Ухвала
іменем україни
22 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1.,
суддів ОСОБА_2. та ОСОБА_3.,
за участю прокурора захисника ОСОБА_4., ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 3 червня 2014 року,
Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 22 жовтня 2013 року
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, раніше судимий
вироком Луцького міського суду від 28 листопада 1997 року за статтею 86-1, частиною 1 статті 89, статтею 94, частинами 2, 3 статті 140, частиною 3 статті 142, частиною 1 статті 222 КК України 1960 року на 11 років позбавлення волі. 17 липня 2004 року умовно-достроково звільнений на невідбутий строк 2 роки 1 місяць 22 дні.
засуджений за:
- частиною 3 статті 190 КК України на 6 років позбавлення волі;
- частиною 3 статті 27, частиною 1 статті 353 КК України на 2 роки обмеження волі;
- частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 146 КК України на 3 роки обмеження волі;
- частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 364 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 371 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом часткового складання призначених за сукупністю злочинів покарань ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 2 місяці з конфіскацією майна.
За частиною 1 статті 263 КК України ОСОБА_7 виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянин України, такий, що
судимості не мав,
засуджений за:
- частиною 3 статті 190 КК України на 5 років позбавлення волі;
- частиною 1 статті 353 КК України на 2 роки обмеження волі;
- частиною 2 статті 146 КК України на 3 роки обмеження волі;
На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі строком на 5 років.
та
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
громадянин України, такий, що
судимості не мав,
засуджений за:
- частиною 2 статті 190 КК України на 2 роки обмеження волі;
- частиною 3 статті 364 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки та з конфіскацією майна;
- частиною 3 статті 371 КК України на 5 років позбавлення волі;
На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки та з конфіскацією майна.
Відповідно до статті 54 КК України ОСОБА_9 позбавлено спеціального звання - майор міліції.
Цим вироком, щодо яких судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються, також засуджені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за частиною 1 статті 146, частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 353 КК України, ОСОБА_12 за частиною 2 статті 190 КК України, а за частиною 1 статті 263 КК України ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виправдані у зв'язку із недоведеністю їх участі у вчиненні злочину.
Згідно з вироком, у тому числі, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнані винуватими та засуджені за наступних обставин.
Так, в останніх числах червня - на початку липня 2012 року, діючи з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, володіючи інформацією про збут наркотичних засобів ОСОБА_13, ОСОБА_6 вступив у злочинну змову зі старшим дільничним інспектором міліції Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_9, та засудженими ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11, домовившись про інсценування затримання ОСОБА_13 під час збуту останнім ОСОБА_12 наркотичної речовини, представившись при цьому працівниками міліції, та шляхом обману і зловживання довірою заволоділи грошовими коштами ОСОБА_13 за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_6, здійснюючи керівництво процесом підготовки до інсценування затримання ОСОБА_13, розробив загальний план проведення закупівлі наркотичної речовини у останнього, обрав місце скоєння злочину, організував засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у групу, розподіливши між ними ролі та функції, свідомо взявши на себе роль організатора та керівника групи, а ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 свідомо взяли на себе роль активних учасників скоєння злочину.
Зокрема, роль ОСОБА_6, як організатора і керівника групи, полягала у координації дій всіх співучасників злочину, доставленні учасників групи до місця скоєння злочину, посередництві при передачі грошових коштів ОСОБА_9 від ОСОБА_13, спонуканні останнього до передачі грошових коштів за не притягнення до кримінальної відповідальності, розподілі майна, здобутого злочинним шляхом між співучасниками злочину.
Роль ОСОБА_8, як активного члена групи, полягала у підшуканні довіреної особи, яка б могла придбати наркотичну речовину у ОСОБА_13, організації доставки членів групи до місця скоєння злочину, затриманні потерпілого під виглядом працівника міліції, спонуканні його до передачі грошових коштів ОСОБА_9 за посередництвом ОСОБА_6 за непритягнення до кримінальної відповідальності.
Роль ОСОБА_12, як активного члена групи, згідно розподілу функцій, полягала у здійсненні закупки наркотичної речовини у ОСОБА_13, вдаваної втечі та інсценування його та свого затримання іншими членами групи під виглядом працівників міліції.
Роль ОСОБА_9, як активного члена групи, полягала у забезпеченні членів групи двома парами наручників, затриманні ОСОБА_13 у момент збуту речовини, схожої на марихуану, пред'явленні потерпілому службового посвідчення працівника міліції, використанні свого службового становища та спонуканні до передачі грошових коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності за посередництвом ОСОБА_6
Роль ОСОБА_10, як активного учасника злочинної групи, полягала в інсценуванні затримання ОСОБА_12 під виглядом працівника міліції після збуту ОСОБА_13 речовини, схожої на марихуану, спонуканні потерпілого до передачі ОСОБА_9 за посередництвом ОСОБА_6 грошових коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності.
Роль ОСОБА_11, як активного учасника групи, полягала у забезпеченні учасників групи двома масками з прорізами для очей, проведенні затримання ОСОБА_13 під виглядом працівника міліції після збуту ОСОБА_12 речовини, схожої на марихуану, спонуканні потерпілого до передачі грошових коштів за не притягнення до кримінальної відповідальності.
Виконавши дії організаційного характеру, керуючи підготовкою вчинення злочину, 2 липня 2012 року о 22 годині ОСОБА_6 привіз автомобілем марки «Шкода Супер Б» в район автозаправної станції «ОККО» у м. Нововолинську, по вул. Чехова, 2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, де зустрілися з ОСОБА_8 та ОСОБА_12, повідомивши останнім свій злочинний план, що полягав у проведенні ОСОБА_12 закупки наркотичної речовини у ОСОБА_13 та затриманні останнього ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які повинні були представитись працівниками міліції та спонукати ОСОБА_13 передати ОСОБА_9 за посередництвом ОСОБА_6 грошові кошти за непритягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності.
О 22 годині 30 хвилин 2 липня 2012 року ОСОБА_6, організовуючи підготовку до злочину, привіз ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 автомобілем «Шкода Супер Б» до заздалегідь обумовленого ним місця скоєння злочину - в район с. Грибовиця Іваничівського району Волинської області, поблизу шахти №5 м. Нововолинська. ОСОБА_12 та ОСОБА_8 на прохання останнього до вказаного місця завіз автомобілем марки «Фолькваген Кадді» ОСОБА_14, який не був обізнаний про злочинні плани членів групи.
Прибувши о 23 годині до автодороги, що веде в напрямку шахти №5 м. Нововолинська в районі с. Грибовиця Іваничівського району, ОСОБА_6 на місці знову повідомив ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про їхні ролі під час інсценування затримання ОСОБА_13, надав загальні вказівки щодо обрання засідок по обидві сторони дороги, а також повідомив про необхідність спонукати потерпілого вирішувати питання про не притягнення до кримінальної відповідальності шляхом передачі грошових коштів саме через нього.
Оскільки злочинним планом ОСОБА_6 передбачалася та обставина, що саме він повинен був виступити посередником при передачі грошових коштів ОСОБА_13 діючому працівнику міліції ОСОБА_9, так як був їхнім спільним знайомим, то він, ОСОБА_6 від'їхав з місця затримання у м.Володимир-Волинський, очікуючи дзвінка від потерпілого ОСОБА_13
Того ж дня, о 23 годині, діючи на виконання відомого усім злочинного плану ОСОБА_6, поблизу с. Грибовиця Іваничівського району Волинської області, в районі адміністративного приміщення шахти №5 м. Нововолинська, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 та ОСОБА_6, здійснили фізичне захоплення та інсценували затримання ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_13 при збуті останнім речовини, схожої на марихуану ОСОБА_12
Одразу після цього, ОСОБА_9, діючи у злочинній змові з ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 поблизу шахти № 5 м. Нововолинська, та продовжуючи злочинні дії в районі ДОСАФу м. Нововолинська, пред'явив потерпілому ОСОБА_15 службове посвідчення працівника міліції, повідомивши, що його затримано за збут особливо небезпечної наркотичної речовини - марихуани, чим ввів потерпілого в оману, оскільки повноважень затримувати і документувати діяльність останнього на той момент не мав, а ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 узагалі не були працівниками міліції. Після чого, затримали ОСОБА_13 та помістили в автомобіль, яким користувався останній.
Створивши у свідомості потерпілого ОСОБА_13 уявлення про законність затримання, достатність підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за збут особливо небезпечного наркотичного засобу, зловживаючи довірливими відносинами, які склалися між останніми внаслідок тривалого знайомства, перебуваючи в районі с. Грибовиця Іваничівського району, ОСОБА_9 запропонував потерпілому вирішити питання щодо не притягнення його та ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності за умови передачі йому через ОСОБА_6, який був їхнім спільним знайомим, грошових коштів у сумі 20 тисяч доларів США.
Реально сприймаючи ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 як працівників міліції, що діють у межах законних повноважень, потерпілий ОСОБА_13 погодився на вищевказану злочинну пропозицію ОСОБА_9 і погодився передати частину грошових коштів у сумі еквівалентній 10 тисячам доларів США через ОСОБА_6, якого попросив приїхати у район ДОСАФу м. Нововолинська, попередньо зателефонувавши останньому.
Діючи з корисливим мотивом, з метою протиправного збагачення, о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_6 приїхав на обумовлене місце, де діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, підтвердив перед потерпілим ОСОБА_13 факт затримання останнього працівниками міліції, чим свідомо ввів потерпілого в оману, усвідомлюючи, що це не відповідає дійсності, а також повідомив ОСОБА_15 про необхідність передачі грошових коштів у сумі 20 тисяч доларів США за позитивне вирішення питання про не притягнення його та ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності.
Погодившись на злочинну пропозицію, 3 липня 2012 року о 2 годині прибули у супроводі ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до місця свого проживання - в будинок, що розташований по АДРЕСА_1, де ОСОБА_13, що весь час утримувався всупереч його волі, будучи введеним в оману та довіряючи ОСОБА_6 у зв'язку з тривалим знайомством, в приміщенні кухні житлового будинку передав йому грошові кошти в сумі 2 тисячі євро, 1500 доларів США та 48 тисяч гривен, що в еквіваленті становить 10 тисяч доларів США і згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України, склало суму в розмірі 80105 грн., а також золотий ланцюжок вагою 99,5 г., золотий хрестик вагою 22,5 г. вартістю 25 292 грн.
3 липня 2012 року о 3 годині, доводячи свій злочинний умисел до завершення, отримавши можливість вільно розпорядитися отриманим злочинним шляхом майном, ОСОБА_6, діючи з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, прибув до місця проживання ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4, де в приміщенні кухні розподілив, отримані шляхом обману у потерпілого ОСОБА_13 грошові кошти в сумі еквівалентній 10 тисяч доларів США, між собою та ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у рівних частинах, еквівалентних сумі 1600 доларів США, кожному, а золотим ланцюжком з хрестиком розпорядився без відома інших співучасників, шляхом здачі в ломбард по вул. Ковельській у м. Володимир-Волинську у першій декаді липня 2012 року, за що отримав 22650 грн.
Крім того, ОСОБА_6, продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на заволодіння рештою грошових коштів із раніше обумовленої суми 20 тисяч доларів США, які повинен був передати ОСОБА_13 за не притягнення його до кримінальної відповідальності за збут 2 липня 2012 речовини, схожої на марихуану, діючи умисно, з метою протиправного збагачення, з корисливим мотивом, отримав у першій декаді липня 2012 року від ОСОБА_13 неподалік мосту через річку Західний Буг поблизу села Литовеж Іваничівського району, грошові кошти в сумі 1 тисяча доларів США, 400 євро і 3700 гривен, що з урахуванням офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України, становило загальну суму 15939 грн.
При цьому, ОСОБА_6, використовуючи довірливі відносини з потерпілим, що склались внаслідок тривалого знайомства, а також діючи шляхом обману, повідомив йому неправдиву інформацію про необхідність передачі вказаних грошових коштів працівнику міліції ОСОБА_9 в рахунок решти суми з 20 тисяч доларів США, за не притягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності, що не відповідало дійсності, оскільки наміру передавати вказані грошові кошти ОСОБА_9 ОСОБА_6 не мав і витратив їх на власні потреби.
Також, продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 за позитивне вирішення питань про не притягнення його до кримінальної відповідальності, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 вирішив заволодіти грошовими коштами ОСОБА_13
З цією метою, у другій декаді липня 2012 року, ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6, повідомив адвокату ОСОБА_16, який не був обізнаний про їхні злочинні наміри щодо необхідності надання правової допомоги ОСОБА_12, який нібито був затриманий працівниками міліції 2 липня 2012 року під час збуту речовини, схожої на марихуану, потерпілим ОСОБА_13, вказавши при цьому на потребу передати службовим особам органів внутрішніх справ грошові кошти в сумі 6 тисяч доларів США за неповідомлення ОСОБА_12 відомостей, що могли б викривати ОСОБА_13 у збуті речовини, схожої на марихуану та звільненні його з під варти.
У подальшому, ОСОБА_16, довіряючи ОСОБА_8 і не будучи обізнаним про його з ОСОБА_6 злочинні наміри, у присутності ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_13 під час зустрічі, що відбулась у денну пору доби у другій декаді липня 2012 року поблизу пожежної частини м. Нововолинська, інформацію, що стала йому відома від ОСОБА_8, а саме, що ОСОБА_12 затриманий працівниками міліції за придбання у ОСОБА_13 речовини, схожої на марихуану, і за звільнення його з під варти та ненадання показань, які б викривали останнього у скоєнні злочину, йому потрібно передати грошові кошти в сумі 6 тисяч доларів США.
При цьому, ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8, зловживаючи довірливими відносинами, що склалися між ним та потерпілим ОСОБА_13 внаслідок тривалого знайомства, шляхом замовчування відомостей про те, що 2 липня 2012 року затримання останнього було інсценоване, а ОСОБА_17 фактично не затримувався працівниками міліції, ввів потерпілого в оману та повідомив про необхідність передати адвокату ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 6 тисяч доларів США за звільнення ОСОБА_12 з-під варти і не притягнення останнього та ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності, чим викликав у потерпілого стійке переконання у необхідності передачі грошових коштів за не притягнення до кримінальної відповідальності.
Довіряючи ОСОБА_6, перебуваючи під впливом обману, потерпілий ОСОБА_13 у другій декаді липня 2012 року, передав адвокату ОСОБА_16 в приміщенні офісу останнього, що розташований по АДРЕСА_2 шість тисяч доларів США, які йому попередньо надав у борг ОСОБА_8, за вирішення питання про звільнення ОСОБА_12 з-під варти та не порушення щодо нього з ОСОБА_13 кримінальної справи.
Отримані грошові кошти ОСОБА_8 у другій декаді липня 2012 року у невстановленому досудовим слідством місці у рівних частинах по 2 тисячі доларів США поділив собі, ОСОБА_6 та адвокату ОСОБА_16, який не був обізнаний про злочинні наміри останніх.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, у другій декаді липня 2012 року, ОСОБА_6, отримавши від ОСОБА_8 диктофон з аудіозаписом розмови адвоката ОСОБА_16 з потерпілим ОСОБА_13, в ході якої останній розповідав про збут речовини, схожої на марихуану, ОСОБА_12, а також про передачу через нього працівникам міліції грошових коштів у сумі 15 тисяч доларів США за непритягнення до кримінальної відповідальності, вирішив заволодіти грошовими коштами ОСОБА_13 шляхом обману за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Реалізовуючи злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб наприкінці липня 2012 року неподалік меморіалу «Плачуча матір» у м. Володимир-Волинський, ОСОБА_6 організував зустріч потерпілого ОСОБА_13 та ОСОБА_9, в ході якої останній пред'явив для прослуховування ОСОБА_13 аудіозапис вищевказаної розмови, що зберігалась на диктофоні, та, діючи шляхом обману, зловживаючи довірливими відносинами, що склалися між ним та ОСОБА_13 внаслідок тривалого знайомства, повідомив, що вказаний аудіозапис викриває його у збуті наркотичної речовини і може бути підставою для порушення щодо нього кримінальної справи і подальшого позбавлення волі у зв'язку із відбуванням на той час ОСОБА_13 покарання з випробуванням. Своїми діями ОСОБА_9 всупереч наданих йому повноважень ввів потерпілого в оману, оскільки не мав повноважень документувати, проводити перевірку та порушувати кримінальну справу за фактом збуту ОСОБА_13 речовини, схожої на марихуану.
Після цього, ОСОБА_9 запропонував потерпілому передати йому через ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 4 тисячі доларів США за вирішення питання про не притягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності.
Потерпілий ОСОБА_13, з метою отримання поради щодо подальших дій в даній ситуації, звернувся до ОСОБА_6. Останній, достовірно знаючи, що в дійсності затримання ОСОБА_13 було інсценованим і проводилось не працівниками міліції, шляхом приховування достовірних даних, повідомив останньому про необхідність передачі ОСОБА_9 4 тисячі доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності, чим увів потерпілого в оману.
Сприймаючи повідомлення ОСОБА_9 як дійсні, перебуваючи під впливом обману і страхом притягнення до кримінальної відповідальності, в другій декаді липня 2012 року потерпілий передав ОСОБА_6 у м. Володимир-Волинський через його брата ОСОБА_18, який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_6, грошові кошти в сумі 4 тисячі доларів США для подальшої їх передачі ОСОБА_9 за не притягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності за збут речовини, схожої на марихуану.
Наприкінці липня 2012 року у м. Володимир-Волинський, ОСОБА_6 розпорядився отриманими грошовими коштами, шляхом передачі по одній тисячі доларів США ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а іншу частину в сумі 2 тисячі доларів США витратив на власні потреби.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з корисливим мотивом, з метою протиправного збагачення та заволодіння майном ОСОБА_13, ОСОБА_6 з ОСОБА_12 у серпні 2012 року вступили у змову, відповідно до якої, перебуваючи неподалік приміщення школи № 3 м. Нововолинська, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_13 шляхом обману, завідомо неправдиву інформацію про позику у ОСОБА_19 (на прізвисько «ОСОБА_19») та негайну потребу повернення останньому грошових коштів у сумі 5 тисяч доларів США що нібито використані на вирішення питання про його звільнення з - під варти після затримання 2 липня 2012 року за придбання у ОСОБА_13 речовини, схожої на марихуану.
Після цього, потерпілий ОСОБА_13 звернувся до ОСОБА_6 з метою отримання поради, як діяти у цій ситуації. Останній, достовірно знаючи, що ОСОБА_12 під час придбання речовини, схожої на наркотичний засіб, у ОСОБА_13 2 липня 2012 року, в дійсності працівниками міліції не затримувався і під вартою не утримувався, шляхом приховування достовірних даних, повідомив ОСОБА_13 про необхідність передачі автомобіля НОМЕР_1, в рахунок боргу у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_13 грошових коштів у сумі 5 тисяч доларів США.
У подальшому, ОСОБА_6, діючи з метою оформлення права власності на автомобіль «Мазда 6», вартістю 13 тисяч доларів США, що згідно офіційного курсу валют, установленого Національним банком України, складало 103870 грн., який перебував у користуванні ОСОБА_13, 10 вересня 2012 року організував видачу ним у м. Нововолинську довіреності на ім'я ОСОБА_8 та заволодів без відома останнього зазначеним транспортним засобом, чим заподіяв потерпілому майнової шкоди на вказану суму.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 3 червня 2014 року вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 22 жовтня 2013 року в частині засудження ОСОБА_8 за частиною 2 статті 146 КК україни, ОСОБА_9 - частиною 3 статті 371 КК України та ОСОБА_6 - частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 371 КК України скасовано та кримінальна справа провадженням закрита на підставі пункту 2 статті 6 КПК України 1960 року за відсутністю в їх діях складу злочинів.
Також, вказаний вирок змінено:
- ОСОБА_8 залишено незмінним призначене за частиною 3 статті 190 КК України покарання у виді позбавленя волі строком на 5 років, за частиною 1 статті 353 - 2 роки обмеження волі, а також призначене за сукупністю злочинів остаточне покарання на підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених 2, 3, 4 статті 76 КК України.
- перекваліфіковано дії ОСОБА_9 з частини 3 статті 364 КК України на частину 1 статті 364 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки та зі штрафом в розмірі 5100 грн.
Залишено незмінним вирок суду в частині засудження ОСОБА_9 за частиною 2 статті 190 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 остаточно призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки та зі штрафом в розмірі 5100 грн.
ОСОБА_9 звільнений від відбування призначеного покарання на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
- перекваліфіковано дії ОСОБА_6 з частини 3 статті 27, частини 3 статті 364 КК України на частину 3 статті 27, частину 1 статті 364 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки та зі штрафом в розмірі 5100 грн.
В частині кваліфікації дій ОСОБА_6 за частиною 3 статті 190; частиною 3 статті 27, частиною 1 статті 353; частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 146 КК України вирок суду залишено незмінним, але зменшено покарання за: частиною 3 статті 190 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 146 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки, частиною 3 статті 27, частиною 1 статті 353 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом часткового складання покарань, враховуючи вимоги статті 72 цього Кодексу, де одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, ОСОБА_6 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 5 місяців та зі штрафом в розмірі 5100 грн.
В решті вирок суду залишено без зміни.
У задоволенні клопотань ОСОБА_8 та ОСОБА_6 щодо застосування до них Закону України «Про амністію у 2014 році» відмовлено.
Крім того, ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2014 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 звільнені від відбування призначеного вироком Нововолинського міського суду від 22 жовтня 2013 року покарання на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 скасувати, а матеріали кримінальної справи направити на новий апеляційний розгляд. Посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок м'якості.
В обґрунтування своїх вимог прокурор стверджує про безпідставне зменшення обсягу обвинувачення, що мало прояв у закритті провадження по справі на підставі пункту 2 статті 6 КПК України 1960 року щодо ОСОБА_9 за частиною 3 статті 371 КК України, ОСОБА_6 за частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 371 КК України та ОСОБА_8 за частиною 2 статті 146 КК України.
Зокрема, прокурор вважає безпідставним твердження апеляційного суду про несформульованість обвинувачення за частиною 3 статті 371 КК України та частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 371 КК України щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_6, а також того, що інсценування затримання потерпілого було способом вчинення щодо нього шахрайських дій. Одночасно вказуючи на те, що незаконне затримання потерпілого з корисливих мотивів з метою подальшої реалізації наперед узгодженого плану щодо заволодіння його майном шахрайським способом та подальше заволодіння цим майном шляхом обману утворює реальну сукупність злочинів, передбачених статтями 190 та 371 КК України.
