахунків на придбання матеріалів.
Згідно п. 3.2 договору підрядник до 28 числа звітного місяця передає на перевірку замовнику акти здачі-прийому виконаних робіт по формі КБ-2 і довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.
Пунктом 15.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно договору, крім випадків передбачених договором.
Судом встановлено, що на момент порушення провадження у справі № 911/3275/14, сторони договір підряду № 06/06-2013 від 06.06.2013 не розірвали.
На виконання умов договору № 16/04-2013 від 16.04.2013 та договору № 06/06-2013 від 06.06.2013, позивач в якості попередньої оплати перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 10 568 553,49 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 679 від 16.05.2013 на суму 2 000 000,00 грн, № 704 від 17.05.2013 на суму 700 000,00 грн, № 852 від 12.06.2013 на суму 860 552,08 грн, № 925 від 26.06.2013 на суму 100 000,00 грн, № 837 від 12.06.2013 на суму 1 100 000,00 грн, № 1139 від 17.09.2013 на суму 808 605,75 грн, № 226 від 23.10.2013 на суму 300 000,00 грн, № 11 від 12.08.2013 на суму 1 000 000,00 грн, № 4 від 12.08.2013 на суму 1 000 000,00 грн, № 1001 від 15.07.2013 на суму 66 076,50 грн, № 953 від 10.07.2013 на суму 850 000,00 грн, № 187 від 17.10.2013 на суму 1 083 319,16 грн, № 76 від 03.09.2013 на суму 700 000,00 грн.
В підтвердження виконаних відповідачем та прийнятих позивачем робіт згідно договорів, сторони підписали та скріпили печатками акти виконаних робіт по формі КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 на загальну суму 7 146 847,81 грн.
Таким чином, зі слів позивача сума авансових коштів, які не були використані та залишились на рахунку відповідача становить 3 421 705,68 грн.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем не були враховані виконані ним роботи на суму 2 290 293,21 грн, але надані в підтвердження акти виконаних робіт підписані та скріплені печаткою лише зі сторони відповідача.
Предметом позову є вимоги про стягнення 3 421 705,68 грн боргу за невикористаний аванс, сплачений за договорами підряду № 06/06-2013 від 06.06.2013 та № 16/04-2013 від 16.04.2013 та 898 415,77 грн штрафу.
Суд встановив, що між сторонами виникли підрядні правовідносини.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно частин 2, 3 та 4 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. (ст. 852 ЦК України).
Згідно ст. 22 ЦК України збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що позивач на виконання умов договору № 16/04-2013 від 16.04.2013 та договору № 06/06-2013 від 06.06.2013, позивач в якості попередньої оплати перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 10 568 553,49 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 679 від 16.05.2013 на суму 2 000 000,00 грн, № 704 від 17.05.2013 на суму 700 000,00 грн, № 852 від 12.06.2013 на суму 860 552,08 грн, № 925 від 26.06.2013 на суму 100 000,00 грн, № 837 від 12.06.2013 на суму 1 100 000,00 грн, № 1139 від 17.09.2013 на суму 808 605,75 грн, № 226 від 23.10.2013 на суму 300 000,00 грн, № 11 від 12.08.2013 на суму 1 000 000,00 грн, № 4 від 12.08.2013 на суму 1 000 000,00 грн, № 1001 від 15.07.2013 на суму 66 076,50 грн, № 953 від 10.07.2013 на суму 850 000,00 грн, № 187 від 17.10.2013 на суму 1 083 319,16 грн, № 76 від 03.09.2013 на суму 700 000,00 грн.; впідтвердження виконаних відповідачем та прийнятих позивачем робіт згідно договорів, сторони підписали та скріпили печатками акти виконаних робіт по формі КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 на загальну суму 7 146 847,81 грн.; таким чином, зі слів позивача сума авансових коштів, які не були використані та залишились на рахунку відповідача становить 3 421 705,68 грн.; відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем не були враховані виконані ним роботи на суму 2 290 293,21 грн, але надані в підтвердження акти виконаних робіт підписані та скріплені печаткою лише зі сторони відповідача.
Судом встановлено, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 421 705,68 грн боргу за невикористаний аванс, сплачений за договорами підряду № 06/06-2013 від 06.06.2013 та № 16/04-2013 від 16.04.2013 за своєю природою не підпадає під визначення збитків, визначених в рамках статей 22 та 852 ЦК України, та чинним законодавством не передбачено повернення авансу за договорами підряду.
Враховуючи вищезазначене та те, що спірні договори підряду № 16/04-2013 від 16.04.2013 та № 06/06-2013 від 06.06.2013 не є розірваними, а отже є дійсними, тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3 421 705,68 грн боргу за невикористаний аванс є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Аналогічна позиція з розгляду даного роду спорів міститься у постановах Вищого господарського суду України від 16.08.2006 у справі № 44/193, від 08.02.2012 у справі № 18/189.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 898 415, 77 грн штрафу на підставі п. 10.2 договорів підряду № 06/06-2013 від 06.06.2013 та № 16/04-2013 від 16.04.2013.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушення зобов'язання.
Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 10.2 договору підряду № 16/04-2013 від 16.04.2013 та № 06/06-2013 від 06.06.2013 за порушення підрядником строків виконання робіт більш, ніж на 20 календарних днів, підрядник зобов'язаний виплатити генпідряднику штраф в розмірі10 % від суми порушеного зобов'язання. При порушенні строків менше ніж на 15 днів сплачується штраф пропорційно простроченого строку. Штраф сплачується протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку генпідрядника.
Судом встановлено, що позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, не доведено суду факту надсилання відповідачеві рахунку на сплату штрафу.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 898 415,77 грн штрафу є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення 453 363,91 грн. інфляційного збільшення та 102 932,41 грн 3% річних.
2. У задоволенні решти позову - відмовити.
Головуючий суддя В.М. Антонова
Суддя А.В. Лопатін
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено: 03.03.2015.