26 лютого 2015 року Справа № 76806/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства «Злата» на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства «Злата» до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про зобов'язання вчинити дії,
Сільськогосподарське приватне підприємство «Злата» 26.03.2012 року звернулося в суд з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», в якому просило зобов'язати зупинити виконавче провадження №28579689 щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області №1 від 08.08.2011 року про стягнення з СГПП «Злата» в користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості по кредитному договору.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Сільськогосподарське приватне підприємство «Злата» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення.
Апеляційні вимоги обґрунтовано тим, що Волинським окружним адміністративним судом не враховано абз.5 п.2 Постанови Пленуму вищого адміністративного суду від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби». Судам варто враховувати, що приписами Господарського процесуального кодексу України передбачено лише можливість оскарження дій та бездіяльності державної виконавчої служби, що ж до оскарження рішень, то така можливість відсутня. Тому оскарження рішень державної виконавчої служби під час виконання рішень господарських судів належить до юрисдикції адміністративних судів.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 06.02.2012 року звернувся до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДС Головного управління юстиції у Волинській області Самчука О.П. з клопотанням про зупинення виконавчого провадження №28579689 щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області №1 від 08.08.2011 року про стягнення з СГПП «Злата» в користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості по кредитному договору, тобто вчинити дії, проте відповідачем відмовлено в задоволенні цього клопотання.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі суд першої інстанції виходив з того, що вказану справу необхідно розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно п. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого врядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 7 ст. 3 КАС України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Також ч.2 ст.4 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що інший порядок судового оскарження визначає стаття 121-2 ГПК України «Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби». Так, у даній статті передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.
Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна та територіальна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що в даному спорі предметом оскарження є дії органу державної виконавчої служби по виконанню рішення суду, постановленого за правилами господарського процесуального кодексу. Таким рішенням суду є наказ Господарського суду Львівської області №1 від 08.08.2011 року. Зі змісту ч.1 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» позивач є боржником (учасником виконавчого провадження).
Окрім того, Пленум Вищого адміністративного суду в своїй постанові від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» роз'яснив, що при визначенні юрисдикції суди повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження. Зокрема, статтею 121-2 ГПК України та статтею 383 ЦПК України від 18.03.2004 року визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами господарського та цивільного судочинства, тому такі спори не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскарження дій державної виконавчої служби під час виконання судового рішення здійснюється учасниками виконавчого провадження за правилами того судочинства, яким суд керувався при прийнятті цього судового рішення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність розгляду даного позову за правилами ГПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені судом першої інстанції обставини, наявні в матеріалах справи докази та норми права, зазначені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 197, 199 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства «Злата» залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі №2а-811/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук