Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_6, суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8, за участю прокурора ОСОБА_9, захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2,
розглянула в судовому засіданні 26 лютого 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 5 листопада 2014 року,
Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2014 року засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
· за ч. 1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі;
· за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задоволено повністю, стягнуто на його користь із засудженого ОСОБА_2 50000 грн.
Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди задоволено повністю, стягнуто на його користь із засудженого ОСОБА_2 5000 грн.
Вироком Апеляційного суду Тернопільської області від 5 листопада 2014 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 в частині призначеного засудженому покарання скасовано та постановлено свій вирок, відповідно до якого ОСОБА_2 призначено покарання: за ч. 1 ст. 296 КК України - 2 роки обмеження волі, за ч. 1 ст. 121 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок районного суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 16 квітня 2012 року о 2 год. ночі неподалік від готельного комплексу «Універсал-Сервіс» у м. Кременець, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження потерпілого, безпричинно завдав удар скляною пляшкою по голові ОСОБА_5, заподіявши останньому ушкодження у вигляді різаних ран та лінійних саден, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Продовжуючи незаконні дії, ОСОБА_2 з хуліганських спонукань умисно завдав удар частиною розбитої скляної пляшки по голові ОСОБА_4, заподіявши тяжке тілесне ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя у вигляді рубця нижньої повіки з її деформацією.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду змінити, звільнити засудженого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, посилаючись на невідповідність покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості. При цьому, за змістом касаційної скарги, вважає, що при призначенні покарання районним судом було враховано як ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, так і обставини, що пом'якшують покарання, а саме, визнання ОСОБА_2 вини, щире каяття у вчиненому, реальне намагання відшкодувати завдану шкоду, часткове відбуття міри покарання. У зв'язку із цим вважає, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що сукупність обставин, що пом'якшують покарання та позитивна характеристика особи засудженого, не є підставою для застосування до нього ст. 75 КК України.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить змінити вищезазначений вирок апеляційного суду та пом'якшити призначене покарання. Посилається при цьому на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1, які підтримали касаційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг та просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених в судовому засіданні доказах і в касаційних скаргах не заперечуються.
Дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 296 КК України та ч. 1 ст. 121 КК України також не оспорюються у касаційних скаргах захисника та засудженого.
Що ж стосується доводів касаційних скарг захисника та засудженого про порушення щодо ОСОБА_2 загальних засад призначення покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України в редакції 1960 року, підставою для скасування або зміни вироку є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Відповідно до ст. 372 КПК України в редакції 1960 року, невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
Як убачається з вироку апеляційного суду, кримінальна справа щодо ОСОБА_2 розглядалась за апеляціями прокурора та потерпілого ОСОБА_4, в яких порушувалось питання про скасування вироку першої інстанції щодо ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого, внаслідок м'якості.
Апеляційний суд дотримався положень ст.ст. 365-366, 378 КПК України в редакції 1960 року при розгляді поданих прокурором та потерпілим апеляцій на вирок суду першої інстанції, а постановлений в апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.ст. 332-335 КПК України в редакції 1960 року.
Згідно ст. 365 КПК України в редакції 1960 року, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах поданої апеляції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 378 КПК України в редакції 1960 року, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій в разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Так, апеляційний суд правильно зазначив про необхідність призначення
ОСОБА_2 покарання необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається, щодо призначеного судом першої інстанції із застосуванням ст. 75 КК України покарання засудженому, то апеляційний суд визнав його м'яким, таким, що не відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених злочинів, та задовольнив апеляції прокурора та потерпілого в цій частині.
Обґрунтовуючи свій висновок щодо призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вирішуючи питання про обрання покарання ОСОБА_2, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, вину визнав частково, характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, апеляційний суд виходив не лише з характеру і ступеня тяжкості вчиненого, але й відповідно до ст.ст. 65, 66 КК України урахував всі пом'якшуючі покарання засудженого обставини, які були встановлені судом та на які посилається захисник засудженого у касаційній скарзі.
З урахуванням, тяжкості злочинів, фактичних обставин справи та особи засудженого ОСОБА_2, який не відшкодував завданої ним потерпілим шкоди апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально. При цьому, врахувавши позитивні дані про особу засудженого, на які є посилання і у касаційних скаргах захисника та засудженого. З урахуванням цього апеляційний суд призначив покарання в мінімальних межах санкції закону, за яким ОСОБА_2 визнано винним.
Підстав вважати призначене ОСОБА_2 покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначають у касаційних скаргах захисник та засуджений, не вбачається, як і не вбачається підстав для пом'якшення призначеного апеляційним судом засудженому покарання.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_2, і зокрема в частині призначеного засудженому покарання, з боку апеляційного суду не виявлено.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 5 листопада 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді:
________________ ________________ ________________
ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8