Крім того, прокурор вказує на те, що апеляційним судом не проаналізовано та не спростовано покладені судом першої інстанції в основу вироку докази на підтвердження обвинувачення щодо ОСОБА_8 за частиною 2 статті 146 КК України, згідно яких він, будучи співучасником вчинення вказаного злочину, виконував окремі елементи його об'єктивної сторони, про що надавалися показання ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Також, прокурор, вбачаючи безпідставне зменшення ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обсягу обвинувачення, тяжкість вчинених ними злочинів, дані про їх особи, стверджує про надмірну м'якість призначеного судом апеляційної інстанції покарання.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив ухвалу апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, пояснення захисника, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зі змісту касаційної скарги слідує, що прокурором не заперечуються та не оскаржуються правильність застосування судом апеляційної інстанції Закону про амністію до ОСОБА_9, статті 75 КК України до ОСОБА_8, а також перекваліфікація дій ОСОБА_6 з частини 3 статті 27, частини 3 статті 364 КК України на частину 3 статті 27, частину 1 статті 364 КК України та ОСОБА_9 з частини 3 статті 364 КК України на частину 1 статті 364 КК України.
Що стосується оспорення прокурором висновку суду апеляційної інстанції щодо зменшення обсягу обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 шляхом закриття провадження по справі за частиною 3 статті 371 КК України щодо ОСОБА_9, за частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 371 КК України щодо ОСОБА_6 та за частиною 2 статті 146 КК України щодо ОСОБА_8 на підставі пункту 2 статті 6 КПК України 1960 року, що, на його переконання, призвело до надмірної м'якості призначеного ним покарання, а також його невмотивованості, то колегія суддів вважає наступне.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду першої інстанції за апеляціями засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та захисників засудженого ОСОБА_6, обґрунтував свої висновки щодо зменшення ОСОБА_6 та ОСОБА_9 вказаного обвинувачення тим, що у вироку суду першої інстанції воно не сформульовано, а інсценування затримання потерпілого визнано способом вчинення ними щодо останнього шахрайства, на що і був направлений їх умисел. А, проаналізувавши показання ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_13, ОСОБА_12 під час досудового слідства та ОСОБА_9, ОСОБА_10, дійшов висновку про те, що ОСОБА_8 не вчиняв жодних дій, направлених на незаконне позбавлення волі потерпілого.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони не узгоджуються зі змістом названих норм кримінального закону та сукупністю доказів у справі, що вказує на їх передчасність.
Зокрема, стверджуваний судом апеляційної інстанції спосіб введення потерпілого в оману або зловживання довірою, що мав прояв у його затриманні, не охоплюється диспозицією статті 190 КК України, оскільки об'єктивна сторона шахрайських дій не передбачає завідомо незаконного затримання особи, а тому може утворювати склад іншого злочину, однак лише при умові наявності всіх його складових.
Також, викликає сумнів у колегії суддів і категоричне судження суду апеляційної інстанції щодо несформульованості обвинувачення за частиною 3 статті 371 КК України щодо ОСОБА_9, за частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 371 КК України щодо ОСОБА_6 без зазначення того, в чому полягала помилка суду першої інстанції, та чи є така помилка правовим зв'язком із можливістю закриття провадження по справі з підстав відсутності складу злочину.
Крім того, суд апеляційної інстанції за викладених у вироку суду першої інстанції обставин встановив змову ОСОБА_8 на вчинення раніше обумовленого обсягу протиправних дій щодо потерпілого разом з ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, спосіб його вчинення, його безпосередню участь, перебіг подій до та під час неї, однак дійшов до протилежного висновку щодо відсутності в його діях складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України, лише з підстав залишення ним місця події затримання потерпілого на іншому транспортному засобі.
Такі посилання апеляційної інстанції не узгоджуються з встановленим судом першої інстанції за матеріалами справи умислом на вчинення всіх необхідних дій щодо потерпілого для доведення злочинного результату до кінця обраним способом, що охоплювався всіма учасниками змови.
Отже, наведені обставини не дають колегії суддів підстав беззаперечно стверджувати про законність та обґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що пом'якшення покарання ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зумовлювалося, у тому числі, зменшенням обсягу обвинувачення щодо них, то ухвала апеляційного суду в цій частині також підлягає скасуванню.
Відтак, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись статті 394-396 КПК України 1960 року та пункту 15 розділу 11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора, котрий приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 3 червня 2014 року щодо засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 скасувати, а матеріали кримінальної справи - направити на новий апеляційний розгляд.
___________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3