26 лютого 2015 року Справа № 52047/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 15.12.2011 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Служби безпеки України, в якому просив визнати протиправними дії та бездіяльність щодо ненадання відповіді на звернення від 23.06.2011 року та зобов'язати розглянути таке і дати відповідь. Також позивач просить суд постановити окремі ухвали відносно виявлених порушень посадовими особами, як зазначив позивач, прокуратури Львівської області.
В позовній заяві зазначає, що посадовими особами Служби безпеки України було порушено його право на справедливий, своєчасний і всебічний розгляд звернення від 23.06.2011 року, а саме не надано повної, обґрунтованої і правдивої інформації за наслідками розгляду вказаного звернення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що оскаржувана постанова носить загальний характер без посилання на конкретні докази, частина з яких свідомо упущена або не в повному обсязі відтворена. Судом не було проведено дослідження усіх доказів, а також не проведено з'ясування обставин справи і перевірка їх доказами.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, направив 23.06.2011 року Голові Служби безпеки України В. Хорошковському заяву щодо призначення службового розслідування по факту вчинення посадовими особами Служби безпеки України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дій, що можуть свідчити про недбале ставлення до служби та службову підробку під час розгляду звернень ОСОБА_5 щодо фабрикування і фальсифікації негативних матеріалів про нього у 2007-20011 роках, в тому числі контррозвідувальної справи «Шакал», видання наказу від 28.05.2008 року № 738-ос і фальсифікації матеріалів про проходження ним служби та не вручення йому наказу про його звільнення в запас та неотримання належного грошового забезпечення та компенсацій.
У вказаному зверненні позивач просив призначити та провести службове розслідування по факту службової недбалості та службового підроблення, вчинених посадовими особами відповідача при перевірці звернень ОСОБА_5 та підготовці листа від 03.06.2011 року №62/21-265 і "Висновку за результатами розгляду скарги ОСОБА_5"від 03.06.2011 року №3/4-1245.
У відповідь на вказану заяву, листом №3/4/П-277/115 від 30.07.2011 року за підписом першого заступника Голови СБУ Рокитського В.Г. заявника було проінформовано, що наведені у вказаній заяві відомості підстав для проведення службового розслідування, визначених п.2 Інструкції про порядок здійснення службового розслідування у Службі безпеки України, затвердженої наказом Голови СБУ від 16.07.2009 року №547, не містять.
У листі №3/4/П-277/115 від 30.07.2011 року помилково було зазначено, що його було надіслано за результатами розгляду заяви позивача від 21.06.2011 №505-П/11, а не від 23.06.2011 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем листом №3/4/П-277/115 від 30.07.2011 року за підписом першого заступника Голови СБУ Рокитського В.Г. було дано вмотивовану відповідь на звернення від 23.06.2011 №505-П/11, а питання про те, якою мала бути відповідь за змістом, тобто по суті звернення, судом не вирішується, оскільки це питання належить виключно до компетенції органу, якому адресоване звернення, а не суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають відповідно до ч.1 ст.7 цього ж Закону обов'язковому прийняттю та розгляду, а якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно згідно з ч.3 цієї ж статті в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Частиною 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань), при цьому згідно з ч.3 та ч.4 цієї ж статті, відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки, а рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову.
З листа №3/4/П-277/115 від 30.07.2011 року ( а.с.65) видно, що позивачу було надано відповідь на його звернення від 23.06.20011 року, наказ про звільнення було вручено в кабінеті начальника в присутності 4-ох осіб, які підтвердили це своїми поясненнями, але з ним та розрахунком вислуги років для пенсії позивач відмовився ознайомлюватися. Вказані у заяві відомості підстав для проведення службового розслідування, визначених п.2 Інструкції про порядок здійснення службового розслідування у Службі безпеки України, затвердженої наказом Голови СБУ від 16.07.2009 року №547, не містять, а тому відсутні порушення відповідачем Конституції України, Закону України "Про звернення громадян".
З огляду на викладене колегія суддів погоджується, що у відповіді №3/4/П-277/115 від 30.07.2011 року на заяву позивача від 23.06.2011 року про призначення службового розслідування по факту вчинення посадовими особами Служби безпеки України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дій, що можуть свідчити про недбале ставлення до служби та службову підробку під час розгляду звернень ОСОБА_5, відповідач діяв на підставі , у межах та у спосіб визначений законом.
Відтак обов'язок державного органу розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк,передбачений ст.40 Конституції України, відповідачем було виконано.
Вимоги про винесення окремих ухвал відносно виявлених порушень посадовими особами прокуратури Львівської області задоволенню не підлягають, так як остання не є стороною в даному процесі, судом не досліджувались відповіді прокуратури і, на думку колегії суддів, така заявлена позивачем помилково.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2012 року у справі №2а-14122/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук