Справа № 127/26113/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Венгрин О.О.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
03 березня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити та виплатити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку,
В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_1, виданого 12.07.2001 року є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
По досягненню п'ятидесятирічного віку позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці з заявою про призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС.
Рішенням комісії по розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України № 74 від 31.10.2014 року ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю документів про період перебування безпосередньо в зоні відчуження на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов виходив з того, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є основним документом, що дає позивачу право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів -10 років.
Відповідно до порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 при зверненні за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку, визначеного законом, особи, саме учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І-ІП категорій, повинні надати:
- посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке повинно мати штамп про перереєстрацію, дату її проведення та вкладку до посвідчення;
- довідку ф. 122 (про періоди перебування в зоні відчуження).
Форму довідки про період участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС затверджено постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 р. №122.
Основним документом, який визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження є довідка ф.122, яка видається на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями, в складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії.
У разі неможливості подання довідки за формою 122 внаслідок ліквідації підприємств, установ, організацій для визначення права на призначення пенсії надаються первинні документи, що стверджують період роботи в зоні відчуження:
- довідки про період роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, подорожні листи для водіїв, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати.
Документами, які підтверджують факт перебування осіб на території зони відчуження можуть слугувати довідки з місця роботи із зазначенням населених пунктів чи зон небезпеки та днів виїзду до зони відчуження, довідки про нараховану за період роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС заробітну плату за основним місцем роботи із зазначенням показниками кратності оплати праці, відомості (особові рахунки) на виплату заробітної плати, посвідчення про відрядження в зону відчуження, табелі обліку робочого часу в зоні відчуження, маршрутні листи з відміткою про в'їзд в населені пункти зони відчуження тощо.
При цьому довідки про перебування особи в зонах відчуження обов'язково повинні містити підставу видачі та посилання на первинні документи, якими підтверджується даний факт.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи наказу ректора Вінницького медичного університету ім. М. Пирогова професора Білика В.Д. за №125 від 25.06.1986 року, ОСОБА_2 був направлений разом із групою викладачів та студентів медиків медичного університету ім. М. Пирогова в зону відчуження в Житомирську область в розпорядження Житомирського облздороввідділу для надання допомоги органам охорони здоров'я з 22.05.1986 року по 28.05.1986 року.
Проте, даний наказ не підтверджує фактичного перебування позивача в зоні ЧАЕС, а лише направлення туди. Позивачем також не надано доказів прибуття та перебування в установі, до якої його було направлено а саме: в Житомирський облздороввідділ.
Крім того, відповідно до чинного законодавства, наказ про відрядження повинен передувати відрядженню, а як вбачається з дати на вищезазначеному наказі, він був виданий вже після самого відрядження, а саме: відрядження відбувалось в травні 1986 року, а наказ виданий в кінці червня 1986 року.
На підтвердження перебування в зоні ЧАЕС, позивачем надано копію довідки-підтвердження, видану Народицьким територіальним медичним об'єднанням від 31.05.2001 року № 400 від 31.05.2001 року, відповідно до якої він дійсно з 22.05.1986 року по 26.05.1986 року знаходився у відрядженні в Народицькому районі з метою проведення йодної профілактики населенню сіл Мотилі, Нове-Шарне, Старе-Шарне.
Однак, у вказаній довідці відсутні відомості про підставу її видачі та посилання на первинні документи, якими підтверджується факт перебування позивача в зоні ЧАЕС.
Також, в довідці тільки вказано з якою метою позивач перебував у відрядженні в Народицькому районі, проте в ній відсутні відомості про те, що йодна профілактика ним дійсно проводилась і саме в тих населених пунктах, які відносяться до зони відчудження, оскільки один із населених пунктів, вказаних в ній, а саме: Старе-Шарне, не входить до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Додатку N 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. N 106.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році було отримане ОСОБА_2 тільки 12.07.2001 року на підставі рішення обласної комісії по вирішенню спірних питань, пов'язаних з визначенням статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС № 129, а також як вбачається із наявного в ньому штампі про перереєстрацію, було перереєстроване раніше ніж видане позивачу--04.07.2001 року.
Будь-яких інших документів про фактичне знаходження саме в зоні ЧАЕС на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яких вимагає чинне законодавства, зокрема довідки за формою 122, позивачем не надано.
А тому суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що позивач має право для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці задовольнити повністю.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити та виплатити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити та виплатит пенсію за віком із зниженням пенсійного віку,-відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Білоус О.В.
Курко О. П.