Ухвала іменем україни 28 січня 2015 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Парінової І.К., Попович О.В., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та ОСОБА_6, треті особи: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, приватний нотаріус ОСОБА_7, про визнання договорів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_8, поданою в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, та касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16 травня 2014 року,в с т а н о в и л ОСОБА_9 та ОСОБА_4, в інтересах яких діяв ОСОБА_8, звернулися до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_6 про визнання недійсними з моменту їх вчинення договору іпотеки від 30 травня 2006 року № PML № 800/056/2006, укладений між Закритим акціонерним товариством «Райффайзенбанк Україна» (далі - ЗАТ «Райффайзенбанк Україна») та ОСОБА_6, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за № 1217, та договору наступної іпотеки від 07 березня 2008 року № PML № 805/003/2008, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 494. Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказували на те, що внаслідок неправомірних дій сторін договору неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 залишаються без житла, яке є єдиним та законним місцем проживання. Від банку при оформленні кредиту позичальник ОСОБА_6 не приховував наявності у нього дітей. Справа судами розглядалась неодноразово. Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_6, ОСОБА_4 задоволено частково, встановлено нікчемність договору іпотеки № PML 800/056/2006, укладеного ЗАТ «Райффайзенбанк Україна» із ОСОБА_6 30 травня 2006 року і посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 1217; договору наступної іпотеки № PML 805/003/2008, укладеного ЗАТ АКБ «ОТП Банк» із ОСОБА_6 7 березня 2008 року і посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 493. Скасовано реєстрацію обтяжень, установлених на підставі нікчемних договорів, щодо квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати. У касаційних скаргах ПАТ «ОТП Банк» порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_4, порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та ухвалення нового рішення про визнання договорів недійсними з моменту їх вчинення. Касаційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачами обставин того, що на час укладення оспорюваних договорів іпотеки вони, як малолітні діти, бути зареєстровані та проживали постійно у квартирі АДРЕСА_1 адже під час укладення договорів батько ОСОБА_6 та його дружина, мати позивачів, ОСОБА_11, надали довідки про відсутність реєстрації у спірній квартирі дітей, не було таких відміток в їхніх паспортах, крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 при укладенні кредитних договорів та оспорюваних договорів іпотеки вказали інше місце проживання - АДРЕСА_2, отже, саме за тією адресою проживали діти, а тому права малолітніх дітей при укладенні договорів іпотеки не порушені. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із доведеності того, що на час укладення договорів іпотеки малолітні діти проживали постійно у квартирі АДРЕСА_3 у м. Ужгороді, а ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_11 при укладенні договорів іпотеки були надані завідомо неправдиві відомості щодо відсутності реєстрації дітей за адресою розташування квартири та відстутності їх прав на цю квартиру. Такі висновки є правильними. Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_11 є подружжям з 08 жовтня 1998 року, а ОСОБА_6,1998 року народження, та ОСОБА_4, 2003 року народження, є їх дітьми. Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 17 березня 2004 року затверджено акт державної приймальної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом 8-ми квартирного будинку в мікрорайоні «Боздош», адресу об'єкта було визначено як будинок АДРЕСА_1. 12 травня 2004 року Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради прийнято рішення про передачу ОСОБА_6 у власність квартири АДРЕСА_1, а 20 липня 2004 року на його ім'я виконкомом Ужгородської міськради видано відповідне свідоцтво про право власності на квартиру. 1 червня 2004 року ОСОБА_6 уклав із Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» кредитний договір, а 02 вересня 2004 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором - договір іпотеки, на підставі якого передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_4. У договорі іпотеки вказано, що за даними паспорта ОСОБА_6 мешкав за адресою: АДРЕСА_5, був там зареєстрований, (а. с. 42-44, т. 1). За даними паспорта ОСОБА_11, вона на час укладення договору іпотеки також була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. 16 серпня 2004 року ОСОБА_6 отримано дублікат свідоцтва про право власності на цю квартиру взамін утраченого. Із листопада 2004 року ОСОБА_11 та малолітні діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: будинок АДРЕСА_1. Квартира АДРЕСА_1 відчужена ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 2004 року. 30 травня 2006 року ОСОБА_6 на забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором від 25 травня 2006 року № ML-800/056/2006, укладеним із ЗАТ АКБ «Райффайзенбанк Україна», уклав із цим банком договір іпотеки № PML 800/056/2006, на підставі якого передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Іпотекодавець гарантував, що іпотека не порушуватиме права інших осіб, в тому числі дітей; за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані діти, відсутні діти, що мають право користування предметом іпотеки (п. 5.1. п. п. «h», «i» договору); іпотекодержатель уклав договір, покладаючись на заяви, гарантії і зобов'язання іпотекодавця, якщо ж згодом виявиться протилежне, це вважатиметься наданням іпотекодавцем недостовірної інформації з метою укладення договору (застереження до п. 5.1). Вказаний вище кредитний договір від 25 травня 2006 року та договір іпотеки від 30 травня 2006 року укладені з метою погашення кредиту, отриманого на підставі кредитного договору від 01 червня 2004 року № 395/06-2004 та договору іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 2 червня 2004 року, що були укладені із ВАТ КБ «Надра», а також з метою одержання додаткових кредитних коштів. До кредитного договору та договору іпотеки ОСОБА_6 та ОСОБА_11 долучено копії паспортів, а також подано заяву про надання згоди на укладення договору іпотеки та заяву про те, що у квартирі, що передається в іпотеку, малолітні діти не проживають. 07 березня 2008 року ОСОБА_6 з ЗАТ «ОТП Банк» уклав кредитний договір та договір іпотеки другої черги, на підставі якого також передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 107-109, т. 2). У договорі вказано, що іпотекодавець гарантував, що надана ним інформація щодо предмета іпотеки є дійсною; відсутні будь-які права третіх осіб щодо предмета іпотеки (його частини); іпотека не порушить прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі дітей, іпотекодержатель уклав договір, покладаючись на заяви, гарантії і зобов'язання іпотекодавця, якщо ж згодом виявиться протилежне, це вважатиметься наданням іпотекодавцем недостовірної інформації з метою укладення договору (п. 5.1 договору). При цьому вказано, що договором іпотеки першої черги є договір від 25 травня 2006 року № PML 800/056/2006, укладений іпотекодавцем з іпотекодержателем першої черги - ЗАТ «ОТП Банк», іпотека першої черги є чинною, дана іпотека є повторною. ОСОБА_11 заявою від 07 березня 2008 року надала згоду своєму чоловікові на передачу в іпотеку нерухомого майна, при цьому місцем своєї реєстрації та проживання вказала квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 110, т. 2). Разом з тим апеляційним судом достовірно встановлено, що з 11 листопада 2004 року ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 176 СК України, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1 ст. 405 ЦК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом, діти - члени сім'ї власника жилого приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником. У п. 44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що, згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку з наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у ч. 6 ст. 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є недійсним. У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Апеляційний суд з дотриманням вимог ст. 57, п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України взяв до уваги зібрані у справі докази, які містять відомості про те, що при оформленні освоюваних договорів іпотеки у квартирі АДРЕСА_1, що передана в іпотеку, були зареєстровані та проживали малолітні діти, при цьому апеляційний суд обґрунтовано визнав ці докази належними та допустимими, отже, дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, укладений 30 травня 2006 року між ЗАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6, та договір іпотеки другої черги, укладений 7 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6, є нікчемними з моменту їх укладення, оскільки суперечать вимогам закону. З урахуванням наведеного колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг та вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справу х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_8, подану в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відхилити. Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16 травня 2014 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Дьоміна Судді: М.В. Дем'яносов І.К. Парінова О.В. Попович С.П. Штелик